Провадження № 11-кп/774/433/14 Справа № 200/2647/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
15 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014040670000228 від 26 січня 2013 року, за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магдебург, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого у буд. АДРЕСА_2 ,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 294 КК України на підставі ст.1 Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року і кримінальне провадження закрито,
за участю прокурора ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року ОСОБА_7 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року і кримінальне провадження щодо нього за ч.1 ст. 294 КК України - закрито.
Раніше обраний відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту та арешт, накладений на його майно - скасовані.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду змінити, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення.
Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в ухвалі суду не вказано підстави звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності і вказує на те, що останній, в період інкримінованих подій, перебував на площі біля Дніпропетровської ОДА з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала конституційному ладу, суверенітету та незалежності України, охоронюваним законом правам громадян України, зокрема передбаченим ст. ст. 33, 34, 39 Конституції України - на свободу пересування, свободу слова та мирних зібрань. Вважає, що свої дії ОСОБА_7 вчинив у стані крайньої необхідності. Оскільки ОСОБА_7 , 26 січня 2014 року знаходився на площі біля Дніпропетровської обласної державної адміністрації з метою участі у мирному зібранні, кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності події кримінального правопорушення.
В доповненні до апеляційної скарги, прокурор, посилаючись на доводи, зазначені в апеляції, просить ухвалу суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення.
Як вбачається з ухвали суду, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а саме в активній участі в масових заворушеннях, які відбулися 26 січня 2014 року приблизно о 15 год.55 хв. біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташованої за адресою : м. Дніпропетровськ пр. Кірова буд.1, що супроводжувались масовими безпорядками, знищенням державного майна, опором співробітникам міліції із застосуванням предметів, використовуючи їх в якості зброї з метою захоплення адміністративної будівлі.
26 січня 2014 року приблизно о 14 годині, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , маючи намір на організацію та активну участь у масових заворушеннях із застосуванням предметів, використовуючи їх в якості зброї, з метою захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА, прибув на площу, розташовану біля Дніпропетровської обласної державної адміністрації, за адресою : м. Дніпропетровськ, пр.. Кірова,1.
Знаходячись в зазначеному місці ОСОБА_7 , діючи навмисно у групі осіб, разом з іншими співучасниками кримінального правопорушення, з метою захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА та пошкодження державного майна, яке належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації, почав вигукувати призиви щодо захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА, висловлюватися нецензурною бранню на адресу працівників влади, а саме співробітників міліції, які здійснювали охорону адміністративної будівлі, кидав у їх бік предмети, що використовувались в якості зброї (каміння) та вигукувати призиви щодо активного нападу інших громадян на будівлю Дніпропетровської ОДА з метою захоплення будівлі.
Незважаючи на законні вимоги працівників міліції щодо припинення протиправних дій, він продовжував брати активну участь в масових заворушеннях.
Активна участь ОСОБА_7 виразилась в тому, що останній під час участі в масовому заворушенні вигукував призиви до інших учасників заворушення щодо захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА, висловлювався нецензурною бранню в адресу працівників влади, а саме співробітників міліції, які здійснювали охорону адміністративної будівлі, кидав у їх бік предмети, що використовувались в якості зброї (каміння) та вигукувати призиви щодо активного нападу інших громадян на будівлю Дніпропетровської ОДА з метою захоплення будівлі.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено, що ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, яке пов'язане з масовими акціями протесту, які відбувалися 26 січня 2014 року в м. Дніпропетровську, і підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року, та в судовому засіданні він добровільно надав згоду щодо застосування до нього зазначеного Закону.
Не зважаючи на те, що клопотання заступника прокурора м. Дніпропетровська судом першої інстанції задоволено повністю, прокурор, який приймав участь в судовому розгляді суду першої інстанції, не погодився із зазначеним рішенням та подав апеляцію, в якій просить кримінальне провадження закрити з реабілітуючих обставин, тобто за відсутністю події кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в зміненому виді, пояснення захисника на підтримання апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є незастосування або неправильне застосування вимог КПК, що перешкодило або могло перешкодити суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження, встановити істину, забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КК України.
Оскаржуване рішення щодо ОСОБА_7 суд прийняв з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог ст. 409 КПК є підставою для його скасування.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції порушив вищезазначені вимоги, а тому доводи прокурора в цій частині заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні масових акцій протесту, тобто у вчиненні умисних дій, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України.
18 лютого 2014 року заступник прокурора м. Дніпропетровська, посилаючись на вимоги ст.ст. 36, 110, ч. 1, 4 ст. 284 КПК України, ст.ст. 1,4, та п. 1 ст. 5 Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року, звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочинних дій, передбачених ч. 1 ст. 294 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року, суд керувався лише тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України.
Разом з тим, посилання на обґрунтованість такої підозри ухвала суду не містить.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року, звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які є підозрюваними або обвинуваченими у вчиненні в період з 27 грудня 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно злочинів, передбачених, зокрема, ст. 294 КК України, за умови, що ці злочини пов'язані з масовими акціями протесту.
Таким чином, суд не встановивши фактичні обставини кримінального провадження, не навівши жодних основаних на законі обґрунтувань того, що ОСОБА_7 є причетним до кримінального правопорушення, пов'язаного з масовими акціями протесту, в порушення вимог ст. 372 КПК України, дійшов висновку, що його дії були пов'язані з масовими акціями протесту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд передчасно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд постановив рішення, яке не можна визнати законним і обґрунтованим.
Крім того, колегією суддів встановлено, що при розгляді клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції не звернув уваги на порушення прокурором вимог ст.ст. 285, 286, 287 КПК України, згідно з якими підозрюваному, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, до складання такого клопотання та його направлення до суду, повинно бути роз'яснено суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, про що складається відповідна згода, яка долучається до матеріалів кримінального провадження.
Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, даних про виконання прокурором вимог вказаних статей КПК немає. Відсутня і письмова згода ОСОБА_7 на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі названого вище Закону від 29 січня 2014 року.
Поряд з цим, надавши оцінку доводам прокурора про те, що при розгляді клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 суд першої інстанції мав вирішити питання щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість останніх, оскільки, виходячи з положень ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
Із приписів зазначених норм кримінально-процесуального закону вбачається, що в даному випадку суд повинен розглянути клопотання щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в межах заявлених прокурором вимог, а в разі встановлення їх необґрунтованості, керуючись ст. 287 КПК України, відмовити у задоволенні клопотання та повернути його для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
Отже, судом першої інстанції було неправильно застосовано кримінальний закон (Закон від 29 січня 2014 року) та допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 285-288 КПК України), що є підставою для скасування ухвали (ст. 409 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не має права розглядати питання, що не було висунуте в суді першої інстанції.
У випадку, якщо суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, зокрема, встановлювати відсутність події кримінального правопорушення, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, судове рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати зазначені недоліки, перевірити доводи апеляційної скарги і прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням вимог кримінального і кримінально-процесуального законів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
судді: