14 травня 2014 року Справа № 906/1730/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. (доповідача),
Гольцової Л.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Публічного акціонерного товариства
"Енергобанк"
на рішення господарського суду Житомирської області
від 14.01.2014 року
та постанову Рівненського апеляційного
господарського суду від 11.03.2014 року
у справі № 906/1730/13
господарського суду Житомирської області
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Енергобанк"
до Житомирського обласного
виробничо-торгівельного об'єднання
місцевої промисловості "Полісся"
про усунення перешкод в користуванні
орендованим приміщенням
за участю представників:
позивача - Мороза В.П.
відповідача - Кондратюка Я.В.
В листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" про усунення перешкод у користуванні приміщеннями, площею 79,3 кв.м., в будинку по вулиці Михайлівській, 8/1 у місті Житомирі, орендованими позивачем на підставі договору від 01.09.1998 року, та про повернення цих приміщень останньому.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.01.2014 року (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року (судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В., Огороднік К.М.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.1998 року між ВТО Полісся (орендодавцем) та Житомирською філією АБ "Енергобанк" (орендарем) укладено договір оренди частини будинку, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передав орендарю у тимчасове володіння строком на 15 років (до 01.09.2013 року) частину будинку, площею 79,3 кв.м. в будинку по вул. Михайлівській, 8/1 у місті Житомирі.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання і може бути розірваний не раніше 15 років. Про розірвання договору повинно бути заявлено у письмовій формі за 3 місяці до закінчення терміну його дії (п. 4.4. договору).
Розмір орендної плати та порядок її сплати погоджений сторонами в пунктах 5.1., 5.2 договору.
Наказом ПАТ "Енергобанк" від 11.01.2011 року № 3 ліквідовано філію банку в місті Житомирі та 18.02.2011 року на її базі створено відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" в місті Житомирі на балансі банку.
13.12.2011 року орендодавець направив на адресу ПАТ "Енергобанк" проект угоди про розірвання договору оренди частини будинку з Житомирською філією АБ "Енергобанк" та запропонував направити проект нового договору оренди з ПАТ "Енергобанк".
Також 06.02.2012 року орендодавець повідомив орендаря про розірвання договору, а 23.02.2012 року - про зупинення правовідносин.
24.02.2012 року комісією у складі працівників ЖО ВТО МП "Полісся": генерального директора, заступника генерального директора, головного бухгалтера; депутата Богунської районної ради та працівника Богунського РВ УМВС України в Житомирській області складено акт про доступ у адміністративне приміщення, відповідно до якого з метою усунення перешкод у здійсненні ЖО ВТО МП "Полісся" права користування та розпорядження майном і для забезпечення безперешкодного доступу власника в дане приміщення здійснено демонтаж вхідних дверей та металевої решітки, а також блоковано вхід у приміщення.
30.07.2012 року ЖО ВТО МП "Полісся" повідомлено ПАТ "Енергобанк" про припинення договору з вищевказаних підстав та необхідність погашення боргу за користування приміщенням на суму 83 391,80 грн.
У відповіді від 09.08.2012 року банк відмовився від сплати платежів за користування об"єктом оренди та вказав на нікчемність даного договору, оскільки власником майна є інша особа та, як наслідок, відповідач не мав права передавати приміщення в оренду.
08.10.2013 року співробітником банку направлено на адресу орендодавця листа про звільнення приміщення з метою використання його згідно договору від 01.09.1998 року, який, як вважає орендар, пролонгований на 15 років.
Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач шляхом заміни вхідних дверей в орендованому приміщенні чинить перешкоди та позбавляє банк у реалізації його права користування об"єктом оренди, оскільки договір є пролонгованим і відсутні наміри сторін про його припинення.
Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв"язку з закінченням 01.09.2013 року терміну дії вищезазначеного договору та відсутністю доказів його пролонгації.
При цьому, суди попередніх інстанцій послались на листи ЖО ВТО МП "Полісся" від 13.12.2011 року, від 06.02.2012 року, від 23.02.2012 року, від 17.07.2012 року, від 30.07.2012 року (а.с. 100, 102, 103, 106), що підтверджують відсутність наміру останнього щодо подальшої оренди приміщення позивачем.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як зазначалось вище, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору оренди, укладеного 01.09.1998 року, терміном дії до 01.09.2013 року, а тому судами попередніх інстанцій, при вирішенні спору правильно застосовано норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до статей 759, 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно статті 764 цього ж Кодексу, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Положення даної статті застосовуються до договорів найму з визначеним строком користування майном і передбачають можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази користування орендарем спірним приміщенням після закінчення терміну дії договору (після 01.09.2013 року), а тому висновок судів попередніх інстанцій про невиконання позивачем обов"язку, передбаченого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання доказів пролонгації договору грунтується на вимогах закону.
Доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального права з посиланням на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не заслуговують на увагу, оскільки дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами за договором оренди приватного майна. Даний Закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.
Крім того, твердження скаржника про продовження строку дії договору з огляду на відсутність доказів повідомлення орендаря за три місяці до закінчення терміну його дії не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 906/1730/13 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
Л.А. Гольцова