Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
01.06.2009
Справа №2-27/1302-2009
Колегія суддів, у складі головуючого судді Воронцової Н. В. та суддів Медведчук Е. Л., Башилашвілі О. І., розглянувши матеріали справи:
За позовом «Екокомерс - НЕК» ООД, Болгарія, м. Тирговіште 7700, вул.. Христо Ботев, №26 ап. 3; м. Керч, вул.. Героїв, 109.
до відповідача ТОВ «Біодизель Крим», м. Сімферополь, вул.. 9 - ий кілометр Московського шосе.
Про стягнення 169900,00 грн. та спонукання до вчинення певних дій.
Судді: Н.В.Воронцова
Медведчук Е. Л.
Башилашвілі О. І.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору:
Позивач 17.12.2008 р. звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 47908,86 грн. і збитки у розмірі 121991,00 грн. Також просить суд спонукати відповідача на протязі 30 діб після вступу в силу рішення суду, виконати зобов'язання за договором №0109ПР від 06.12.2007 р.
Ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2008 р. № 2/21 - 12732 вказаний позов було повернено на підставі п. п. 1, 4, 6 ст. 63 ГПК України, з вказанням причин, які слугували підставою для повернення позовної заяви.
Ігноруючи вимоги суду, вказані в ухвалі від 22.12.2008 р. та не скориставшись правом на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали, позивач знов 04.03.2009 р. звертається до суду з позовом до відповідача з вимогою стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 47908,86 грн. і збитки у розмірі 121991,00 грн. та спонукання відповідача на протязі 30 діб після вступу в силу рішення суду, виконати зобов'язання за договором №0109ПР від 06.12.2007 р. При цьому недоліки, виявлені судом при первоначальної подачі позову, усунені не були, позивач лише висловив свою не згоду з ними.
При таких обставинах, суду ухвалою від 05.03.2009 р. прийняти вказану заяву до розгляду. Також вказаною ухвалою було призначено колегіальний розгляд вказаного позову у наступному складі: головуюча - суддя ГС АР Крим Воронцова Н. В., суддів ГС АР Крим Медведчук Е. Л. і Башилашвілі О. І., відповідно до резолюції Заступника Голови господарського суду АР Крим Тіткова С. Я.
Також позивач заявою від 03.03.2009 р. просив суд всю кореспонденцію для позивача надсилати свому представнику - гр. Єлишевичу В. А., на адресу: 98310, м. Керч, вул.. Героїв, 109.
Суд дійшов висновку кореспонденцію для позивача надсилати на адресу його представника - гр. Єлишевича В. А.. оскільки у відповідності до ст.. 1 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» не існує потреби в передачі судових і позасудових документів для вручення за кордоном.
Також позивач у вказаній позовній заяві просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та на майно, що належить відповідачу.
Ухвалою ГС АР Крим від 05.03.2009 р. у задоволенні клопотання про забезпечення позову було відмовлено в зв'язку з його необґрунтованістю.
Також позивачем було подано заяву про повну фіксацію судового процесу.
Судом вказане клопотання було задоволено та судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації.
Судом було зроблено запит до Головного управління статистики АР Крим від 12.03.2009 р. з проханням надати довідку про перебування ТОВ «Біодизель Крим», м. Сімферополь, вул.. 9 - ий кілометр Московського шосе, ) у Єдиному реєстрі юридичних осіб України, якщо знято з обліку, то коли та за яких підстав.
У відповідь на вказаний запит від 24.03.2009 р. Головне управління статистики в АР Крим повідомило про те, що станом на 24.03.2009 р. в ЄДРПОУ значиться ТОВ «Біодизель Крим», м. Сімферополь, вул.. 9 - ий кілометр Московського шосе, ідентифікаційний номер 34582279 ).
Також судом було зроблено запит від 12.03.2009 р. до Управління державної реєстрації юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності Сімферопольської міської ради з проханням надати витяг з Єдиного реєстру щодо ТОВ «Біодизель Крим», м. Сімферополь, вул.. 9 - ий кілометр Московського шосе, ідентифікаційний номер 345822701270.
