Справа № 542/206/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1615/14 Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г.
Доповідач Обідіна О. І.
14 травня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Обідіної О.І.
Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.
При секретарі : Нестеренко А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" про визнання договору оренди землі недійсним та його припинення,
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" про визнання договору оренди землі недійсним та його припинення задоволено частково.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" звільнити та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,77 га., яка розташована на території Лівенської сільської ради Новосанжарського району у зв'язку з закінченням строку договору оренди від 25 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця".
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" на користь ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судових витрат та 3000 грн. за надання юридичної допомоги.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Агрофірма "Аршиця" подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового висновку про закінчення строку дії договору оренди, просить рішення суду в частині задоволених вимог та щодо вирішення питання про судові витрати скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог як необґрунтованих.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає відхиленню.
Між тим, у відповідності до ч.3 ст.303 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про необхідність вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи встановлено невірне застосування норм матеріального права, які в даному випадку є обов'язковою підставою для скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову при визнання оспорюваного договору оренди землі припиненим.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аршиця» укладено договір оренди належної орендодавцю на праві власності земельної ділянки площею 3,77 га., що знаходиться на території Лівенської сільської ради Новосанжарського району, терміном на 5 років.
В той же день, між орендодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Аршиця» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким власник земельної ділянки передав, а товариство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла 25 листопада 2010 року.
Укладений між сторонами договір оренди землі було зареєстровано в відділі Держземагенства у Новосанжарському районі 18 квітня 2011 року за № 53234000207.
Після смерті матері - позивач ОСОБА_1 в судовому порядку оформила право власності на спадкове майно, а саме - на спірну земельну ділянку.
Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд виходив з тих підстав, що строк дії договору оренди необхідно обраховувати з моменту його підписання - 25 березня 2009 року, що відповідає положенням ст. 631 ЦК України, оскільки поняття «строк дії договору» та «набрання ним чинності» не є тотожними. Оскільки впродовж п'яти років - з березня 2009 року по березень 2014 року сторони виконували свої права та обов'язки відповідно до умов договору, станом на квітень 2014 року строк дії договору вже закінчився, а відтак у відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку.
З вказаними висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 631 ЦК України визначається строк дії договору, яким є час протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В даному випадку моментом укладання договору є 25 березня 2009 року коли сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, скріпили своїми підписами таку домовленість та відбувся факт передачі земельної ділянки орендодавцем орендарю.
Таким чином, саме з 25 березня 2009 року спірна земельна ділянка була передана в повне господарське користування відповідачу, який розпочав її використання згідно до досягнутих домовленостей, в тому числі здійснення виплати орендної плати.
Сама по собі державна реєстрація договору оренди в квітні 2011 року не спростовує факт використання земельної ділянки з березня 2009 року, оскільки впродовж 2009 - 2011 років вона перебувала в повному господарському віданні товариства «Аршиця».
Вірно встановивши в цій частині обставини справи та застосувавши до них вимоги ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі» та положення ст.ст. 631,638 ЦК України, суд прийшов до вірного висновку про необхідність обраховувати строки дії договору оренди землі з моменту його підписання, а не з часу його державної реєстрації.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про визнання оспорюваного договору припиненим.
Так, встановивши факт порушення прав позивача, суд першої інстанції застосував спосіб захисту його права власності шляхом зобов'язання відповідача звільнити та повернути земельну ділянку, тобто задовольнив віндикаційну вимогу, одночасно не вбачив підстав для задоволення вимоги про припинення договору оренди.
Між тим, віндикаційний позов підлягає задоволенню у випадках незаконного володіння іншою особою спірним об'єктом власності. В такому випадку першочерговим є встановлення обставин щодо незаконності дій фактичного володільця та вирішення спору щодо припинення відповідних правочинів, на підставі яких в свій час, останній набув права на володіння об'єктом спору.
Прийшовши до вірного висновку про закінчення строку дії договору оренди, суд безпідставно відмовив в задоволенні вимоги про визнання його припиненим внаслідок закінчення строку, що відповідає положенням ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та ґрунтується на вимогах ст. 34 вказаного Закону, згідно яких у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
За вказаних обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання оспорюваного договору припиненим підлягає скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення про його задоволення.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Твердження про те, що строки дії договору оренди необхідно обраховувати саме з моменту набуття ним чинності, тобто з дня державної реєстрації в квітні 2011 року , а не з часу підписання його сторонами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 631,638 ЦК Країни та не ґрунтується на матеріалах справи. Зокрема, з яких вбачається, що фактично свої права та обов'язки сторони почали здійснювати з моменту приймання - передачі земельної ділянки в оренду 25 березня 2009 року.
З вказаного часу земельна ділянка знаходилась у володінні відповідача та використовувалась згідно до умов договору оренди впродовж п'яти років, тобто строки дії договору закінчились в березні 2014 року.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з наведених апелянтом доводів.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" відхилити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі припиненим скасувати та постановити в цій частині нове рішення про її задоволення.
Визнати припиненим дію договору оренди земельної ділянки, укладеного 25 березня 2009 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Аршиця» у зв'язку із закінченням строку його дії.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Судді:
З оригіналом згідно.