Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"09" червня 2009 р. Справа № 54/174-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кравець Т.В., судді Гончар Т.В., судді Терещенко О.І.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача -не прибув
відповідача -Щербакова О.В. (дов. у справі)
розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 552 Х/2-5) СТГО "Південна залізниця на рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2009р.
по справі № 54/174-08 (суддя Кононова О.В.)
за позовом ТОВ "Трейд Лайн ЛТД", м. Київ
до СТГО "Південна залізниця", м. Харків
про стягнення 214539,26 грн.
встановила:
У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою та просив стягнути з СТГО „Південна залізниця” на його користь заборгованість за поставлений товар згідно договору, укладеного між сторонами. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 214539,26 грн., з яких 168465,18 грн. -сума основного боргу, 6790,84 грн. -інфляційних витрат, 32292,13 грн. -пеня, 6991,11 грн. -три відсотки річних. Свої позовні вимоги обґрунтував невиконанням відповідачем грошових зобов*язань перед позивачем і передбаченою законодавством відповідальністю за їх невиконання.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2009р. по справі № 54/174-08 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Статутного територіально -галузевого об'єднання “Південна залізниця” на користь ТОВ “Трейд Лайн Лтд” -168465,18 грн. основного боргу, 6790,84 грн. інфляційних витрат, 6991.11 грн. трьох відсотків річних, 32292,13 грн. пені, 2145,39 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Суд мотивував своє рішення обґрунтованістю позовних вимог.
СТГО "Південна залізниця в апеляційній скарзі після її доповнень порушує питання про скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2009р. повністю і прийняття нового, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають істотне значення для об'єктивного розгляду справи та з порушення норм матеріального права і процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у нього не виникло зобов'язання по сплаті вартості товару, хоча визнає факт поставки товару у відповідності до умов договору, оскільки виконання відповідачем зобов*язання по сплаті товару залежить від визначення дати поставки, а відповідно п. 5.4. договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання -передачі товару. Такий акт підписаний між сторонами не був. Його представник у судовому засіданні заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стянення основного боргу у зв*язку із її погашенням після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
ТОВ "Трейд Лайн ЛТД" у листі № 151/19-09 від 03.06.09р. зазначило, що станом на 29.04.09р. відповідач погасив суму основного боргу і товариство не має претензій до відповідача, вважає спірні взаємовідносини врегульованими. Разом з тим позивач не використав свого диспозитивного права на участь у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 004398 від 14.05.2009р., яке мається в матеріалах справи.
Колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність представника позивача за наявними у справі документами, оскільки останній не був позбавлений можливості користуватися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційна скарга, враховуючи наступне.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 01.04.2008 року між СТГО “Південна залізниця” (покупець) та ТОВ “Трейд Лайн ЛТД” (постачальник) був укладений договір поставки товару № П/НХ-08730/НЮ, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність відповідачу стартерні акумулятори (товар), відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
Поставка товару здійснюється позивачем згідно п. 5.1. Договору на умовах DDPм. Харків, вул. Південопроектна, 2А (згідно ІНКОТЕРМС 2000). Товар поставляється за рахунок та транспортом позивача на склад відповідача не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення відповідача., зазначеного у п. 5.2.
Відповідно до п. 5.2. договору 16.04.2008 р. відповідач листом просив позивача провести поставку товару визначеного в специфікації на суму 598465,18 грн. Згідно накладної № Н8112-714 від 21.04.2008 року позивач передав через представника відповідача Хмара Р.І. (довіреність № ЯОХ № 163146) товар, визначений специфікацією № 1 до договору № П/НХ-08730/НЮ на загальну суму 598465,18 грн.
Про отримання зазначеного товару уповноваженим представником відповідача свідчить його підпис на накладній № Н8112-714 від 21.04.2008 року і те, що відповідачем цей факт не спростовується.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що відповідач повинен оплатити позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку -фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Однак, в матеріалах справи докази своєчасного надання позивачем відповідачу вказаних документів відсутні, що не було враховано судом першої інстанції і не встановлено чи мали місце зазначені обставини. Не надані вони і на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 05.05.09р.
Станом на 06.10.08р.відповідач в повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконав, а сплатив вартість товару частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку, а сааме за: 04.07.2008 року -50000 грн., 08.07.2008 року -10000 грн., 11.07.2008 року -100000 грн., 22.07.2008 року -100000 грн., 25.07.2008 року -50000 грн., 04.08.2008 року -30000 грн., 15.09.2008 року -40000 грн. та 26.09.2008 року -50000 грн. із зазначенням призначення платежу по всіх сумах “сплата за акумулятори згідно рахунку від 21.04.2008 року в т.ч. ПДВ 8333,33 по договору п/нх-08730/ню від 01.04.2008 року. Внаслідок чого несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар за договором № П/НХ-08730/НЮ у розмірі 168465,18 грн.
Позивачем в обгрунтування вимог до позову додана претензія до відповідача на суму 218465,18 грн. від 30.09.08р. № 202/01-01. однак доказів її направлення відповідачу з вимогою сплатити борг протягом 10 днів, позивач суду не наддав.