У відповідь на вказаний запит на адресу суду було надіслано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ТОВ «Біодизель Крим».
Позовні вимоги були обґрунтовані, зокрема, тим, що 31.03.2008 р відповідач доставив в Болгарію автотраспортом вантаж - пілорізна установка УП - 2400 заводський номер №102, дата випуску 10.03.2008р., в розобраному вигляді. Вказаний вантаж супроводжувала рахунок - фактура №4786 від 26.03.2008 р. На вказаному рахунку - фактурі містяться штампи Кримської регіональної митниці від 26.03.2008 р. і від 27.03.2008 р. В зв'язку з вказаним, судом було зроблено запит від 12.03.2009 р. до Кримської митниці з проханням повідомити, чи проводився огляд вантажу, вказаному у рахунку - фактурі №4786 від 26.03.2008 р. Якщо проводився, то який його результат.
Кримська митниці у відповіді на вказаний запит від 03.04.2009 р. повідомила про те, що при здійсненні митного контролю вантажу, заявленого за ВМД №600000001/8/001721 від 27.03.2008 р. ( рахунок - фактура від 26.03.2008 р. №4786 ), огляд зазначеного вантажу не проводився.
Також судом було зроблено запит від 12.03.2009 р. до ДПІ в м. Сімферополь з проханням надати належним чином засвідчені копії декларацій ТОВ «Біодизель Крим» по зовнішньоекономічної діяльності за період березень - травень 2008 р.
ДПІ в м. Сімферополь у відповіді на вказаний від 07.04.2009 р. представила суду копії декларацій ТОВ «Біодизель Крим» по зовнішньоекономічної діяльності за запитуємий період.
Позивач заявою від 09.04.2009 р. просив суд залучити до матеріалів справи необхідні для розгляду справи документи, зокрема, довідку банку ДСК ЕАД м. Тирговіште. Болгарія про відправку на розрахунковий рахунок відповідача:
- 12.12.2007 р. - 10076,00 доларів США ( довідка на двох листах з додатком поопераційних процедур на 4 - х аркушах );
- 17.01.2008 р. - 10076 доларів США ( довідка на 2 - х листах з додатком поопераційних процедур на п'яти аркушах );
- 28.03.2008 р. - 5438 доларів США ( довідка на 2 - х аркушах з додатком поопераційних процедур на п'яти аркушах ).
Суд дійшов висновку вказану заяву задовольнити та залучив до матеріалів справи документи, вказані у заяві.
Як вже вказувалося, позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що 31.03.2008 р відповідач доставив в Болгарію автотраспортом вантаж - пілорізна установка УП - 2400 заводський номер №102, дата випуску 10.03.2008р., в розобраному вигляді. Вказаний вантаж супроводжувала рахунок - фактура №4786 від 26.03.2008 р. На вказаному рахунку - фактурі міститься штамп Ізмаїльської митниці від 31.03.2008 р. В зв'язку з вказаним, судом було направлено запит від 09.04.2009 р. до Ізмаїльської митниці з проханням повідомити, чи дійсно вказаний вантаж перетнув границю України і чи проводився огляд вантажу, вказаному у рахунку - фактурі №4786 від 26.03.2008 р. Якщо проводився, то який його результат.
Ізмаїльська митниця у відповіді на запит суду від 29.04.2009 р. повідомила суду про те, що товар «Піролізна установка УП - 2400» вивезено за митний кордон України в зоні діяльності Ізмаїльської митниці 31.03.2008 р. по ВМД №600000001/8/001721 від 27.03.2008 р. Митний огляд товару у пункті пропуску не здійснювався, вантаж вивезено за пломбами відправника.
Ухвалою Голови Господарського суду АР Крим Луцяк М. І. від 05.05.2009 р. було продовжено строк розгляду справи на 1 місяць.
