Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2014 р.Справа № 922/1074/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків;
до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій", м. Харків;
про стягнення 632246,49 грн.
за участю представників:
позивача - Сизова Л.В., довіреність №010-01/6998 від 31.08.2012р.;
відповідача - Мазур П.С., довіреність №02/04/2014 від 02.04.2014р.
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Харкові, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій" про стягнення 632246,49грн. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007р.: №6805К112 від 23.12.2005р.; №6806К93 від 22.11.2006р.; №6807К63 від 30.11.2007р.; №6808К2 від 24.01.2008р.; №68108К63 від 19.11.2008р.; №68108К64 від 25.11.2008р.; в частині повної та своєчасної оплати відсотків та комісій за користування кредитом за період з 16.05.2011р. по 17.01.2012р. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 526, 549, 550, 1049 ЦК України.
Також позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно відповідача та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалою суду від 24.03.2014р. за позовною заявою було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 22.04.2014р.
В судовому засіданні 22.04.2014р. оголошено перерву до 10:00 години 15.05.2014р.
Суд перейшов до розгляду справи по суті 22.04.2014р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№13552 від 22.04.2014р., т.1 а.с. 169-171), а саме відповідач зазначає про те, що за рішенням комітету кредиторів (протокол від 16.08.2010р.) між кредиторами та боржником 18.08.2010р. була укладена Мирова угода, згодом затверджена ухвалою суду від 01.09.2010р. по справі №Б-39/64-09, яка передбачала розстрочку сплати боргів згідно до графіків їх погашення кожному кредиторові та умови нарахування та сплати процентів та комісій за боргом перед АТ "Укрексімбанк"; жодних списань боргів по вказаній Мировій угоді не передбачено. При цьому, на день розгляду реєстру вимог кредиторів (14.09.2011 року) заборгованість позивача перед відповідачем становила 50991283,30 грн., відсотки та комісії за користування кредитом мали бути нараховані на день порушення справи, решта майнових вимог позивача, є такими, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, вважаються поточними, та заявляються, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виключно в межах ліквідаційної процедури, і оскільки позивачем в ліквідаційній процедурі по справі №5023/3687/11 не були заявлені ані оспорюванні вимоги, ані будь-які інші додаткові вимоги, в даному позові слід відмовити. Також відповідач заперечує проти задоволення клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову, оскільки останній не надав до суду жодних доказів наявності фактичних обставин утруднення або неможливості виконання судового рішення.
За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.
Між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та позичальниками, у тому числі товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальник 1) було укладено Генеральну угоду № 68071410 від 30.11.2007р. з загальним лімітом заборгованості 44 825 641,84 грн., терміном користування кредитом до 29.12.2017 р. (далі - Генеральна угода), в межавх якої між тими самими сторонами було підпорядковано та в рамках неї укладено:
- Кредитний договір № 6805К112 від 23.12.2005р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 23 109 473,24 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;
- Кредитний договір № 6806К93 від 22.11.2006р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 3 928 137.85 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;
- Кредитний договір № 6807К63 від 30.11.2007р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 3 846 666.66 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;
- Кредитний договір № 6808К2 від 24.01.2008р. на відкриття відновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 1 996 827,43 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;
- Кредитний договір № 68108К63 від 19.11.2008р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 3 974 536.67 грн. строком погашення 29.12.2017р.;
- Кредитний договір № 68108К64 від 25.11.2008р. на відкриття відновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 7 969 999,99 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій".
15.07.2011р. публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", на підставі оголошення, опублікованого у газеті "Голос України" від 21.06.2011р. № 111 (5111) про порушення господарським судом Харківської області провадження у справі № 5023/3687/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій", направив заяву з грошовими вимогами до боржника, розпорядника майна та до суду з розміром зобов'язань станом на 01.05.2011р.
14.09.2011р. господарським судом Харківської області у справі № 5023/3687/11 затверджено реєстр кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" з включенням кредиторських вимог Позивача в розмірі 50 991 283,30 грн., як вимоги забезпечені заставою та в розмірі 314,55 грн. (штрафні санкції).
17.01.2012р. Постановою господарського суду Харківської області справі № 5023/3687/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" визнано банкрутом ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 17.07.2012 року.
Позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті відсотків та комісій за користування кредитом за період з дати порушення справи про банкрутство Боржника до дати винесення Постанови про визнання його банкрутом, а саме: за період 16.05.2011 - 17.01.2012 в розмірі 632246,49 грн.
Натомість відповідач, посилаючись на те, що за рішенням комітету кредиторів (протокол від 16.08.2010р.) між кредиторами та боржником 18.08.2010р. була укладена Мирова угода, згодом затверджена ухвалою суду від 01.09.2010р. по справі №Б-39/64-09, яка передбачала розстрочку сплати боргів згідно до графіків їх погашення кожному кредиторові та умови нарахування та сплати процентів та комісій за боргом перед АТ "Укрексімбанк"; зазначає, що на день розгляду реєстру вимог кредиторів (14.09.2011 року) заборгованість позивача перед відповідачем становила 50991283,30 грн., відсотки та комісії за користування кредитом мали бути нараховані на день порушення справи, решта майнових вимог позивача, є такими, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, вважаються поточними, та заявляються, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виключно в межах ліквідаційної процедури, і оскільки позивачем в ліквідаційній процедурі по справі №5023/3687/11 не були заявлені ані оспорюванні вимоги, ані будь-які інші додаткові вимоги, в даному позові слід відмовити.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 3.5.1. Кредитних договорів Позичальник сплачує Банкові Проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту. Такі Проценти за користування Кредитом нараховуються щомісяця, в останній Банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування Процентів за користування Кредитом на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця ( у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються Проценти за користування Кредитом за попередній місяць. Проценти за користування Кредитом за останній Період нарахування Процентів за користування Кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного Банківського дня після погашення Основного боргу за Кредитом.
Підпунктом 4.1.1. Кредитних договорів передбачено, що комісія за управління кредитом нараховується з дати укладання Договору до дати повного виконання зобов'язань Позичальником за Основним боргом за Кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного Договором, у разі невиконання Позичальником зобов'язань за Основним боргом за Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно виконав своє зобов'язання за Кредитними договорами, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007р.: №6805К112 від 23.12.2005р.; №6806К93 від 22.11.2006р.; №6807К63 від 30.11.2007р.; №6808К2 від 24.01.2008р.; №68108К63 від 19.11.2008р.; №68108К64 від 25.11.2008р.
Твердження відповідача про те, що спірні вимоги позивача є погашеними суд оцінює, як юридично неспроможні, оскільки вони не обгрунтовані посиланнями на норми права які б давали підстави для такого висновку.
Отже, всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по кредитам та по відсоткам по кредитним договорам, а також про сплату комісій банку, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення 632246,49грн., правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Вирішуючи клопотання позивача про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз'яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ", де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В даному разі до клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача та оголошення заборони на його відчуження позивачем не надано доказів того, що невжиття відповідних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.
Позивачем взагалі, а ні в позовній заяві, а ні в наданих до неї документах не обґрунтовуються підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 204, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 628, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 198, 202, 216, 232, 343, 345, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 41, 43, 44-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій" (61022, м. Харків, вул. Достоєвського, 1, код 31437310) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, п/р 3739101686 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, код 19362160) 632246,49грн. та 12644,93грн. витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 19.05.2014 р.
Суддя О.В. Бринцев
/Справа №922/1074/14/