13 травня 2014 року м. Київ К/9991/67526/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2012 року по справі № 2а-4721/12/2670 за позовом Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції до Державної пенітенціарної служби України, третя особа Державне підприємство «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)», про стягнення податкового боргу, -
Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з позовною заявою до Державної пенітенціарної служби України, третя особа Державне підприємство «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)», про стягнення податкового боргу в сумі 709023,31 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг ДП «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)» станом на 29.05.2012 року становить 709023,31 грн., зазначений борг утворився внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань та сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішеннями податкового органу.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на адресу ДП «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)» було направлено першу та другу податкові вимоги №1/48 та №2/160, які отримані останньою 08.11.2001 року та 15.12.2001 року відповідно.
Актами опису активів №1108/24-002 від 30.03.2007 року, №4192/10/24-022 від 16.12.2008 року та №1814/10/24-022 від 04.09.2009 року проведено опис майна боржника в рахунок погашення податкового боргу.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, форма, зміст та строки направлення яких закріплені в підпунктах «а» та «б» пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181-III закріплено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до ст. 8 Закону №2181-III з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Відповідно до акта від 18.03.2011 року №3 податковим органом проведено заміну предмета податкової застави, згідно якого у податкову заставу внесено майно у вигляді ящика габіонного у кількості 127 штук вартістю 1000,00 грн. кожний та звільнення з податкової застави майна згідно переліку.
Так, у разі коли інші, передбачені Законом №2181-III заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Однак, якщо платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені Законом №2181-III податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Разом з тим, орган податкової служби Хмільницькій ОДПІ звернувся до ДПС України про стягнення податкової заборгованості у березні 2012 року, тобто на час дії Податкового кодексу України.
Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в статті 96 Податкового кодексу України.
Згідно п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Суди дійшли вірного висновку, що обов'язковою умовою для такого звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.
З таким висновком судів колегія суддів погоджується та зазначає, що на підтвердження проведення дій з боку ДП «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)» щодо реалізації майна позивачем надано лист ПП «Брокпартнер» від 07.06.2012 року №8.
З листа вбачається, що майно ДП «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)», яке знаходить у податковій заставі та передане для реалізації, було виставлене на відкриті біржові торги ТБ «Вінницька товарна універсальна біржа» та за весь час постійної реклами в друкованих засобах масової інформації, розміщення реклами в Інтернеті на сайті Вінницької товарної універсальної біржі, а також постійного розміщення інформації в плані торгів, заявки на купівлю даного товару на біржу не поступали, у зв'язку з чим майно було знято з реалізації 17 лютого 2011 року.
Таким чином, оскільки про неможливість реалізації майна ДП «Підприємство Літинської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (123)», що перебуває у заставі, позивачу стало відомо лише у лютому 2011 року, тобто на час дії Податкового кодексу України, ним правомірно заявлено вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача саме на підставі положень Податкового кодексу України.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної пенітенціарної служби України відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2012 року по справі №2а-4721/12/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛанченко Л.В.
підписРибченко А.О.