Позивач заявою від 29.04.2009 р. повідомив суду про те, що 16.03.2009 р., він у виконання вимог суду звернувся до СФ АКБ «Форум» з проханням надати довідку про факт зарахування платежів у виконання договору від 06.12.2007 р. за №0109ПР на розрахунковий рахунок відповідача, однак на вказаний запит банк відповів відмовою. Також повідомив суду про те, що в СФ АКБ «Форум» є копія договору між сторонами по справі від 06.12.2007 р. за №0109ПР. На підставі викладеного, просив суд витребувати у Сімферопольської філії АКБ «Форум» довідку про факт зарахування на розрахунковий рахунок відповідача 26690 доларів США, відправлених позивачем у якості передоплати за поставу обладнання за договором від 06.12.2007 р. за 01.09ПР, а також завірену належним чином копію екземпляру договору від 06.12.2007 р. за 01.09ПР, надіслану відповідачем в банк для забезпечення законності отримання грошей від нерезидента - позивача по справі.
Судом вказане клопотання було задоволено та надіслано запит від 14.05.2009 р. до Сімферопольської філії АКБ «Форум» з проханням надати довідку про факт зарахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Біодізель Крим» 26690 доларів США, відправлених Екокомерс - НЕК» ООД та належним чином завірену копію договору № 0109ПР від 06.12.07р., направлену ТОВ «Біодизель Крим» СФ АКБ «Форум» для забезпечення законності отримання грошей від нерезидента України «Екокомерс-НЕК»ООД.
У відповідь на вказаний запит 26.05.2009 р. СФ АКБ «Форум» надіслав на адресу суду довідку про факт зарахування на розрахунковий рахунок відповідача по справі грошових коштів, відправлених позивачем за договором №0109ПР від 06.12.2007 р.:
- 13.12.2007 р. - 10066 доларів США;
- 18.01.2008 р. - 10076 доларів США;
- 28.03.2008 р. - 6528 доларів США.
Комісія банків - кореспондентів скала 20 доларів США. Також СФ АКБ «Форум» надіслав копію договору №0109ПР від 06.12.2007 р.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 25.05.2009 р. просить справу слуханням відкласти в зв'язку зі знаходженням представника позивача - Єлишевича В. А. на Верховному конвенті Рицарського ордену Христа Спасителя.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки не вважає причину, вказану позивачем, поважною, оскільки, за думкою суду, в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті, а відкладення розгляду справи може привести до безпідставного затягування судового процесу, враховуючи той факт, що відсутня можливість продовжити строк розгляду справи за згодою сторін у відповідності до ст. 69 ГПК України.
Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Суд дійшов висновку, що не явка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута в порядку ст.. 77 ГПК України.
Справа слуханням відкладалася у відповідності до ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:
1) договори і інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.
Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором.
06.12.2007 року між відповідачем по справі ( Продавець ) і позивачем ( Покупець ) було укладено договір №0109ПР поставки обладнання.
Відповідно до п. 3 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 р. господарські суди повинні керуватися вимогами статті 4 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації.
Зокрема, частиною четвертою статті 4 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором. Визначаючи право, якому підпорядковуються права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту), господарським судам слід виходити з такого.
Однак при цьому вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.
Відповідно до п. 6. 5 договору б/н поставки обладнання від 06.12.2007 р. сторони домовилися про те, що всі спори, що виникатимуть в зв'язку з даним договором і з него, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами за договором. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони після дотримання претензійного порядку врегулювання розбіжностей передають їх на вирішення в арбітражний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. п. 1.1. вказаного договору Покупець придбав, а Продавець виготовив, продав та від грузив Покупцю на умовах DDU комплект обладнання по переробці зношених автопокришок, пластмас і дерев'яних відходів, який включає одну пілорізну установку УП - 2400 у кількості і за цінами, вказаними у узгодженої сторонами специфікації і рахунку №4786 від 06.12.2007 р., які є невід'ємними частинами даного договору
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору Продавець ( відповідач по справі ) забовязався:
- виготовити товар на протязі 90 днів після отримання передоплати, вказаній у п. 2.2 вказаного договору;
- додати наступні документи, що підтверджують відповідність товару умовам договору: специфікацію, рахунок - фактуру, паспорт, сертифікат відповідності СТ -1;
- виконати всі митні формальності, необхідні для вивозу товару та запломбувати його;
- після кожної оплати надати покупцю рахунок - фактуру на дану суму;
- передати товар у встановлений договором строк у розпорядження покупця;
- нести всі витрати, що пов'язані з перевіркою товару ( перевірка комплектації, підрахунок), необхідний для надання товару у розпорядження покупця;
- забезпечити упаковку товару, якщо це необхідно під час транспортування;
- нести всі витрати і ризики, що відносяться до товару, до моменту передачі товару Покупцю;
- сповістити покупця про дату і місце, коли товар буде наданий у його розпорядження;
- зробити шеф - монтаж і обучити персонал Покупця для роботи на обладнанні, на території покупця;
- відгрузити товар на транспорт вказаний «Покупцю».
