Провадження № 22-ц/774/4521/14 Справа № 0427/5052/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дубовенко І.Г. Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія 24
12 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Бойко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово-комунального кооперативу «Чайка», третя особа виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання фінансово-господарської діяльності незаконної та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, за яким просила суд, з урахуванням уточнень позову, - визнати фінансово-господарську діяльність ЖБК «Чайка» з надання житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів; з надання житлово-комунальних послуг з управління будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; з надання житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договором на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); з надання житлово-комунальних послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) - неправомірною; зобов'язати ЖБК «Чайка» припинити здійснення фінансово-господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів; з надання житлово-комунальних послуг з управління будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; з надання житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договором на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); з надання житлово-комунальних послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо); зобов'язати ЖБК «Чайка» знеособити персональні дані ОСОБА_2, шляхом їх знищення. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що під час судового розгляду цивільної справи за № 2-566/11, що відбулося 21 лютого 2011 року представником ЖБК «Чайка» в судовому засіданні було повідомлено, що ЖБК «Чайка» надає ОСОБА_2 та іншим мешканцям будинку АДРЕСА_1 житлово-комунальні послуги в розумінні ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Також представником ЖБК «Чайка» було повідомлено, що грошові кошти, що нараховуються ЖБК «Чайка» за надані житлово-комунальні послуги, отримуються від мешканців будинку № 4 призначеними по кожному під'їзду будинку уповноваженими особами ЖБК «Чайка», а документи, обов'язковість ведення яких встановлена Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» відповідачем не ведуться. У зв'язку з чим позивач вважає, що своїми діями відповідач та його посадові особи, зловживаючи своїми повноваженнями, грубо на протязі тривалого часу порушують діюче законодавство України, порушують особисті права та інтереси як її так і інших мешканців цього будинку, завдаючи їм та державі значної матеріальної шкоди. У зв'язку з чим вважає, що фінансово-господарська діяльність відповідача з надання житлово-комунальних послуг є незаконною та такою, що не відповідає наступним вимогам, а саме: ст.ст. 23,24 ЗУ «Про кооперацію», наказу Держспоживстандарту України № 375 від 26 грудня 2005 року та довідки з ЄДР підприємств та організацій України № 780, згідно яких вид діяльності ЖБК «Чайка» визначений, як управління нерухомим майном. Тобто такий вид господарської діяльності, як надання житлово-комунальних послуг та несплата податків - є незаконним. Статутом ЖБК «Чайка» не передбачено надання житлово-комунальних послуг, окрім того, відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 21.07.2007 року за № 631, Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затверджено наказом Держжитлокомунгоспу від 24 квітня 2005 року за № 60, зареєстрованого в МУЮ 19 травня 2005 року за № 541/10821 - органом місцевого самоврядування - Новомосковською міською радою визначений перелік підприємств - виконавців житлово-комунальних послуг, серед яких ЖБК «Чайка» - відсутній. Крім того, здійснення та несплата податків ЖБК «Чайка» з діяльності з управління будинком також є незаконним. Виходячи з вимог ст.ст. 355, 358, 383 ЦК України - співвласники будинку АДРЕСА_1 - ніколи не приймали колективного рішення про те, що всі функції має виконувати саме ЖБК «Чайка», а тому відповідач самовільно привласнив собі без будь-яких правових підстав право розпоряджатись колективним майном співвласників багатоквартирного будинку та протизаконно намагається нав'язати свої практично неіснуючі «Комунальні» послуги по відверто завищеним цінам та які не потрібні споживачам, оскільки вони не є споживачами вказаних послуг. Відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування можуть бути звільнені доходи ЖБК «Чайка» як неприбуткової організації, отримання ним у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять для забезпечення потреб його основної діяльності, та у вигляді доходів, отриманих у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також орендних платежів за договорами оперативної оренди. Тобто доходи ЖБК «Чайка» від господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг повинні обкладатися податком за встановленими діючим законодавством ставками. Однак житлово-будівельним кооперативом «Чайка» податки не сплачуються. За підсумками позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЖБК «Чайка» відділом податкової міліції Новомосковської ОДПІ було виявлено ряд порушень норм діючого законодавства, про що складено відповідний акт. В порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, посадовими особами ЖБК «Чайка», з метою досягнення певної мети, яка прямо протирічить діючому законодавству та порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 та мешканців будинку АДРЕСА_1 приймаючи відповідну грошову суму - не ведеться облік розміру грошових надходжень та особи, яка сплатила відповідні кошти. В подальшому, при здійсненні розрахунку з підрядниками, постачальниками або іншими господарюючими суб'єктами виконується переказ готівки від невизначеної особи, яка діє від імені ЖБК на їх рахунок. Крім того, значна частина правовідношень відбувалася з фізичними особами-підприємцями, які в свою чергу були платниками єдиного податку, ціна робіт для ЖБК «Чайка» зазначалася на рівні зібраної ЖБК «Чайка» суми, але фактично сума винагороди була меншою, а різниця