15 травня 2014 року м. Київ К/800/50490/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чумаченко Т.А
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2009 рік, за період з 12.08.2008.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, позову заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позиція судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду ґрунтується на тому, що про порушення своїх прав та законних інтересів позивач мав дізнатися після проведеного відповідачем у серпні 2010 року перерахунку пенсії.
Вказуючи на помилковість зазначеної позиції судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з того, що спірні правовідносини у цій справі є триваючими, тобто пов'язаними із періодичною можливою недоплатою пенсії позивачу, у зв'язку з чим у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави пов'язувати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду лише із датою здійснення перерахунку пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було пропущено передбачений законом строк звернення до адміністративного суду щодо шестимісячного періоду часу, який передував його зверненню до суду і за який позивач просив провести перерахунок пенсії.
Так, враховуючи те, що із вказаним позовом позивач звернувся до суду 01.09.2011, строк звернення до суду за період, починаючи з 01.03.2011 позивачем не пропущено, у зв'язку з чим колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у вказаній частині.
В той же час, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку позивача поважності причин пропуску ним строку звернення до суду за період до 28.02.2011.
Так, обставин, які об'єктивно перешкоджали б позивачеві звернутися до суду в межах строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, заявником не обґрунтовано.
З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції щодо недоведеності з боку позивача поважності причин пропуску ним строку звернення до суду та, відповідно, вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України за період до 28.02.2011, в той же час вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо залишення без розгляду позовної заяви позивача за період, починаючи з 01.03.2011.
Згідно з частиною першою статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року змінити, скасувавши в частині залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.03.2011.
У вказаній частині справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В іншій частині ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: