Справа № 216/8502/13-ц
2/216/416/14
Іменем України
22.04.2014 Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді : Бутенко М.В.,
при секретарі Артеменко А.Ю.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника третьої особи Матвиенко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення,
У листопаді 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що їм на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1. На сьогоднішній день в їхньому будинку мешкають без реєстрації відповідачі, ОСОБА_6 та її діти. ОСОБА_6 самовільно вселилась у будинок приблизно в липні 2010 року, оскільки в той час у будинку ніхто не мешкав. Коли вони про це дізнались від сусідів, ОСОБА_6 попросила їх, щоб її з дітьми не виганяли та дали можливість деякий час пожити, а взамін вона буде слідкувати за будинком та прибирати в ньому. Час минав і коли вони почали питати ОСОБА_6 стосовно того, коли вона з дітьми залишить будинок, то остання спочатку казала, що скоро виїде, але потім взагалі категорично відмовилась разом з дітьми покидати будинок, при цьому посилаючись на те, що їх начебто вселив у будинок виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради. Вони звернулись до виконавчого комітету з цього приводу, який їм повідомив, що в комітету не має таких повноважень стосовно будинків, які належать громадянам на праві приватної власності, а тим паче без згоди власника. ОСОБА_6 разом з дітьми навмисно перешкоджає їм доступ до будинку, на контакт не йде та на неодноразові вимоги покинути будинок разом із дітьми - категорично відмовляється. Через зазначені події вони були вимушені звернутись до відділу міліції, який їх повідомив, що конфлікт стосовно проживання відповідачів у будинку носить цивільно-правовий характер і повинен вирішуватись виключно судом. Проживання відповідачів у спірному будинку порушує їхні, позивачів, права як власників, оскільки відповідачі проживають в будинку без відповідних правових підстав, без волі власників і перешкоджають їм вільно володіти, користуватись та розпоряджатись їхньою власністю.
Посилаючись на викладене, позивачі просили усунути перешкоди в здійсненні ними права користування та розпорядження будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів із цього будинку без надання іншого жилого приміщення.
У судовому засіданні представник позивача, позивачі позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили. У зв'язку з цим, за згодою представника, , суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував.
Заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить позивачам на праві приватної спільної часткової власності по 1/3 частці кожному.
На сьогоднішній день у належному позивачам будинку без їхньої згоди та реєстрації мешкають відповідачі, ОСОБА_6 та її діти, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
На неодноразові вимоги позивачів звільнити будинок разом із дітьми ОСОБА_6 відмовляється зробити це та перешкоджає позивачам у доступі до будинку.
Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради на звернення ОСОБА_2 з приводу видачі йому довідки про те, що за час його відсутності в спірний будинок не була вселена інша сім'я, повідомив про те, що якщо будь-які особи незаконно зайняли належне йому жиле приміщення, то він має право звернутись за захистом своїх прав до суду.
Центрально-Міський районний відділ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_2 повідомив її про те, що конфлікт стосовно проживання ОСОБА_6 у спірному будинку носить цивільно-правовий характер, який належить до компетенції суду.
Проживання відповідачів у спірному будинку порушує права позивачів як власників, оскільки відповідачі проживають в будинку без відповідних правових підстав, без волі власників і перешкоджають їм вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власністю.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Згідно із ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, при цьому, власникові належать права володіння, користування, розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення є законним і обґрунтованим, тому його слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення задовольнити.
Усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 правом користування та розпорядження будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із цього будинку без надання іншого жилого приміщення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення суду, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.В.Бутенко