привласнювалася посадовими особами ЖБК. В порушення вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 509, 641 ЦК України - відповідач пропозицій споживачам щодо укладення договорів про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, не надавав проектів договору, погодження істотних умов договорів не здійснено. При цьому ЖБК «Чайка», в розумінні ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» не визначений виконавцем послуг, та можливості виконати ним обов'язки, передбачені ст. 21 цього ж Закону - у нього відсутні. Посилання ЖБК «Чайка» на те, що зобов'язання у споживачів виникли на підставі його Статуту - є безпідставними, тому як статут - це локальний нормативно-правовий акт та є документом, який регулює діяльність кооперативу. Крім того певна частина мешканців будинку АДРЕСА_1 взагалі не ознайомлена під підпис з положеннями Статуту. Тому у споживачів зазначеного будинку будь-які обов'язки перед ЖБК «Чайка» не виникали. Та згідно вимог ст. 12 ЦК України - сплата або несплата грошової суми, визначеної ЖБК «Чайка», є правом споживачів, а не обов'язком. Розмір земельної території, який обслуговується ЖБК «Чайка» та підстави, на яких у останнього виникає право та обов'язок з обслуговування прибудинкової території і отримання за це грошової винагороди - відповідачем є невизначеним, тому як відсутні документи, або відомості, що підтверджують відповідно до вимог ст. 116 ЗК України - право ЖБК «Чайка» власності або користування земельною ділянкою. Між мешканцями будинку АДРЕСА_1 та ЖБК «Чайка» відповідно до вимог Постанови КМУ за № 1198 від 03.10.2007 року - не укладалися договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв'язку з чим показник навантаження по квартирах - не визначений. Крім того, частина споживачів будинку відключилися від внутрішньо будинкової мережі теплопостачання, однак ЖБК продовжує безпідставно нараховувати споживачам грошові суми, як платні послуги з опалення. В порушення вимог ст.ст. 1, 14, 31, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ЖБК «Чайка» без наявності затвердженого рішенням місцевого самоврядування тарифу - самовільно нараховує квартплату за тарифами, завищеними, економічно необґрунтованими і не погодженими із органами місцевого самоврядування. Крім того відповідач нав'язує споживачам і включає до загальної суми боргу ті послуги, які відповідно до законодавства, мають регулюватися окремими договорами. Ствердження посадових осіб відповідача на те, що тарифи затверджені рішенням загальних зборів відповідача - є необґрунтованими, тому як не доведені до мешканців будинку АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 57 Конституції України, а тому вони є нечинними та такими, які не можуть братися до уваги. Відповідач не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а тому посилання відповідача на те, що ним здійснюється надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання на підставі укладеного ним договору на відпуск теплової енергії № 170 від 15 вересня 2007 року - є фіктивним. У цивільній справі за № 2-566/11 ЖБК «Чайка» просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за спожиту теплову енергію за період 2007-2010 р.р., однак частина спірної грошової суми вже була стягнута з ОСОБА_3 за наказом суду від 06 лютого 2009 року у справі № 2н-200/09 за період з 05.02.2006 року по 05.02.2009 року, при цьому стягувачем визначене ДП ОКП «Дніпротеплоенерго» - «Новомоскоувськтеплоенерго», тобто власниками теплової енергії, що поставляється в квартиру АДРЕСА_1 вважають себе, як ДП ОКП «Дніпротеплоенерго» - «Новомоскоувськтеплоенерго» так і ЖБК «Чайка». Крім того, в порушенням вимог ЗУ «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VІ, інформація про ОСОБА_2, що міститься в позові ЖБК «Чайка» у справі за № 2-566/11 - є її персональними даними, яка своєї згоди на використання її персональних даних не надавала. В порушення вимог ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та на підтвердженням відповідності дотримання вимог кодексів, існуючої практики, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил ЖБК «Чайка», як виконавцем зазначених видів житлово-комунальних послуг не отримані сертифікати відповідності якості житлово-комунальних послуг та ліцензії згідно з законом. Вимагаючи з мешканців будинку оплату послуг за економічно необгрунтованими і не затвердженими відповідно до законодавства тарифами, а також послуги, які відповідач взагалі не має права надавати, ЖБК «Чайка», відповідно до вимог ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» - порушує права споживачів комунальних послуг, що мешкають в буд. № АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, встановлені ст.ст. 20, 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; визнати заявлений відвід судді Дубовенко І.Г. і заяву про її відвід обґрунтованою; скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року про забезпечення доказів; постановити та направити окремі ухвали щодо невиконання ухвали суду від 13.11.2012 року та щодо вжиття заходів усунення причин та умов порушень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири 119, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона зареєстрована та проживає, що підтверджується копією свідоцтва про право власності виданого 11.01.1991 року, паспорту, виданого 10.09.1997 року, свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 03.09.1997 року. ЖБК «Чайка», згідно рішення № 101 Новомосковської ОДПІ від 15.10.2009 року внесено до Реєстру неприбуткових організацій, згідно довідки АБ № 562533 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій - первинна реєстрація - 13.06.1980 року, дата останньої реєстрації 05.12.2012 року; згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 453613 ЖБК «Чайка», місцезнаходження: АДРЕСА_1 - зареєстроване 13.06.1980 року, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію - 23.06.2007 року. ЖБК «Чайка» діє на підставі Статуту житлово-будівельного кооперативу «Чайка», затвердженого протоколом загальних зборів членів ЖБК від 13.04.2008 року, державну