19 травня 2009 р.
№ 37/340
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С., Бернацької Ж.О.,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "АК "Київводоканал"
на
рішення господарського суду м. Києва від 03.11.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.09р.
у справі
№ 37/340
за позовом
ВАТ "АК "Київводоканал"
до
АЕК "Київенерго"
про
спонукання укласти договори про надання послуг з постачання холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води
За участю представників сторін
від позивача Якобчук І.О. дов. від 31.03.09р. № 390,
від відповідача Комісар С.П. дов. від 12.11.08р.
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до АЕК "Київенерго" спонукання укласти договори про надання послуг з постачання холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2008 року у справі № 37/340 (Кондратова І.Д.) в позові ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 року у справі № 37/340 (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 року у справі № 37/340 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання рішення Київської міської ради від 26.04.2007 року N 474/1135 "Про деякі питання використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерного товариства "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та з метою врегулювання взаємовідносин між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерним товариством "Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго" у сфері виробництва комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження від 19.09.2007 р. N 1220, відповідно до якого розпорядилась взяти до уваги, що Акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" листом від 31.07.2007 року N 907/4707 надало згоду на виконання зобов'язань щодо здійснення функцій виробника послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з використанням теплових розподільчих мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (із змінами та доповненнями), укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерним товариством "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", перебувають у володінні та користуванні акціонерного товариства.
Вказаним розпорядженням доручено першому заступнику голови Київської міської державної адміністрації Голубченку А.К. від імені Київської міської державної адміністрації укласти з Акціонерним товариством "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" Договір на виробництво комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з використанням теплових розподільчих мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року (із змінами та доповненнями), укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерним товариством "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", перебувають у володінні та користуванні акціонерного товариства, а також доручено Акціонерному товариству "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" укласти (переукласти, внести зміни та доповнення) угоди з житлово-експлуатаційними організаціями, житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласниками багатоквартирних будинків, іншими балансоутримувачами жилих будинків, споживачами - юридичними особами, якими передбачити реалізацію Акціонерним товариством "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, як їх виробником, вказаним суб'єктам та погодити їх з Головним управлінням житлового господарства.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції позивач, посилався на те, що на виконання п. 2 вищевказаного розпорядження між відповідачем та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) був укладений договір на виробництво комунальних послуг з реалізованого опалення та гарячого водопостачання, укладення якого згоджується з ч. 9 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг.
Крім цього, також на те, що для вироблення відповідачем комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води використовується холодна вода, єдиним виробником якої в м. Києві є позивач, а також з метою забезпечення виконання відповідачем ст. 275 Господарського кодексу України, яка містить норми про договір енергопостачання, та п. 3 розпорядження КМДА від 19.09.2007 року № 1220, укладання договору на надання послуг з постачання питної холодної, яка використовується для вироблення послуги з постачання гарячої води, є обов'язковим для сторін.
Відповідно до пункту 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин судова колегія погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що позивач помилково та безпідставно вважає розпорядження КМДА № 1220 від 19.09.2007 року прямою вказівкою закону на обов'язковість укладення спірних договорів, оскільки цей акт носить виключно рекомендаційний характер та взагалі не є законом у розумінні ст.179 Господарського кодексу України, а тому на нього не можна посилатись як на підставу укладення спірних договорів.
Суди встановили, що дане розпорядження не містить вказівку укладати ВАТ "АК "Київводоканал" та АЕК "Київенерго" договір надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води.
Позивач також посилався на норми Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190.
Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Згідно статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємство питного водопостачання суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води; питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання. Централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Пунктом 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення це об'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).
Суди встановили, що АЕК "Київенерго" можна розглядати лише як підприємство, що користується централізованим питним водопостачанням безпосередньо для власних потреб і не може використовувати холодну воду для наступного виробництва та постачання гарячої води споживачам, а отже дане підприємство не може бути виробником послуги з централізованого постачання гарячої води.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з наведених позивачем нормативно-правових актів не випливає виникнення у сторін господарських зобов'язань щодо укладення договорів з водопостачання холодної води для виробництва гарячої води.
Судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, відповідно до яких постачання гарячої води населенню визнається централізованим водопостачанням.
Відповідно до п. 21 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" такими видами господарської діяльності, як централізоване водопостачання та водовідведення суб'єкти господарювання вправі займатися виключно на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
Частиною 3 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Таким чином, АЕК "Київенерго" може бути виробником гарячої води лише при наявності у нього відповідної ліцензії.
Як встановив суд апеляційної інстанції, у відповідача відсутня відповідна ліцензія, що в свою чергу, виключає можливість укладання договору між сторонами договору з водопостачання холодної води для наступного виробництва та постачання гарячої води споживачам.
З огляду на викладене, попередня інстанція правомірно погодилась з висновком місцевого господарського суду, що прямої вказівки на обов'язковість укладення спірних договорів про надання послуг з постачання холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої, води у чинному законодавстві України немає.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ВАТ "АК "Київводоканал" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.11.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.09р. по справі № 37/340 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька