Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
02.06.2009
Справа №2-29/1249-2009
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапак», (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Панфілова, б. 1/2).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика», (95013, вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь).
Про стягнення 85 136,61 грн.
Суддя О.І. Башилашвили
представники:
Від позивача - Берус Н. В., довіреність № 0304/1 від 03.04.09, представник.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапак», звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» про стягнення заборгованості в розмірі 85 136,61 грн., з яких 74 299,84 грн. основна сума заборгованості, 3 943,35 грн. інфляційні витрати, 4 367,07 грн. за користування чужими коштами та 3% річних в сумі 526,35 грн., а також стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на юридичні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 10.10.2008р. було укладено мирову угоду, однак відповідач не виконав умови мирової угоди. Лише частково виплатив у 2008р. за умовами угоди суму основного боргу в розмірі 8500,00 грн., частину суми погасив з порушенням строку в грудні та січні всього 24000,00 грн., таким чином на день подання позову за відповідачем склалася сума заборгованості в розмірі 74 299,84 грн. У зв'язку з чим, позивач нарахував на суму боргу індекс інфляції, 3% річних 526,35 грн. та пеню в сумі 4 367,07 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцію.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача по справі, суд -
встановив:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2008 року затверджена мирова угода у по справі № 2-7/5257-2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапак” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” про стягнення 122 229,62 грн. (а.с. 17).
Відповідно до умов п.1 мирової угоди заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» перед Товариством з обмеженої відповідальністю «Мегапак» склала: сума основного боргу 100459 грн. 54 коп., витрати по оплаті держмита 1222 грн.30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн., витрати на юридичні послуги адвоката 5000 грн., всього 106799 грн.84 коп.
Відповідно до умов п. 1 мирової угоди ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика» була зобов'язана погасити заборгованість перед ТОВ «Мегапак» в строк до 10 грудня 2008 року.
Суд встановив, що відповідач частково виконав свої зобов'язання та перерахував у передбачений мировою угодою строк, тобто до 10 грудня 2008 року, лише 8500 грн.
У порушення умов укладеної мирової угоди, а саме з порушенням строку, ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика» перерахував у грудні 2008 року 15000 грн. і в січні 2009 року - 7000 грн., в лютому 2000 грн.
Всього відповідач перерахував 32500 грн., що підтверджується витягом з виписок з 29.10.2008 р. по 19.02.2009 р. по рахунку № 26000230410100 ТОВ «Мегапак».
Суд встановив, що відповідачем не виконано зобов'язання по виплаті суми боргу в розмірі 74299 грн.84 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати передбачених мировою угодою, позивачем розраховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 3943,35 грн. та 3% річних в сумі 526,35 грн. (розрахунки а.с. 5,6).
Перевіряючи розрахунки вказаних сум, зроблених позивачем, суд прийшов до висновку, що правильними розрахунками, є наступні.
Суд встановив, що фактично відповідач сплачував кошти після кінцевого строку оплати (10.12.2008р.) наступним чином: 17.12.08р. - 10000,00 грн.; 26.12.08р. - 5000,00 грн.; 21.01.09р. - 2500,00 грн.; 22.01.09р. - 2500,00 грн.; 23.01.09р. - 500,00 грн.;. 27.01.09р. - 1500,00 грн.; 19.02.09р. - 2000,00 грн., що підтверджується витягом по банківському рахунку (а.с. 12-13).
Враховуючи рекомендації Верховного суду України викладені в листі N 62-97р від 03.04.1997р., а саме: «При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця», розрахунок збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції наступний:
Так, відповідач не сплатив у повному обсязі, суму коштів за мировою угодою до 10.12.2008р., станом на 11.12.08р. заборгованість позивача складала 98299,84 грн., 17.12.08р. відповідач сплатив 10000,00 грн.; 26.12.08р. - 5000,00 грн., тому має застосовуватися індекс інфляції за січень 2009р.
За повідомленням Державного комітету статистки України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2009р. становив: 102,9 відсотка, відповідно сума збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції за грудень 2008р. складає - 2850,69 грн. (98299,84 х 102,9 / 100 - 98299,84).
21.01.09р. відповідач сплатив 2500,00 грн.; 22.01.09р. - 2500,00 грн.; 23.01.09р. - 500,00 грн.;. 27.01.09р. - 1500,00 грн., тому має застосовуватися індекс інфляції за лютий 2009р.
За повідомленням Державного комітету статистки України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за лютий 2009р. становив: 101,5 відсотка, відповідно сума збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції за січень 2009р. складає - 1369,50 грн. (91299,54 х 101,5 / 100 - 91299,54).
19.02.09р. відповідач сплатив 2000,00 грн., тому має застосовуватися індекс інфляції за березень 2009р.
За повідомленням Державного комітету статистки України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за березень 2009р. становив: 101,4 відсотка, відповідно сума збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції за лютий 2009р. складає - 1250,19 грн. (89299,54 х 101,4 / 100 - 89299,54).
Загалом сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції складає 5470,38 грн., позивачем заявлена до стягнення сума у меншому розмірі 3943,35 грн., яка і підлягає задоволенню.