реєстрацію змін проведено 23.10.2008 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року N 1087-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та Статутом ЖБК «Чайка». Згідно ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Вибраний позивачем спосіб захисту своїх прав, як визнання діяльності житлово-будівельного кооперативу в цивільному процесі незаконною або неправомірною та зобов'язання вчинити дії щодо її припинення, не передбачений законами України. Що стосується доводів позивача про те, що позовна заява ЖБК «Чайка» подана до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості містить конфіденційну інформацію, згоду на поширення якої вона не надавала, то останні не можуть бути взяті до уваги, оскільки даних про те, що дії особи, яка подала зазначений позов, визнані такими, що вчинені у порушення вимог ст.32 Конституції України, вимог Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про доступ до публічної інформації», матеріали справи не містять. Більше того, за вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні порушення прав, свобод чи інтересів позивача, в тому числі і в зв'язку з наданням відомостей щодо прізвища, ім'я та по батькові та місця проживання ОСОБА_2, оскільки ці дані не відносяться до персональних даних відповідно до змісту ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875-IV).
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 31 Закону N 1875-IV порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону N 1875-IV).
Цим же Законом визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. ст. 5 - 7 Закону N 1875-IV).
Відповідно до підп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону N 1875-IV, ст. 28 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності.
Крім того відповідно до ст. 4 Закону України від 3 грудня 1990 року N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін/тарифів, а також по контролю за цінами/тарифами. У період, за який ставиться питання про стягнення заборгованості, регулювання цін/тарифів, у тому числі в сфері житлово-комунальних послуг здійснювалося на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Позивачем не оскаржені в установленому порядку рішення міської ради, яким тарифи з наданих послуг встановлені, і відповідно до яких нараховані відповідачем до сплати позивачем за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 137 ЖК України, житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організованого кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Згідно статті 138 ЖК України, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.
Позивачем не ставилося питання про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу, яким вирішено порядок розподілення витрат за комунальні послуги між усіма власниками квартир, - незаконним та його скасування.
Судова колегія встановила і це підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 Згідно рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 928 від 31.10.2007 року визначено виконавцями житлово-комунальних послуг, зокрема, ЖБК (а.с.30-31 том 1). Згідно Статуту ЖБК кооператив здійснює експлуатацію вказаного будинку на підставі кооперативної власності і на основі самооплатності без державної дотації.
Судова колегія вважає безпідставним твердження позивача з приводу невірності застосування тарифів та включення у перелік наданих послуг тих, які не надавалися їй, оскільки це не доведено позивачем, з цього приводу позовні вимоги не заявлено нею, та спростовується вищезазначеними вимогами закону.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 18 Закону "Про житлово-комунальні послуги", - у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.
У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані в установленому законом порядку.
Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для задоволення вищезазначеного позову.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Тобто право вибору підстав позовних вимог та способу захисту порушеного права належить виключно позивачеві і суд не може самостійно змінювати підставу і той спосіб захисту права, який позивач обрав.
Статтю 16 ЦК України визначено перелік найбільш поширених способів захисту цивільних прав та інтересів і цей перелік не являється вичерпним, так як ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судова колегія не встановила за обставинами справи, підтвердженими матеріалами справи, порушення прав, свобод чи інтересів позивача зі сторони відповідача в межах заявлених нею позовних вимог.
Не має підстав для визнання заявленого позивачем відводу судді Дубовенко І.Г. і заяву про її відвід обґрунтованою, оскільки це питання вирішено відповідно до вимог закону ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року.
Не має підстав для скасування ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року про забезпечення доказів (а.с.86-87 том 2), оскільки вказаним судовим рішенням задоволено клопотання представника позивача, яке підтримано в судовому засіданні позивачем про забезпечення судом доказів у справі шляхом витребування необхідних для вирішення справи документів.
Не встановлено підстав для постановлення та направлення окремих ухвал щодо невиконання ухвали суду від 13.11.2012 року та щодо вжиття заходів усунення причин та умов порушень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи, за якими не встановлено порушення відповідачем закону.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що житлово-будівельний кооператив «Чайка» неправомірно набув та використовує права щодо управління неподільним та загальним майном житлового комплексу без відповідного доручення позивача, як власника (співвласника) майна, а отже вимагаючи з мешканців будинку оплатити послуги за економічно необґрунтованими і не затвердженими відповідно до законодавства тарифами, кооператив порушує права споживачів житлово-комунальних послуг - не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки ці обставини не підтверджені матеріалами справи.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді