Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2014 р.Справа № 922/691/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСУгазсервіс", с. Циркуни
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, с. Циркуни;
про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність
за участю представників:
позивача - Козієв О.В., дов №21-1 від 27.02.2014р.
відповідача - не з'явився
3-ої особи - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСУгазсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", в якому просить суд визнати іпотечний договір № 820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007 року таким, що втратив чинність, а відповідача - таким, що втратив право на іпотеку за договором; зобов'язати відповідача повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, а саме: свідоцтво від 20.02.2007 року про право власності на нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі загальною площею 884,9 кв.м. розташованої за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, технічний паспорт на нежитлову будівлю (оригінал), державний Акт від 28 березня 2006 р. серія ЯА № 630457 про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0288 га, що знаходиться за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, кадастровий № 6325185001:00:026:0110; з метою усунення перешкод у користуванні нерухомим майном зобов'язати третю особу - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек відомості про іпотеку нежитлової будівлі загальною площею 884,9 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, та земельної ділянки загальною площею 0,0288 га, що знаходиться за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, кадастровий № 6325185001:00:026:0110, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АСУгазсервіс" та які були передані до іпотеки у відповідності до іпотечного договору № 820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ст. 593 ЦК України та ст.ст. 3, 17 ЗУ "Про іпотеку" та зазначає, що оскільки договір відновлювальної кредитної лінії № 820/1-27/21-03-7/035 від 20 липня 2007 року розірвано, а відповідач не виконав рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2009 року у справі № 59/191-09 про звернення стягнення на предмет іпотеки, то спірний іпотечний договір втратив чинність, а відповідач втратив право на іпотеку.
Представник позивача у судовому засіданні позов не підтримує, звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду.
Суд розглянувши цю заяву прийшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню, оскільки наразі відсутні підстави для залишення позову без розгляду, визначені ст.81 ГПК України.
Відповідач та третя особа правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві.
18.03.2014р. відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі мотивоване тим, що даний спір відноситься не до компетенції господарського суду, а до компетенції третейського суду.
В задоволенні цього клопотання суд відмовляє, оскільки згідно п.7 ч.1ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди не вправі розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Вищий господарський суд інформаційним листом від 17.09.2012 р. N 01-06/1258/2012 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про третейські суди" вказав, що якщо третейську угоду укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" ід 05.03.2009 N 1076-VI і відповідно до цієї угоди на вирішення третейського суду було передано спір, який згідно зі змінами, внесеними Законом до статті 6 Закону України "Про третейські суди", не може бути розглянутий третейським судом, то така угода не позбавляє сторону чи сторони зазначеного спору права на звернення до господарського суду в установленому законом порядку з додержанням правил підвідомчості та підсудності справ. Тобто, у зв'язку зі змінами, що сталися в законодавстві даний спір, як спір пов'язаний із нерухомим майном, не відноситься до підвідомчості третейських судів, а відтак визначених ст.80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі наразі немає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.
20.07.2007р. між позивачем та третьою особою був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-07/035. Для забезпечення виконання позичальника за договором кредиту, 20.07.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір №820/3-27/21/02-7/325, реєстровий № 2441.
Відповідно до умов п.1.1. іпотечного договору, відповідач, як майновий поручитель (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-07/035 від 20.07.2007р., а саме : нежитлову будівлю загальною площею 884,90 кв.м., що знаходиться у Харківській області, Харківський район, с.Циркуни, вул.Теплична, будинок 4, на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007р. видане виконавчим комітетом Циркунівської сільської ради, на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради №51 від 13.02.2007р., право власності на яку зареєстровано КП "Харківське районне БТІ" згідно з витягом про реєстрацію права власності від 30.03.2007р., за реєстраційним №17897781; земельну ділянку, загальною площею 0,0288 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, с.Циркуни, вул.Теплична, 4, кадастровий номер 6325185001:00:026:0110 та належить відповідачу на праві колективної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №630457, виданого 28.03.2006р. Харківською райдержадміністрацією, право власності на яку зареєстровано 28.03.2006р. в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №020670300001. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 1787498,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2009р. у справі №59/191-09 звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки.
18.11.2009р. рішенням третейського суду при асоціації українських банків вказаний договір відновлювальної кредитної лінії від 20.07.2007р. №820/1-27/21-03-07/035 було розірвано.
Втім, до цього часу фактично стягнення на предмет іпотеки не звернуто, що на думку позивача з урахуванням наведених вище обставин свідчить про те, що відповідний іпотечний договір втратив чинність, відповідач втратив право на іпотеку і зобов'язаний повернути позивачеві правовстановлюючі документи, а третя особа зобов'язана виключити відповідні відомості з державного реєстру іпотек.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 ГПК України учасниками господарського спору можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, які мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
В даному разі позивачем, крім відповідача фактично, пред'явлено позов до третьої особи - приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_1
Згідно ст.1 Закону України „Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час (ч.2 ст.3 Закону України „Про нотаріат").
Отже, приватний нотаріус не володіє господарською процесуальною правосуб'єктністю, оскільки не є юридичною особою і не є фізичною особою яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тому приватний нотаріус не може виступати стороною (позивачем або відповідачем) в господарському процесі.
Порядок оскарження дій приватного нотаріуса визначено ст. 15 ЦПК України та ст. 50 Закону України „Про нотаріат". Відповідно до ч.1, ч.2 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Законом України „Про нотаріат" (ч.1 ст.50) передбачено, що заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.
Викладене означає, що позовні вимоги щодо визнання неправильними (незаконними) дій приватних нотаріусів або зобов'язання приватних нотаріусів чинити певні дії відносяться до юрисдикції загальних судів і розглядаються за правилами ЦПК України. Відповідно такі вимоги не підвідомчі господарським судам і не можуть розглядатися за правилами господарського судочинства. Це стосується і позовних вимог позивача у даній справі щодо зобов'язання третьої особи - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек відомості про іпотеку нежитлової будівлі загальною площею 884,9 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, та земельної ділянки загальною площею 0,0288 га, що знаходиться за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, вул. Теплична, буд. 4, кадастровий № 6325185001:00:026:0110, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АСУгазсервіс" та які були передані до іпотеки у відповідності до іпотечного договору № 820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007 року (п.3 резолютивної частини позову). Отже спір в частині зазначених позовних вимог не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що провадження у даній справі в частині названих позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові судової палати у господарських справах від 18.11.2003р. у справі №8/203 та правовою позицією Вищого господарського суду України, висловленою в інформаційному листі від 20.04.2006 р. №01-8/908 „Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження". В п.2 зазначеного листа, зокрема зазначається, що господарським судам підвідомчі справи у спорах зазначених в ст.15 ГПК України (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса), але не скарги на нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, про які йдеться у частинах першій - п'ятій статті 50 Закону України „Про нотаріат" і які розглядаються загальними судами або в порядку, встановленому Консульським статутом України.
Стосовно іншої частини позовних вимог (про визнання іпотечного договору таким, що втратив чинність , а відповідача таким, що втратив право на іпотеку за договором) суд зазначає наступне.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині визнання іпотечного договору №820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007р. таким, що втратив чинність, а відповідача - таким, що втратив право на іпотеку за договором не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер.
Встановлення фактів, які мають юридичне значення не відноситься до компетенції господарського суду а може бути предметом розгляду суду загальної юрисдикції в порядку визначеному ст.ст.256-259 ЦПК України.
Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін..
З наведених підстав суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.
При цьому суд додатково зауважує, що у відповідності до п. 6.3. іпотечного договору №820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007р. він діє до припинення основного зобов'язання.
Підстави припинення зобов'язань визначені в ст.ст. 598-609 ЦК України. В т.ч. зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що в даному разі, незважаючи на розірвання договору відновлювальної кредитної лінії від 20.07.2007р. №820/1-27/21-03-07/035 та незважаючи на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідне зобов'язання з повернення сум кредиту, сплати процентів та неустойки не припинилося. Заборгованість відповідачем не погашена, інших підстав припинення зобов'язання наразі немає, а отже основне зобов'язання продовжує існування, а відтак, продовжує існування і іпотечне зобов'язання.
Відмовляючи в цій частині позовних вимог суд також враховує, що наразі відсутні і підстави для припинення іпотеки, котрі визначені в ст.17 Закону України "Про іпотеку".
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав.
В решіт позовних вимог (про зобов'язання відповідача повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки) суд відмовляє, оскільки ці вимоги самостійних правових та фактичних підстав позову не мають, а є похідними від вимог про визнання іпотечного договору таким, що втратив чинність, а відповідача таким, що втратив право на іпотеку за договором. Відтак відмова в задоволенні останніх означає неможливість задоволення перших.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.20_Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 80, 82- 85 ГПК України, суд -
Провадження у справі в частині позовних вимог по відношенню до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_1 припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 12.05.2014 р.
Суддя О.В. Бринцев
/Справа №922/691/14/