27 травня 2009 р.
№ 2-30/7785-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Грека Б.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Візаві"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009
та
на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2008
у справі
№2-30/7785-2008
за позовом
Приватного підприємства "Візаві"
до
Сакського районного споживчого товариства
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2008 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у справі №2-30/7785-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (судді: Черткова І.В., Волков К.В., Плут В.М.), відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Візаві" (надалі позивач) до Сакського районного споживчого товариства (надалі відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
25.05.2009 позивач подав до Вищого господарського суду України клопотання про витребування від Сакського МВ ГУ МВС України у АРК протоколу опитування посадових осіб Сакського районного споживчого товариства, а також про відкладення розгляду даної справи
Розглянувши подане позивачем клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Стосовно клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи, суд касаційної інстанції зауважує, що у суду немає необхідних підстав для відкладення розгляду даної справи, до того ж, ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 у даній справі про прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Приватного підприємства "Візаві", строни попереджались, що неявка їхніх представників у судове засідання не перешкоджає суду касаційної інстанції розглянути справу та не тягне перенесення справи на інший строк.
Крім того, 25.05.2009 позивач подав до Вищого господарського суду України клопотання про залучення до матеріалів справи №2-30/7785-2008 додаткових доказів, проте, суд касаційної інстанції, в силу наведеної норми Господарського процесуального кодексу України (ст. 1117), якою врегульовані повноваження суду касаційної інстанції, залишає подані позивачем додаткові докази без дослідження.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:
- 07.02.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди майна №34 від 01.01.2006, згідно з яким відповідач передав позивачу в користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Саки, Новоселовське шосе, 5, площею 90,7 кв.м. та гараж площею 22 кв.м.;
- строк дії договору закінчився 31.12.2006;
- відповідно до п.п. 2.1, 2.4 вказаного договору передача майна та його повернення оформлюється відповідними актами; акт приймання-передачі про передачу відповідачем в оренду нежилого приміщення майна позивачу наявний в матеріалах справи; акт, який підтверджував би повернення позивачем відповідачу нежилого приміщення сторонами не наданий;
- матеріали справи свідчать про те, що після закінчення договору оренди позивач продовжував користуватися орендованим ним нежилим приміщенням; даний факт не заперечується сторонами;
- предметом даного спору є вимога позивача повернути належне йому майно, що знаходиться в приміщенні, яке він орендував на підставі договору оренди №34 у відповідача, згідно з переліком, наведеним ним у заяві про зміну позовних вимог від 20.10.2008 (а.с. 44-45);
- відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач не довів, що відповідач заволодів майном, що знаходилось в орендованому приміщенні; крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що майно, яке він вимагає витребувати у відповідача, належить йому на праві власності;
- суди відхилили поданий позивачем на підтвердження належності йому спірного майна акт інвентаризації майна, а також паспорти на установки напівавтоматичні, видаткові накладні, накладні та протокол затвердження оптової ціни, оскільки дані документи не відображають індивідуальних ознак майна або інші дані, встановлення яких дає підстави зробити висновок про вибуття спірного майна з володіння позивача та знаходження його у відповідача.
Вищий господарський суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників -осіб, названих у ст.1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Так, відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Отже, вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен з'ясувати, зокрема, чи перебуває спірне майно в натурі у відповідача.
В свою чергу, позивач, звертаючись із таким позовом, зобов'язаний відповідно до приписів статті 33 ГПК України, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи із наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про недоведеність вимог позивача належними засобами доказування.
Так, колегія суддів вважає правомірним обґрунтування судами попередніх інстанцій при відхиленні поданих позивачем доказів на підтвердження його вимог, як то акт інвентаризації майна, накладні, тощо, адже дані документи не підтверджують належність на праві власності спірного майна позивачу, факту вибуття спірного майна з володіння позивача або ж його перебування в натурі у відповідача, що є необхідним при вирішенні такого виду господарських спорів.
Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, по-перше, належність йому спірного майно, по-друге, вибуття цього майна із його володіння та фактичне його перебування саме у відповідача.
Враховуючи, що встановлення наведених обставин входить до предмету доказування у даній справ, оскільки позивач обґрунтував позов саме ними (наявність у нього права власності на спірне майно, а також фактичне перебування спірного майно у володінні відповідача), суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позову, у зв'язку із не поданням позивачем (відсутністю) належних доказів на підтвердження його позовних вимог.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарськими судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення, прийняті у даній справі законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів, а тому, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Візаві" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2008 у справі № 2-30/7785-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Б.М. ГРЕК