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору ціна на товар, що поставляється по даному договору, узгоджується у специфікаціях до даного договору, є чинним на протязі строку, вказаного у специфікаціях або рахунку на передоплату і встановлюється у доларах США.
Відповідно до наданого позивачем додатку №1 до вищевказаного договору пілорізну установку УП - 2400 з наступною комплекцією: реактор пілорізу; теплообмінник конденсатор ТК 32.02; збірник - відділювач; сепаратор; ротаційний насос; запорна арматура; горелка газова; фільтр грубої і тонкої очистки газу; насос; гільйотина для порізки шин.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору вартість обладнання складає 25190 доларів США. Вартість транспортування складає 1500 доларів США.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору оплата товару покупцем на ступному порядку: передоплата у розмірі 40% від загальної суми договору, вказаної у п. 2.2. вказаного договору не пізніше 10 - ти робочих днів з моменту підписання даного договору. Наступні 40% покупець сплачує через 40 календарних днів з моменту після першої передоплати. Оплата залишку суми у розмірі 20% загальної вартості обладнання покупець забовязався провести після оформлення документів на відгрузку.
У виконання вимог вищевказаного договору позивач здійснив сплату обумовленого договором товару у наступному порядку: 13.12.2007 р. - 10066 доларів США; 18.01.2008 р. - 10076 доларів США; 28.03.2008 р. - 6528 доларів США. Вказані суми були зараховані на розрахунковий рахунок відповідача по справі, що підтверджується довідкою СФ АКБ «Форум» вих.. №1137/8.13.8.4 від 26.05.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 р. відповідачем було доставлено позивачу, у виконання умов вищевказаного договору, товар, який супроводжував рахунок №4786 від 06.12.2007 р., відповідно до якого вбачається, що була доставлена установка пілорізна УП - 2400 відповідно до договору №0109ПР від 06.12.2007 р. на суму 25190 доларів США. Вказаний факт позивачем по справі не заперечується.
Також як вбачається з рахунку - фактури №4786 від 26.03.2008 р. відповідачем позивачу була доставлена пілорізна установка УП - 2400, заводський №102, дата випуску 10.03.2008 р., у розобраному виді для зручності транспортування. Кількість - 1 штука. Вартість - 26690 доларів США.
На вказаному рахунку - фактурі наявні штампи регіональної митниці від 27.03.2008 р. та 31.03.2008 р.
Як було повідомлено суду вказаними органами митної служби товар «Пілорізна установка УП - 2400» було вивезено за митний кордон України в зоні діяльності Ізмаїльської митниці 31.03.2008 р. по ВМД №600000001/8/001721 від 27.03.2008 р. Митний огляд товару у пункті пропуску не здійснювався, вантаж вивезено за пломбами відправника.
Відповідно до упаковочного листа до вказаного вантажу товар було описано наступним чином: модуль пілоріза - 2 шт., теплообмінник - 1 шт., збірник - відділював - 1 шт., сепаратор - 1 шт., насос, болторізний станок.
Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
При цьому передачею майна розуміється вручення товару отримувачу, а також здача транспортної організації для відправлення покупцю і здача на пошту для пересилання покупцю товарів.
Товар був отриманий позивачем, що ним не заперечується позивачем та вказане підтверджується матеріалами справи.
Позивач вказує на той факт, що перелік обладнання в упаковочному листі ( 6 позицій ) відрізняється від специфікації договору не тільки по кількості ( 10 позицій ), але і по найменуванню обладнання.
