04 червня 2009 р.
№ 6/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Шевчук С.Р.
Суддів
Барицької Т.Л.
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р.
у справі
№6/101 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер"
До
Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл"
Про
стягнення 31 748 150 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Мазур В.В. дов. б/н від 27.11.2008р.
- відповідачів: Осадчий К.Є. дов. №02-07 від 10.01.2008р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2008р. (суддя Ковтун С.А.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" про зміну заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" вартістю 31748150 грн., яке належить останньому на праві власності, де б воно не знаходилось.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. (головуючий Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) вказану ухвалу суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування ухвали і постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 13.05.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Барицької Т.Л., Демидової А.М.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.05.2009р. по 04.06.2009р.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Предметом спору даної справи є погашення суми боргу позивачем як поручителем грошових коштів за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк".
В клопотанні про зміну заходів забезпечення позову позивач зазначав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2008 вже було накладено арешт на грошові кошти відповідача, втім виконати вказану ухвалу неможливо, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2008 у справі №29/468, між тими ж сторонами, з метою забезпечення позову на кошти відповідача в розмірі 9606365 грн. також було накладено арешт, втім постановою відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві було повернуто виконавчий документ у зв'язку з недостатністю грошових коштів на рахунках боржника.
Тому позивач вважає що вжиті заходи щодо забезпечення позову (арешт грошових коштів) є недостатніми, та забезпечити його вимоги не можуть, натомість є доречним накладання арешт на майно, оскільки позивачу стало відомо, що 28.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мунлайт ІСТ" в якості покупця було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вирішення питання про наявність чи відсутність зазначених обставин є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об'ємі.
Вживаючи заходи до забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції зазначав, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки грошових коштів на рахунках відповідача недостатньо, а відповідач вчиняє дії по відчуженню свого майна, за рахунок реалізації якого у подальшому можна буде виконати рішення суду, що, в свою чергу, призведе до неможливості виконання судового рішення, в разі задоволення позову і, тим самим, невіляє функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Таким чином, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду заяви позивача про додаткове вжиття заходів забезпечення позову фактичні обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. у справі №6/101 залишити без змін.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Барицька Т.Л.
С у д д я Демидова А.М.