Листом №НХ-05/20-600 від 16.10.2008 р. відповідач просив позивача розглянути можливість збільшення строку розрахунку за поставлений по договору № П/НХ-08730/НЮ від 01.04.2008 р. товар.
Відповідач проти наявності заборгованості за отриманий згідно накладної № Н8112-714 від 21.04.2008 року товар заперечував, посилаючись на те, що у нього не виникло зобов'язання по сплаті вартості товару, оскільки відповідно п. 5.4. договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання -передачі товару, і що такий акт підписаний між сторонами не був.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі -передав товар відповідачу і факт отримання відповідачем відповідного товару підтверджує накладна № Н8112-714 від 21.04.2008 року, а отже є актом що посвідчує приймання-передачу товару, підписаного повноважними представниками сторін.
Передання речей (матеріальних цінностей) суб'єктом, зобов'язаним вести бухгалтерський облік, оформлюється накладною. Факт виконання зобов'язання (передання речей) належній особі при видачі їх на складі відчужувача посвідчується підписом покупця на накладній. Якщо покупцем є юридична особа, обов'язковим є подання довіреності, оформленої на бланку суворої звітності, хоча б цінності одержував керівник підприємства (іншої юридичної особи), як це передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р.
Оскільки до матеріалів справи додана копія довіреності на одержання товарно -матеріальних цінностей ЯОХ № 163146, видана 18.04.2008 року Хмарі Р.І. на отримання від ТОВ “Трейд Лайн ЛТД” матеріальних цінностей та на накладній № Н8112-714 від 21.04.2008 року стоїть підпис уповноваженого представника відповідача Хмари Р.І., що засвідчує отримання нею товару, визначеного в накладній, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладна № Н8112-714 від 21.04.2008 року є підтвердженням виконання позивачем свого обов'язку передати товар та факту отримання відповідачем відповідного товару, отже є актом що посвідчує приймання-передачу товару та підписаний повноважними представниками сторін.
За таких обставин, суд визнав вимогу позивача про стягнення 168465,18 грн. заборгованості з відповідача за переданий товар за договором № П/НХ-08730/НЮ обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у разі порушення зобов*язань суд першої інстанції визнав обґрунтованими та підлягаючими задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 32292,13 грн., інфляційних в розмірі 6790,84 грн. та 3% річних в розмірі 6991,11 грн., розрахунок яких надав позивач.
Однак, з висновками господарського суду Харківської області не може погодитися колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.
Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Так, відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Істотною умовою даного виду договору є строк оплати товару.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором, що укладений між сторонами встановлений інший строк оплати товару, а саме:
після дати фактичної доставки товару на адресу покупця, згідно умов п. 5.4 Договору сторонами складається акт приймання передачі товару, дата складання акту приймання передачі товару, яка у ньому зазначається є датою поставки товару та від цієї дати згідно ст. 253 ЦК України розпочинається перебіг строку, що визначений п.7.2 Договору, в продовж якого повинна бути здійснена оплата товару-не пізніше 30 банківських днів з дати поставки при умові своєчасного надання постачальником рахунку -фактури, податкової накладної, документів якості на товар.
Враховуючи те, що Акт приймання передачі товару досі сторонами не складений, строк здійснення оплати згідно Договору слід вважати таким, що ще не розпочався.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання може бути встановлений зазначенням на подію, яка неминуче має настати (якщо обов*язок виконання виникає з настанням обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, має місце вчинення правочину під відкладальною умовою -ч. 1 ст. 212 ЦК України.
Стаття 212 ЦК застосовується тоді, коли стосовно обставини, що є відкладальною або скасувальною умовою, невідомо, настане вона чи ні.
За таким провочином на момент його вчинення права та обов*язки не виникають, а їх настання відбувається при відкладальній обставині, або виникають та змінюються при наступі відкладальної обставини.
Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував приписи ч. 1 ст. 212 ЦК України і норми ст. 530 ЦК України.
При розгляді даного спору суд всупереч вимогам ст. 253 ЦК України не дав належної оцінки та не вирішив яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, не з'ясував питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, тому дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті у повному обсязі. Суд не врахував ту обставину, що строк виконання зобов'язання по оплаті, визначений умовами договору ще не настав, до того ж частина зобов'язання по оплаті товару виконана достроково у відповідності до норм ч. 5 ст. 193 ГК України, згідно якої зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
У контексті ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Положення ст. 610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідач обґрунтував, що не порушував господарські зобов'язання визначені умовами Договору.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Отже, висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язань за договором № П/НХ-08730/НЮ, на підставі якого останній повинен відшкодувати позивачу заборгованість у сумі 168465,18 грн. є помилковим та не узгоджується з нормами чинного законодавства. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
У зв'язку з чим не настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, передбачені ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних та 3% річних, а позовні вимоги в цій частині теж не підлягають задоволенню.
Щодо заявленого в судовому засіданні клопотання відповідача припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 168465,18 грн., то воно не підлягає задоволенню, оскільки його погашення відбулося після прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2009р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 43, 99, 101, п. 2 ст.103, п 3 ч.1 ст.104, 105 ГПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2009р. по справі № 54/174-08 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Трейд Лайн ЛТД" в задоволенні позовних вимог.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Судді Гончар Т.В.
Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 09 червня 2009 року