Як зазначено вище, останнім днем коли відповідач повинен був здійснити оплату за мировою угодою є 10.12.2008р., тому нарахування 3% річних повинно здійснюватися з 11.12.2008р., тобто з наступного дня після відповідної календарної дати, якою визначався кінцевий строк виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок 3% річних повинен бути наступним.
Станом на 11.12.08р. заборгованість позивача складала 98299,84 грн., 17.12.08р. відповідач сплатив 10000,00 грн. За період з 11.12.08р. по 16.12.08р. (6 днів), 3% річних складає 45,34 грн. (98299,84 х 3% х 6 : 366).
26.12.08р. відповідач сплатив 5000,00 грн. За період з 17.12.08р. по 25.12.08р. (9 днів), 3% річних складає 65,13 грн. (88299,84 х 3% х 9 : 366).
21.01.09р. відповідач сплатив 2500,00 грн. За період з 26.12.08р. по 31.12.08р. (6 днів), 3% річних складає 40,96 грн. (83299,84 х 3% х 6 : 366). За період з 01.01.09р. по 20.01.09р. (20 днів), 3% річних складає 136,93 грн. (83299,84 х 3% х 20 : 365).
22.01.09р. відповідач сплатив 2500,00 грн. За 21.01.2.09р. (1 день), 3% річних складає 6,64 грн. (80799,84 х 3% х 1 : 365).
23.01.09р. відповідач сплатив 500,00 грн. За період 22.01.2.09р. (1 день), 3% річних складає 6,43 грн. (78299,84 х 3% х 1 : 365).
27.01.09р. відповідач сплатив 1500,00 грн. За період з 23.01.09р. по 26.01.09р. (4 дня), 3% річних складає 25,57 грн. (77799,84 х 3% х 4 : 365).
19.02.09р. відповідач сплатив 2000,00 грн. За період з 27.01.09р. по 18.02.09р. (23 дня), 3% річних складає 144,23 грн. (76299,84 х 3% х 23 : 365).
Таким чином, загальна сума 3% річних складає 471,23 грн.
Позивачем сума 3% річних заявлена до стягнення у більшому розмірі в сумі 526,35 грн., тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 471,23 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 4367,07 грн., то суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на положення ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 216, 230, 231 ГК України та вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити за користування чужими коштами подвійну облікову ставку НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах посилання позивача на вказані ст.ст. ЦК України та ГК України не обґрунтовані, з наступних підстав.
Так, зі змісту ст. 1166 ЦК України вбачається, що ця стаття присвячена визначенню загальних підстав відшкодування шкоди, а не відповідальності за шкоду. Аналіз ч. 1 цієї статті, дозволяє зробити висновок, що відшкодування шкоди можливо за таких умов: завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи ; дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними.
Майнова шкода у розумінні ч. 1 цієї статті, це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.
При цьому слід зазначити, що за своєю суттю, відшкодування шкоди є не відповідальністю, а специфічним засобом захисту цивільного права потерпілого.
Таким чином, до спірних правовідносин не можна застосовувати ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Системний аналіз наведених норм Цивільного та Господарського кодексів України та положень затвердженої судом мирової угоди, дозволяють зробити висновок, що у відповідача взагалі відсутній обов'язок сплачувати позивачу пеню за порушення строків оплати, оскільки такий обов'язок не передбачений мировою угодою, що у свою чергу, є єдиною необхідною умовою для несення відповідачем такого виду відповідальності.
Аналогічну позицію, щодо відсутності підстав для стягнення пені, у разі якщо така відповідальність не передбачено договором, виклав Вищій арбітражний суд України у п. 2.1 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» N 02-5/293 від 29.04.1994р.
Слід зазначити, що законом передбачений обов'язок боржника сплачувати саме відсотки за користування чужими грошовими коштами, а саме статтею 536 ЦК України, відповідно до якої, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд встановив, що у мировій угоді, яка затверджена судом, сторони не передбачили обов'язок боржника сплачувати відсотки за користування коштами, у разі порушення строків сплати боргу.
При цьому слід зазначити, що в розумінні статті 625 ЦК України, що саме збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних фактично є платою за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим законодавець визначив обов'язок боржника сплачувати такі відсотки незалежно від наявності вини.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимог про стягнення боргу в сумі 74299,84 грн.; збитків від знеціненню коштів внаслідок інфляції в сумі 3943,35 грн.; 3% річних в сумі 471,23 грн.
Судові витрати позивача по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на правову допомогу, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в порядку ст. ГПК України.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика», (95013, вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь, код ЄДРПО України 33131603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапак», (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Панфілова, б. 1/2, код в ЄДРПО України 32687984) заборгованість в сумі 74299,84 грн.; збитки від знеціненню коштів внаслідок інфляції в сумі 3943,35 грн.; 3% річних в сумі 471,23 грн.
3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 55,12 грн. та 4367,07 грн. за користування чужими коштами, в задоволенні позову - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика», (95013, вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь, код ЄДРПО України 33131603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапак», (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Панфілова, б. 1/2, код в ЄДРПО України 32687984) витрати по сплати державного мита в сумі 787,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,10 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1849,13 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.