12 травня 2014 року 810/2385/14
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончевій О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Можейко Т.М. (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд» Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції визнання незаконною постанови, визнання протиправними дій, -
Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання незаконною постанови Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції від 2 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження; визнання протиправними дій начальника Відділу Ржищівського міського управління юстиції Р.М. Кармазіна по проведенню виконавчих дій по відношенню до Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в супереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому район, строки пред'явлення до виконання якого минули. Позивач наголошував, що державний виконавець у силу Закону зобов'язаний перевіряти правомірність рішень, на підставі яких у подальшому вчиняються виконавчі дії. Крім того, вказував, що згідно акту звірення рахунків за позивачем не рахується жодної заборгованості, однак відповідачем даний факт при відкритті виконавчого провадження до уваги не взято. Тому, оскаржувана постанова винесена з порушенням Закону і ж протиправною.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції у судове засідання не прибув, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість, 6 травня 2014 року через канцелярію суду надіслав заперечення на позов та клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається із заперечень, відповідач позов не визнав, свою позицію пояснює тим, що у державного виконавця відсутні повноваження щодо встановлення правомірності рішення або моменту набуття ним законної сили. Оскільки виконавчий документ, що надійшов від Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області відповідав вимогам, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», у відповідача були відсутні юридичні та фактичні обставини для відмови у відкритті виконавчого провадження.
За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 29 квітня 1994 року, як суб'єкт господарювання та має у своєму складі відокремлений структурний підрозділ «Спеціалізоване управління підводно-технічних робіт «Укрпідводтрубопровідбуд», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №581565 (а.с. 7-10).
Як вбачається із матеріалів справи, 2 квітня 2014 року до відділу Державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області від 31 березня 2014 року №1792/02 (а.с. 43), відповідно до якої, для примусового виконання направляється рішення про застосування фінансової санкції та пені №210 від 10 червня 2010 року (а.с. 25).
Згаданим рішенням до відповідача, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальникам страхових внесків застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 3625,40 грн. та нараховано пеню за період з 21 грудня 2009 року по 9 червня 2010 року у сумі 6214,22 грн. Рішення набрало законної сили 31 березня 2014 року(а.с. 25).
2 квітня 2014 року державним реєстратором Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції Кармазиним Р.М., на підставі заяви та рішення Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області №210 від 10 червня 2010 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №42806753 та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення цієї постанови.
Не погоджуючись із рішенням і діями відповідача при винесені постанови, ПАТ «Укргазбуд» звернулось до суду.
Надаючи правову оцінку даному спору, суд виходив із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої та другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (що діє з урахуванням положень пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI), рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі, якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Таким чином, у розумінні наведених вище правових норм, рішення територіального органу Пенсійного фонду України про нарахування пені та/або накладення штрафу є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з приписами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Вимоги до виконавчого документа (його обов'язкові реквізити) визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV. Так, відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті, у виконавчому документі зазначається дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавчі документи (крім посвідчень комісій по трудових спорах, постанов судів у справах про адміністративні правопорушення та постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, для виконавчих документів (крім судових рішень та рішень комісій у трудових спорах) наведений річний строк встановлюється з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Розглядаючи твердження позивача про невідповідність рішення Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицьому районі Київської області вимогам Закону, суд зазначає, що зазначене рішення містить усі необхідні реквізити, встановлені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, на ту обставину, що згідно законодавства, яке діяло на момент винесення рішення про застосування фінансових санкцій, воно набрало законної сили 15 квітня 2010 року.
Так, у ході розгляду справи, представник позивача не заперечував, що рішення про застосування фінансових санкцій оскаржувалось у судовому порядку.
В силу положень пункту 9.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, у разі якщо страхувальник чи банк отримали рішення про накладення штрафу і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання органу державної виконавчої служби та страхувальнику.
При цьому, дата набрання чинності рішенням заповнюється територіальним органом Пенсійного фонду України при направленні рішення до органу державної виконавчої служби.
У силу положень пункту 9.7 Інструкції 21-1, оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.
Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій підлягає до примусового виконання в органах державної виконавчої служби лише після завершення процедури узгодження визначеного ним грошового зобов'язання. Дата завершення процедури оскарження (узгодження) є датою набрання рішенням чинності, яку територіальний орган вказує лише при направленні рішення для примусового виконання.
Як вбачається із рішення про застосування фінансових санкцій №210 від 10 червня 2010 року, датою набрання ним чинності є 31 березня 2014 року.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження набрання законної (юридичної) сили цим рішенням за іншою датою позивачем суду не надано. При цьому, дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області щодо визначення датою набрання чинності виконавчим документом 31 березня 2014 року, позивачем на момент прийняття судом рішення у даній справі не оскаржено.
Суд зазначає, що Закон, встановлючи компетенцію та повноваження державного виконавця при здійсненні ним владних управлінських функцій, не надає державному виконавцю права ставити під сумнів правомірність виданого іншим органом рішення, у тому числі, в частині дати набрання законної сили рішеннями, що є виконавчими документам та підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, разом з цим суд зауважує, що реалізація державними виконавцями своїх повноважень при здійсненні виконавчих дій чітко формалізована, здійснюється виключно на підставі і в порядку встановленому законодавством і не допускає відхилень від визначеної процедури або вільного тлумачення положень закону.
Так, державний виконавець при поданні стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документа зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», а саме: перевірити відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цим Законом, та прийняти виконавчий документ до виконання за умови відсутності визначених статтею 26 Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. При цьому, при перевірці дотримання стягувачем строків пред'явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець керується відомостями стосовно набрання цим виконавчим документом чинності (законної сили), який у даному випадку зазначається безпосередньо самим стягувачем, та не наділений повноваженнями контролю за достовірністю відображення цієї інформації у виконавчому документі.
Щодо посилань представника позивача на акт звірення розрахунків, відповідно до якого станом на 1 січня 2012 року за ПАТ «Укргазбуд» не рахується заборгованості за фінансовими санкціями, суд вважає необхідним зазначити, що, по-перше, стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зміст яких свідчить про недостатність даного акту для прийняття рішення про відмову. Окрім того, вказаний акт не містить підписів відповідальних осіб Управління Пенсійного фонду України, відтиску печатки, дати прийняття, тощо, що ставить під сумнів достовірність наведених у ньому даних.
По-друге, факт наявності або відсутності заборгованості за вказаним рішенням встановлюється державним виконавцем на підставі відомостей, що подані боржником і стягувачем, однак дана обставина не створює перешкод у відкритті виконавчого провадження, та є самостійною підставою для завершення виконавчого провадження в порядку, що передбачений статтями 47, 49 Закону України «Про виконавче провадження».
По суті, надані позивачем докази і пояснення свідчать про незгоду ПАТ «Укргазбуд» із рішенням про застосування фінансових санкцій, і, як наслідок, із діями державного виконавця щодо його виконання. Між тим, позивачем не надано доказів визнання протиправними та скасування дій Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі щодо визначення дати набрання законної сили виконавчим документом у встановленому законодавством порядку.
З огляду на відповідність рішення про застосування фінансовим санкціям вимогам, що ставляться до виконавчих документів, відсутність на момент звернення Пенсійного фонду із заявою обставин для відмови у відкритті виконавчого провадження, постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міськрайонного управління юстиції від 2 квітня 2014 року є правомірною.
У справах про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами, наданими відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано твердження позивача про неправомірність постанови та дій державного виконавця.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя / підпис / Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2014 року.