1[1]
22 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене ОСОБА_6 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_6 , будучи ознайомлений з наслідками невиконання покарання у виді штрафу, в установлений строк у добровільному порядку не сплатив призначений йому вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, штраф.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня2013 року скасувати як незаконну та необгрунтовану, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування наведеного вказує, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутність ОСОБА_6 , який не отримав повістку про виклик до суду, чим порушив його право на захист, а також, на думку апелянта, суд допустив неповноту судового розгляду, належним чином не з'ясував фактичні обставини справи, оскільки ОСОБА_6 сплатив штраф 11.04.2012 року, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Статтею 410 КПК України визначено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Неповнота судового розгляду є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 409 КПК України.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора про заміну покарання, а наявна в матеріалах справи повістка про виклик (Т.1 а.с. 3) носить формальний характер. Будь-які дані, що підтверджують факт отримання ОСОБА_6 повістки про виклик або ознайомлення з її змістом в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції, не отримавши належного підтвердження отримання повістки ОСОБА_6 , безпідставно розглянув справу у його відсутність, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону та позбавив ОСОБА_6 права на захист. Крім того, суд належним чином не з'ясував та не перевірив обставини, викладені в клопотанні прокурора, чим допустив неповноту судового розгляду.
Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 11.04.2012 року сплатив призначений йому вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, про що надав відповідну квитанцію апеляційному суду (Т1 а.с. 15).
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року, якою задоволено клопотання прокурора про заміну покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного ОСОБА_6 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин підлягає скасуванню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволенню.
На підставі наведеного і керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про заміну покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного ОСОБА_6 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/429/2013 Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1