83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.05.09 р. Справа № 37/52
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,
при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00190390
до Відповідача: Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13500253
про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 140558,12 грн., пені в розмірі 5714,22 грн., неустойки за невиконання зобов'язання щодо повернення предмету оренди в розмірі 119070,00грн. та повернення об'єкту оренди Орендодавцю за відповідним актом прийому-передачі.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Денісенко Н.В. (за довіреністю б/н від 26.01.2009р.);
від Відповідача - Баздьоркін В.І. (за довіреністю б/н від 05.02.2009р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 31.03.2009р. на 16.04.2009р., з 16.04.2009р. на 28.04.2009р., з 28.04.2009р. на 20.05.2009р., у судовому засіданні 20.05.2009р. оголошено перерву для підготовки повного тексту судового рішення до 22.05.2009р.
Відкрите акціонерне товариство Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 140558,12 грн., пені в розмірі 5714,22 грн., неустойки за невиконання зобов'язання щодо повернення предмету оренди в розмірі 119070,00грн. та повернення об'єкту оренди Орендодавцю за відповідним актом прийому-передачі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р. та неповернення об'єкту оренди за актом після відмови від договору, у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, неустойки та висування вимог щодо повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р. акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2008р., акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №1/7, №1/8; лист №0-1/896 від 11.08.2008р., №0-1/920 від 04.09.2008р., №0-1/949-1 від 16.09.2008р., №0-1/1015-1 від 20.10.2008р., односторонній акт звірки, розрахунок позовних вимог, правоустановчі документи.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 615, 626, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 15, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Безпосередньо в позовній заяві Позивачем сформульоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на кошти Відповідача, що містяться на його рахунках, та приналежне майно.
Позивачем на вимогу суду та на підтвердження своєї позиції надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.51-68, 75-83, 98-104), у тому числі:
- пояснення від 30.03.2009р. № 0-1/1275 щодо надсилання Відповідачу та отримання ним вимог, повідомлень, попереджень, рахунків-фактур, актів повернення приміщення, здійснення звірення розрахунків та доказів необхідності вжиття забезпечувальних заходів;
- заперечення на відзив від 10.04.2009р. № 0-1/1313-1, в яких наведені аргументи на спростування тверджень щодо відключення електроенергії в орендованому приміщенні з 01.08.2008р., пояснення щодо виставлення додаткового посту охорони, зазначено про відсутність у Позивача безпосередніх зобов'язань перед суборендарями Відповідача, додаткове обґрунтування правомірності вимог про стягнення неустойки;
- пояснення б/н та б/д, що надійшли до канцелярії суду 18.05.2008р., відносно обставин обмеження доступу Відповідача у орендоване приміщення та його опломбування.
Відповідач надав відзив №06-09 від 23.03.2009р. (а.с.а.с.38,39), в якому проти позову заперечив, посилаючись на відключення Позивачем з 01.08.2008р. електричної енергії в орендованому приміщенні, встановлення додаткового посту охорони, що унеможливило користування приміщення та зумовило звільнення від орендної плати за час неможливості користування згідно ст. 762 Цивільного кодексу України та має наслідком неможливість нарахування і стягнення неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України. При цьому Відповідачем зазначено про визнання позовних вимог стосовно заборгованості з орендної плати за липень 2008р. у сумі 19845грн. і відповідної суми пені у розмірі 2348,66грн.
Відповідачем на вимогу суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-48).
В подальшому, доповненням до відзиву № 12-09 від 28.04.2009р. (а.с.88) Відповідач вказав про визнання вимог щодо заборгованості з орендної плати за два місяці у сумі 39690грн. і відповідного розміру нарахованої пені та надав підписаний в межах визнаної суми акт звіряння розрахунків від 14.04.2009р. (а.с.89), складений Позивачем.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір в за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.07.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1 (а.с. а.с. 19-23), згідно п.п.1.1, 1.2, 4.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах цього Договору частину нежитлового приміщення, загальною площею 189,0 кв. м., що знаходиться за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 25, для розміщення офісу Орендаря, строком до 30.06.2009р.
Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.11.2007р. (а.с.54) та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.11.2007р. (а.с.55) об'єкт оренди знаходиться в будівлі, приналежній Позивачу на праві приватної власності.
