01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.05.2009 № 7/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Гарник Л.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -Конончук І.М. - довіреність № 1178 від 29.12.2008 року
від відповідача - Біньковський В.П. - Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „ТИСК” (протокол зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія „ТИСК” № 2 від 03.11.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "ТИСК"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2009
у справі № 7/79 (суддя Якименко М.М.)
за позовом ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "ТИСК"
про стягнення 48553,83 грн.
Відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „ТИСК” про стягнення 48 553, 83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виникла різниця (переплата) між сумами грошових коштів на яку було поставлено природний газ відповідачем, згідно Договору на постачання природного газу № 620 від 22.06.2007 року та сумою яка була за нього сплачена, в результаті чого у відповідача перед позивачем виник борг в розмірі 47 641, 03 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 року у справі № 7/79 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “ТИСК” на користь Відкритого акціонерного товариства “Любомирський вапняно - силікатний завод” 47 641,03 грн. - боргу, 524, 05 грн. - індексу інфляції, 388,75 грн. - 3% річних, 485,54 грн. - державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 року у справі № 7/79 та припинити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:
- позивач не додав до позовної заяви документ на підтвердження повноваження особи, яка підписала позовну заяву (протокол, рішення, наказ тощо), а судом не було витребувано доказів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви. Таким чином порушено вимоги ст. 63 Господарського процесуального кодексу України і позовна заява мала бути повернена без розгляду;
- розрахунок суми позовних вимог не підписаний головним бухгалтером позивача, тобто особою, яка склала розрахунок суми заявленої до стягнення з розбивкою її по періодам, таким чином судом першої інстанції порушено вимоги ст. 54 Господарського процесуального кодексу України;
- в наслідок неявки представників позивача в судові засідання 24.11.2008 року та 15.01.2009 року суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, але цього не зробив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.04.2009 року.
13.04.2009 року від позивача поштою до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити та розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “ТИСК” без участі представника позивача.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року було змінено склад колегії суду.
16.04.2009 року представником відповідача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року були подані докази на підтвердження повноважень Біньковського В.П. щодо підписання апеляційної скарги та заявлено клопотання про зобов'язання позивача та відповідача провести звірку взаєморозрахунків на момент подання позовної заяви та подати суду Акт звірки.
Колегія суддів клопотання представника відповідача про зобов'язання сторін по справі провести звірку взаєморозрахунків на момент подання позовної заяви та надання суду Акту звірки залишила без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги без участі представників позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 16.04.2009 року представників позивача, колегією суддів ухвалою від 16.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2009 року.
14.05.2009 року представником відповідача в судовому засіданні повторно було заявлено клопотання про зобов'язання позивача та відповідача провести звірку взаєморозрахунків на момент подання позовної заяви та подати суду Акт звірки.
Колегія суддів клопотання представника відповідача про зобов'язання сторін по справі провести звірку взаєморозрахунків на момент подання позовної заяви та надання суду Акту звірки залишила без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року у справі № 7/79 скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог та припинити провадження у справі № 7/79.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року у справі № 7/79 - залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом м. Києва встановлено, що 22.06.2007 pоку між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТИСК” (далі - Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Любомирський вапняно-силікатний завод” (далі - Споживач) було укладено Договір на постачання природного газу № 620 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1), сторони погодили, що відповідач зобов'язується передати позивачу у власність природний газ (надалі - газ) у кількості і терміни, зазначені нижче, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах вказаних в даному Договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору кількість газу, що постачається за даним Договором, складає 12 750 тис. куб. м.
Згідно п. 2.4 Договору фактична кількість поставленого природного газу фіксується сторонами в актах про приймання газу, що підписується після закінчення кожного місяця постачання газу.
Термін постачання газу: з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року (п. 3.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна газу, яку позивач оплачує відповідачу за обсяги газу, що передаються за цим Договором складає 990,64 грн. за одну тисячу кубічних метрів.
Розрахунки позивача за Договором проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача в розмірі 30% вартості за плановий обсяг природного газу до 23 числа місяця перед місяцем споживання, 70% вартості за плановий обсяг - до 20 числа місяця споживання рівними частинами (п. 6.1 Договору).
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період з липня по вересень 2007 року було поставлено позивачу газ в обсязі 3743,522 тис. куб. м. на загальну суму 3 708 467,65 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі (копії знаходяться у матеріалах справи).
На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу в рахунок оплати за поставлений природний газ у липні - вересні 2007 року грошові кошти в сумі 3 756 108,68 грн., на підтвердження чого надав суду платіжні доручення та податкові накладні, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач в порушення умов Договору (п. 1.1, 2.1, 2.4) в жовтні 2007 року погоджений сторонами обсяг газу не поставив, в результаті чого виникла різниця (переплата) між сумами грошових коштів на яку було поставлено природний газ та сумою яка була за нього сплачена в розмірі 47 641,03 грн. (3 756 108,68 грн. - 3 708 467,65 грн.), яку позивач і просить стягнути на свою користь.
26.05.2008 року позивач направив відповідачу претензію № 202 в якій було запропоновано останньому сплатити суму боргу на розрахунковий рахунок позивача. Однак, претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені вище факти та положення вищезазначених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу обґрунтовані, документально та нормативно доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 524,05 грн. - індексу інфляції та 388,75 грн. - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та поданого розрахунку, загальна сума індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання становить 524, 05 грн. грн. та 3% річних - 388, 75 грн.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 47 641, 03 грн., індексу інфляції в сумі 524,05 грн. та трьох процентів річних в сумі 388, 75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не додав до позовної заяви документ про повноваження особи, яка підписала позовну заяву є хибними виходячи з наступного.
Відповідно до ст.47 Закону України “Про господарські товариства” виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.
Пунктом 12.1 Статуту відповідача визначено, що постійно діючим виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Дирекція на чолі з Директором.
Згідно з ч.1 ст.48 Закону України “Про господарські товариства” голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.
З довідки № 000779 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що знаходиться в матеріалах справи (а.с. 24) вбачається, що керівником позивача є Попов О.А., від імені якого підписана позовна заява.
За таких обставин, твердження відповідача щодо відсутності належних доказів повноважень на підписання позовної заяви не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Голові правління позивача законом та Статутом товариства надано право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства без довіреності.
Не вірним є тлумачення відповідачем в апеляційній скарзі положень ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена норма не містить вимоги щодо підпису головного бухгалтера під розрахунком суми заявленої до стягнення.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про необхідність застосування судом першої інстанції норм статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав залишення господарським судом позову без розгляду є ненадання без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору та нез'явлення представника позивача у судове засідання і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки судом першої інстанції не визнавалась обов'язковою явка позивача в судове засідання та наявність в матеріалах справи необхідних доказів для її повного та всебічного вирішення, твердження відповідача про застосування норм ст. 81 Господарського процесуального кодексу України є хибними.
Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року по справі № 7/79 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „ТИСК”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „ТИСК” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року у справі № 7/79 залишити без змін.
Матеріали справи № 7/79 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Гарник Л.Л.
Скрипка І.М.
19.05.09 (відправлено)