01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2009 № 32/60
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Насупа О.В. - юрист
від відповідача: Самсонова Д.Г.- юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009
у справі № 32/60 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
до Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про заборону видавати спеціальні дозволи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 вжито заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили заборонено будь-яким особам в тому числі Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання п.1 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №48 від о3.02.2009, яким скасовано пункт3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №4 від 10.01.2009.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Міністерство охорони навколишнього природного середовища звернулося з апеляційною скаргою, апелянт просив ухвалу скасувати.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав що ухвала є необґрунтованою, на думку апелянта винесена з порушенням ч.1ст.12 ГПК України та п.1ч.1ст.17 КАС України вказаний спір є публічно -правовим та має розглядатися адміністративним судом; припущення позивача щодо утруднення виконання рішення є безпідставним та абстрактним.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариств „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння” звернулося з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища про заборону видавати спеціальні дозволи на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища на території Краснокутського району Харківської області будь-яким іншим особам, крім Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» та укладати Угоди про користування нафтогазоносними надрами щодо зазначеного родовища.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 вжито заходів до забезпечення позову, якою заборонено Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, Державній геологічній службі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державному комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничою нагляду, Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та іншим органам державної влади здійснювати дії та приймати рішення, які спрямовані на зміну надрокористувача Сахалінською родовища вуглеводнів (Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»), окрім визнання права Закритого акціонерної товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на користування надрами відповідно до спеціальною дозволу № 2714 від над 29.12.2004 протягом часу його дії та зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України виконувати угоду № 2714 від 29.12.2004 укладену між Державним комітетом природних ресурсів України та ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» в повному обсязі; заборонено надання, поновлення, переоформлення, зупинення, анулювання, продаж на аукціоні спеціальних дозволів на користування ділянкою надр Сахалінського родовища вуглеводнів та визнання їх такими, що втратили чинність, окрім визнання права Закритого акціонерного товариства «Видобувні компанія «Укрнафтобуріння» на користування надрами відповідно до спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004 протягом часу його дії та зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природною середовища України виконувати угоду №2714 від 29.12.2004 в повному обсязі; заборонено державній комісії України по запасах корисних копалин, Українському державному Українському державному і геологорозвідувальному інституту Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та іншим експертним організаціям, підприємствам і установам здійснювати експертизу та геолого-економічну оцінку запасів корисних копалин Сахалінського родовища вуглеводнів, а також заборонити вчиняти будь-які дії спрямовані па затвердження запасів Сахалінського родовища.
Пізніше, 11.02.2009 позивач подав доповнення до позовних вимог та просив визнати незаконним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 48 від 03.02.2009 та зобов'язати останнього видані новий наказ, яким скасувати наказ № 48 від 03.02.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 6/379, яке залишено в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 визнано за Позивачем право на користування надрами відповідно до спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004 протягом часу його дії та зобов'язано Міністерство виконувати у повному обсязі Угоду від 29.12.2004 № 271 укладену між Державним комітетом природних ресурсів України та Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння».
На виконання вказаного рішення, припису Генеральної прокуратури України від 29.12.2008 № 05/2/3-37857-08 та постанови про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішення Департамент державної виконавчої служби від 23.12.2008 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано Наказ № 4 від 10.01.2009 пунктами 3 та 4 якої відновлено дію спеціальної дозволу № 2714 від 29.12.2004 наданого ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на геологічне вивчення у тому числі дослідно - промислову розробку Сахалінського родовища вуглеводнів Харківської області, та скасовано наказ Мінприроди від 23.12.2005 № 519 «Про скасування рішень».
Таким чином Наказом № 48 від 03.02.2009 Відповідач фактично повторно припинив дію спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004.
Разом з доповненням до позовної заяви було подано клопотання позивачем про вжиття заході до забезпечення позову шляхом:
- заборони Міністерству охорони навколишнього природного середовища України виконувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 48 від 03.02.2009 зокрема, в частині скасування пунктів 3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №4 10.01.2009; заборони Міністерству охорони навколишнього природного середовища України ухилятись від виконання Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 4 від 10.01.2009 зокрема, від виконання пунктів 3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природної о середовища України № 4 від 10.01.2009; заборони Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії спрямовані на скасування Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 4 від 10.01.20009 її цілому та будь-яких його частин чи пунктів, зокрема, пунктів 3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 4 від 10.01.2009 та видавати відповідні накази.
Дана заява мотивована тим, що виданим 03.02.2009 наказом № 48 з посиланням на судове рішення по справі № 12/36-А скасовано п.п.3та4 наказу Мінприроди № 4 від 10.01.2009 якими було відновлено дію спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004 та скасовано наказ Мінприроди від 23.12.2005 № 519 «Про скасування рішень». Фактично міністерством безпідставно вчинено дії щодо повторно припинення дії спеціального дозволу № 214 від 29.12.2004, і ці та інші дії відповідача можуть утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, оскільки предметом позову є зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 вжито заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили заборонено будь-яким особам в тому числі Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання п.1 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №48 від о3.02.2009, яким скасовано пункт 3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №4 від 10.01.2009.
Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову , в даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, з врахуванням складу учасників судового процесу та заявлених вимог задовольнив частково подане клопотання.
З таким висновком місцевого господарського суду, колегія суддів погоджується в повній мірі, враховуючи наступне.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 ГПК України встановлює, заходами забезпечення позову є, зокрема заборона відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь - якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача.
За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”).
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є заборона видавати спеціальні дозволи.
У випадку порушення прав позивача та вчинення дій. що сприятимуть передачі прав користування надрами іншим особам, зокрема у випадку проведення експертизи та геолого - економічної оцінки запасів корисних копалин Сахалінського родовища вуглеводнів, затвердження його запасів па користь третіх осіб виникне ситуація, кони такі особи зможуть претендувати на позаконкурсне користування вказаними надрами, а отже, буде утруднене або й унеможливлене виконання рішення суду, якщо воно буде винесене па користь позивача, оскільки надрокористування може бути вже на той момент передане третім особам.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про нафту і газ» у разі, якщо користувач нафтогазоносними надрами здійснював їх геологічне вивчення з метою подальшої промислової розробки і отримав за наслідками державної експертизи та геолого-економічної оцінки позитивне рішення про затвердження запасів родовища або покладу нафтогазоносних надр, то нафтогазоносні надра передаються йому у користування поза конкурсом.
Таким чином, судова колегія констатує, що вжиті судом першої інстанції (саме оскаржуваною ухвалою) заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили заборонити будь-яким особам в тому числі Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання п.1 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №48 від 03.02.2009, яким скасовано пункт 3 та 4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №4 від 10.01.2009.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі є обгрунтованим.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції було обґрунтовану винесено ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Стосовно доводів апелянта про те, що оспорювана ухвала винесена з порушенням ч.1ст.12 ГПК України та п.1ч.1ст.17 КАС України вказаний спір є публічно - правовим та має розглядатися адміністративним судом не приймається колегією суддів з огляду на те що вказане питання не було предметом обговорення в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження інших своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 12.02.2009, яка була прийнята по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міністерства охорони навколишнього природного середовища - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 32/60 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища "- без задоволення.
2. Матеріали справи № 32/60 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.