Згідно умов розділу 5 зазначеного договору оренди на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, зокрема:
· п.5.1 - зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати вступають в дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Орендна плата за цим договором за 1кв.м. орендованої площі приміщення встановлюється в розмірі 105,00грн., у т.ч. ПДВ - 17,50грн., - базова ставка орендної плати. Плата за оренду приміщення за місяць складає 19845,00грн., у т.ч. 20% ПДВ - 3307,50грн. Всі платежі здійснюються в національній валюті України з урахуванням індексації;
· п.5.2 - протягом п'яти днів з дати передачі об'єкта оренди Орендарю, Орендар зобов'язаний перерахувати Орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати. За наступні місяці - Орендар зобов'язаний вносити орендну плату за поточний місяць на поточний рахунок Орендодавця, в термін до 15 числа місяця. Датою виконання Орендарем зобов'язань по сплаті гарантійного платежу та орендної плати вважається дата зарахування суми відповідного платежу в повному обсягу на поточний рахунок Орендодавця.
Пунктом 5.6. договору сторони визначили, що орендну плату Орендар повинен сплачувати за період користування приміщенням з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в користування Орендарю до дати підписання акту приймання-передачі приміщення Орендодавцю, включаючи обидві такі дати.
Умовами п. 6.1. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.
Згідно приписів п.6.2 договору, у випадку, якщо Орендар не звільнив приміщення в строки, зазначені в п.4.2 договору, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь строк, поки приміщення не буде фактично передане Орендодавцю, крім того, Орендар зобов'язаний сплатити штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нарахованої орендної плати.
01.07.2008р. згідно із умовами договору приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт (а.с. 24).
Сторонами підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №1/7, №1/8 (а.с.а.с.25,26)., якими підтверджені надання Відповідачеві послуг з оренди приміщення у липні та серпні 2008р. на загальну суму 39690грн.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань Позивачем були направлені Відповідачу рахунки-фактури за період з липня 2008р. по січень 2009р., які додані до матеріалів справи (а.с.а.с. 60-66). При цьому, як вбачається із вказаних рахунків, за період з листопада 2008р. по січень 2009р. включно орендна плата була проіндексована з урахуванням інфляції.
04.08.2008р. між Позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Детективно-охоронне агентство „Служба безпеки підприємства” (Виконавець) укладений договір на надання охоронних послуг, згідно умов якого Замовник доручає, приймає та сплачує, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з охорони суспільного порядку, організації контроль-пропускного режиму, візуального відео контролю руху матеріальних ресурсів на об'єкті, розташованому за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 25.
Листом № 0-1/896 від 11.08.2008р. (а.с.27) Позивач повідомив Відповідача (є відмітка про отримання) про наявність заборгованості з орендної плати станом на 11.08.2008р. у сумі 116191,26грн. та запропонував її сплатити до 14.08.2008р.
У листі від 04.09.2008р. № 0-1/920 (а.с.28), надісланому Відповідачу поштою 09.09.2008р. (а.с.56), Позивач зазначив про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та нарахованої пені і попередив про можливість обмеження доступу співробітників Відповідача в орендоване приміщення у разі невиконання вимог.
Листом від 16.09.2008р. №0-1/949 (а.с.а.с.30,31) Позивач зазначив про наявність несплаченої заборгованості за липень-вересень 2008р. станом на 16.09.2008р. у розмірі 59535грн. та відмову від договору у зв'язку із такої заборгованістю згідно ст. 782 Цивільного кодексу України і необхідністю повернення протягом 3-х днів орендованого приміщення за актом приймання-передачі зі сплатою заборгованості і нарахованої пені. Проте доказів надсилання такого листа Відповідачу або його отримання ним до матеріалів справи не надано.
Згідно пояснень Позивача б/н та б/д (а.с.а.с.98,99) в порядку виконання вказаного вище договору на надання охоронних послуг з 16.09.2008р. був припинений доступ співробітників Відповідача до орендованого приміщення та виставлений біля нього пост охорони, про що складено відповідний акт про обмеження доступу (а.с.83).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та наданих Позивачем пояснень, з 16.09.2008р. допускалися лише випадки доступу окремих співробітників Відповідача до орендованого приміщення для отримання особистого майна та певної бухгалтерської документації, про що складалися акти та розписка (а.с.а.с.102, 104, 105).
Листом № 0-1/1015-1 від 20.10.2008р. (а.с.32) Позивач повідомив Відповідача (є відмітка про отримання 27.10.2008р.) про відмову від договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України у зв'язку із наявною заборгованістю за липень-жовтень 2008р. у сумі 79380грн.
23.01.2009р. Позивач вручив Відповідачу акт звірення розрахунків (а.с.34), в якому виведено сальдо за договором оренди станом на 24.01.2008р. у сумі 119847,67грн. на користь Позивача.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Згідно наданих у судовому засіданні 20.05.2009р. пояснень представника Позивача (а.с.106) у зв'язку із відсутністю в орендованому приміщенні майна Відповідача об'єкт оренди фізично не знаходиться в користуванні та володінні останнього.
Відповідач свою позицію по суті заявлених вимог визначив у відзиві №06-09 від 23.03.2009р. (а.с.а.с.38,39) та доповненні до відзиву № 12-09 від 28.04.2009р. (а.с.88).
Як вбачається із підписаного Відповідачем акту звіряння розрахунків від 14.04.2009р. (а.с.89), останнім визнається наявною заборгованість з орендної плати перед Позивачем у сумі 39690грн. за липень та серпень 2008р.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосування наслідків невиконання зазначених зобов'язань у вигляді сплати пені, неустойки , а також - до зобов'язань з повернення об'єкту оренди за відповідним актом приймання-передачі.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення щомісячного платежу з орендної плати за поточний місяць в термін до 15 числа місяця відповідно до умов п. 5.2. договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р.
В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - нараховувати орендні платежі, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України. В свою чергу, за змістом ст.782 Цивільного кодексу України у разі невнесення наймачем (орендарем) плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору, що має наслідком його розірвання з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору, що кореспондується із ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом наведених приписів можливість припинення правовідносин з оренди у зв'язку із відмовою Орендодавця покладена у залежність від наявності наступної сукупності умов:
- наявність прострочення орендних платежів протягом трьох місяців підряд на момент відмови від договору;
- одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.
Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем на момент підготування Позивачем листа від 16.09.2008р. №0-1/949, що опосередковує відмову від договору оренди в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, дійсно мав заборгованість за три місяці оренди - липень, серпень та вересень 2008р. (сплата за кожен місяць мала здійснюватися до 15 числа такого місяця), що зумовлює висновок про наявність однієї із обов'язкових зазначених вище умов.
При цьому, посилання Відповідача щодо звільнення його від орендних платежів в порядку ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України у зв'язку із відключенням електричної енергії в орендованому приміщенні та подальшим встановленням 04.09.2009р. посту охорони, що завадило використанню об'єкту оренди, судом відносно періоду з 01.08.2008р. по 16.09.2008р. до уваги не приймаються, оскільки:
- не доведені жодними доказами всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України;
- спростовуються актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) за серпень 2008р. (а.с.26) та актом про обмеження доступу від 16.09.2009р. (а.с.83).
Проте, незважаючи на наявність підстав для відмови від договору оренди, у суду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів одержання Відповідачем повідомлення від 16.09.2008р. №0-1/949, не має підстав для висновку про припинення орендних правовідносин на підставі вказаного повідомлення.
В свою чергу, лист № 0-1/1015-1 від 20.10.2008р. (а.с.32), отриманий Відповідачем 27.10.2008р., підтверджує наявність двох обов'язкових згідно ст. 782 Цивільного кодексу України умов для припинення орендних правовідносин за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.2008р. з 27.10.2008р., оскільки доказів здійснення будь-яких платежів відносно періоду з липня по вересень 2008р. на цю дату до матеріалів справи не надано.
Припинення орендних правовідносин у світлі кореспондуючого зв'язку між правами та обов'язками учасників зобов'язання за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України унеможливлює в подальшому виникнення у Відповідача зобов'язань перед Позивачем зі сплати орендної плати відносно періоду після 27.10.2008р., а отже - унеможливлює і правомірність вимоги сплати таких орендних платежів.
Ствердження Позивачем протилежного з посиланням на положення п. 5.6. договору оренди судом до уваги не приймаються, як такі, що спростовуються вказаними вище висновками та прямо суперечать приписам ч. 1 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, за якими ніхто не може бути примушений робите, що не встановлено обов'язковим за законодавством, у тому числі - щодо виконання цивільних обов'язків.
Більш того, правильність цієї позиції додатково підтверджується одночасним нарахуванням Позивачем за період після 27.10.2007р. як орендної плати, так і неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що є несумісним до одночасного існування з огляду на взаємовиключність підстав для виникнення відповідного обов'язку у Орендаря - за орендними платежами це договірні відносини, а за неустойкою - це продовження позадоговірного використання майна.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права вимагати у Відповідача сплати орендної плати, нарахованої за період після припинення 27.10.2008р. правовідносин за договором оренди, що зумовлює об'єктивну неможливість порушення цього відсутнього права з боку Відповідача, а отже - і відмову у задоволені вимог в цій частині. Зазначений висновок суду у повній мірі узгоджується із приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, згідно яких можливість застосування будь-якого способу судового захисту передбачає наявності як певного права (інтересу), так і його порушення на момент звернення до суду.
Відносно заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з липня по 27.10.2008р. включно позиція суду полягає в наступному:
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, Відповідачем не тільки не надано жодних доказів здійснення орендних платежів за вказаний період, але й наданими документами (актом звірення розрахунків) та поясненнями у судових засіданнях підтверджено факт відсутності здійснення будь-яких дій з припинення відповідних грошових зобов'язань.
У розумінні ст.610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Разом із тим, суд вважає за можливе погодитися із позицією Відповідача щодо застосування у розглядуваному випадку приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, проте - лише відносно проміжку часу з 16.09.2008р. по 27.10.2008р.
Дійсно, як було встановлено судом, у зв'язку із обмеженням Позивачем доступу Відповідача до об'єкту оренди з 16.09.2008р., останній об'єктивно не міг здійснювати використання приміщення відповідно до визначеної мети та інших умов договору у світлі встановленого п. 2.2.3. обов'язку Орендодавця забезпечувати безперешкодне використання Орендарем приміщення на умовах договору. При цьому, поодинокі та виключні випадки допущення окремих співробітників Відповідача до орендованих приміщень задля отримання останніми особистих речей або документації не може бути ототожнено із можливістю належного використання Відповідачем приміщення для розміщення і функціонування власного офісу. Суд також наголошує, що посилання Позивача стосовно перебування майна Відповідача в приміщенні увесь час обмеженого доступу до останнього не спростовує зазначених висновків суду, оскільки метою оренди приміщення за договором не було визначено його використання виключного у якості складу для зберігання майна.
Водночас, суд не погоджується із посиланнями Відповідача про необхідність звільнення його від сплати орендних платежів до 16.09.2008р., оскільки факти неможливості використання Відповідачем орендованого приміщення до цієї дати належними у розміні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведені, на чому наголошувалося вище.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимог про сплату заборгованості за період користування приміщенням з липня 2008р. по 16.09.2008р., що також враховує і позицію Відповідача про визнання позовних вимог відносно частини вказаного періоду, яка (позиція), згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймається судом у якості самодостатньої, але поряд із власними висновками суду, підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині, оскільки визнання цих вимог відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а отже - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Здійснивши арифметичний розрахунок орендних платежів за цей період виходячи із умов договору та змісту рахунків-фактур (а.с.а.с.60-62), суд задовольняє вимоги щодо сплати заборгованості з орендної плати у сумі 49612,5грн. (19845 + 19845 + 19845:30х15)
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, які мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.1. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Виходячи із визначеного Позивачем у розрахунку пені (а.с. 35) періоду її нарахування та належної за висновками суду до стягнення суми заборгованості, суд перевіривши правильність розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що:
- пеня за липень та серпень 2008р. визначається Позивачем у меншому розмірі, ніж підлягає нарахуванню за період з моменту прострочення платежу (14 числа відповідного місяця) і по 31.12.2008р., проте, оскільки висування вимог у меншому розмірі не суперечить законодавству, суд задовольняє вимоги за ці місяці у повному розмірі - у сумі 3262,2 грн. (1794,21 + 1467,99)
- пеня за вересень 2008р. має бути нарахована на суму, яка відповідає періоду можливості фактичного користування (з 01.09.2009р. і до 15.09.2009р. включно) і становить 9922,5 (19845:30х15), та, відповідно визначається (пеня) у сумі 702,71грн.
Таким чином, вимоги щодо пені в цілому підлягають задоволенню у розмірі 3964,91грн.
Відносно вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, нарахованої за період з листопада 2008р. по січень 2009р., та зобов'язання повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, позиція суду полягає у наступному.
Оскільки за змістом зазначеної норми базою для нарахування неустойки є саме плата за користування майном (орендна плата), суд, зважаючи на взаємозумовленість за змістом ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України плати та факту користування об'єктом оренди як правової підстави її отримання Орендодавцем у відповідних правовідносинах, дійшов висновку, що можливість стягнення такої неустойки перебуває у залежності від наявності позадоговірного продовження використання Орендарем об'єкту оренди.
Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо обов'язкової наявності прострочення повернення об'єкту оренди Орендарем. Дійсно, оскільки Відповідач починаючи з 16.09.2008р. і протягом всього періоду нарахування неустойки об'єктивно не міг користуватися об'єктом оренди, остільки він об'єктивно не міг повернути такий об'єкт через його неперебування у володінні.
При цьому, в розглядуваному випадку відсутність складеного та підписаного сторонами акту про повернення об'єкту оренди не впливає на вказані висновки суду, оскільки такий акт є лише способом документального опосередкування певної фактичної дії, спрямованої на відновлення можливості Орендодавця (власника майна) здійснювати у повному обсягу повноваження з користування та володіння відповідною річчю, які (повноваження) тимчасово (до моменту підписання відповідного акту) фактично здійснює Орендар.
Між тим, судом було встановлено, що Відповідач у визначений період не міг здійснювати повноваження з користування та володіння об'єктом оренди, що безпосередньо визначив представник Позивача у судовому засіданні 20.05.2009р. (а.с.106).
Відтак, відсутність акту про повернення приміщення не створює достатніх підстав для можливості задоволення цих вимог, оскільки їх висування за встановлених судом обставин кваліфікується як зловживання правом з боку Позивачу у розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у Позивача не має правових підстав нарахування неустойки та вимагати від Відповідача, який не здійснював користування річчю у визначений період нарахування неустойки та об'єктивно не міг прострочити її (речі) повернення через фактичну відсутність приміщення у володінні та користуванні, сплати неустойки та повернення приміщення за актом приймання-передачі.
За відсутністю у Позивача обґрунтованого права вимоги виконання вказаних обов'язків, суд, зважаючи на наведені вище положення ч. 1 ст. 19 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 14, 15, 16 Цивільного кодексу України і ст. 20 Господарського кодексу України, відмовляє у задоволенні відповідних вимог у повному обсягу.
Суд також відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти та майно Відповідача, з урахуванням наступного:
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.
При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку - Позивача.
Однак, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження характеру впливу визначених ним обставин на можливість виконання рішення у цій справі. При цьому, вказане Позивачем не перебування Відповідача за місцем реєстрації (а.с.68)- тобто у орендованому приміщенні - є безпосереднім наслідок власних дій Позивача з відмови від договору оренди та обмеження доступу до приміщення.
Поряд із цим, Позивачем не було визначено меж застосування відповідного забезпечення, які, згідно правової позиції Вищого господарського суду України, наведеної в п. 6.1. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, мають (межі) визначатися розміром відповідних майнових вимог. Між тим, сутність вказаного забезпечення, у випадку його застосування у запропонованому Позивачем вигляді, призвела б до неспівмірного характеру порушень прав останнього втручання у господарську діяльність Відповідача.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00190390) до Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13500253) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 140558,12 грн., пені в розмірі 5714,22 грн., неустойки за невиконання зобов'язання щодо повернення предмету оренди в розмірі 119070,00грн. та повернення об'єкту оренди Орендодавцю за відповідним актом прийому-передачі задовольнити частково.
2. Стягнути з Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13500253) на користь Відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00190390) заборгованість з орендної плати у сумі 49612,5грн. та пеню у сумі 3964,91грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволені решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товарної біржі „Даліса”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13500253) на користь Відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00190390) витрати по сплаті державного мита в сумі 535рн.77 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн.83 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 22.05.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Попков Д.О.