Відповідно до ст.. 682 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Під комплектністю розуміється така єдність складових частин виробу, яке забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а у спеціально передбачених випадках - також і можливість належного уходу за ним, його зберігання і ремонту. В комплект можуть входити запасні частини і обладнання. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантом, а при відсутності в ні вказань на це - договором купівлі - продажу. У останньому випадку комплектність повинна бути охарактеризована в договорі купівлі - продажу шляхом перерахуванням необхідних складових частин товару, приладів та таке інше.
В даному випадку комплектність складових частин виробу - пілорізна установка УП - 2400 відповідно до наданого позивачем додатку №1 до договору №0109ПР повинна складати : реактор пілорізу; теплообмінник конденсатор ТК 32.02; збірник - відділювач; сепаратор; ротаційний насос; запорна арматура; горелка газова; фільтр грубої і тонкої очистки газу; насос; гільйотина для порізки шин.
Однак відповідно до наданого СФ АКБ «Форум» копії специфікації до договору №0109ПР вбачається, що в комплектність виробу - пілорізна установка УП - 2400 входять: модуль пролиза ( 2 шт. ); теплообмінник конденсатор ТК 32.02 ( 1 шт. ); збірник - відділювач ( 1 шт. ); сепаратор - 1шт; ротаційний насос ( 1 шт. ); борторезний станок ( 1 шт. ). Тобто вказана специфікація повністю відповідає упаковочному листу, який прибув разом з товаром до позивача.
Відповідно до ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до глави 3 договору №0109ПР поставки обладнання якість і комплектність обладнання повинно відповідати стандартним, технічним умовам, передбаченим для даного виду обладнання і іншої технічно документації.
При цьому зазначено, що у випадку отримання від продавця обладнання неналежної якості або некомплектності, покупець забовязаний на протязі 10 днів з моменту отримання обладнання сповістити продавця про наявність дефектів і про свої вимоги, що стосуються їх усунення.
Однак, як встановлено судом, отриманий товар позивачем взагалі не досліджувався на предмет його комплектності. Вказаний факт не заперечується і самим позивачем по справі.
Тоді виникає питання, а яким чином позивач дізнався про некомплектність отриманого обладнання, якщо саме обладнання ним не досліджувалося.
Необхідно вказати, що необов'язково передбачений вищевказаним договором поставки вироб був перед відправою позивачем розібраний до складових частин, що передбачені у додатку №1, наданому позивачем. Ймовірно, що розібрання виробу до 6 складових частин вже було достатньо для того, щоб зробити його транспортування досить зручним, але з цього ніяк не можно остаточно зробити висновок про його некомплектність.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За думкою суду, позивачем не доведено належним чином некомплектність отриманого від відповідача товару, оскільки вказане можно підтвердити тільки дослідивши сам вироб, а не досліджуючи документи, які з ним прийшли.
Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 47908,86 грн. і збитки у розмірі 121991,00 грн.
Відповідно до ст.. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Відповідно до ст.. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Відповідно до ст.. 222 Господрського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 5.1 договору №0109ПР поставки обладнання у разі порушення Продавцем ( відповідачем ) узгоджених сторонами строків поставки обладнання, він сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від суми вартості несвоєчасно поставленого обладнання за кожен день прострочки.
Відповідно до п.п. 2.2 вказаного договору вартість обладнання складає 25190 доларів, однак позивач просить стягнути штрафні санкції не в іноземної валюті, а в гривнях, не надавши ніякого обґрунтування для цього.
Також позивач просить суд забовязати відповідача виконати забовязання за договором поставки, однак при цьому він чітко не висловив які саме забовязання він просить виконати з передбачених у договорі №0109ПР.
Також необхідно вказати на той факт, що наданий позивачем договір поставки обладнання і отримана на вимогу суду від СФ АКБ «Форум» копія вказаного договору суттєво розрізняються одна від одної.
Так є різним вказання умов Інкотермс 2000 ( СРТ і DDU - п. 1.1 ); вказаний різний перелік документів, що підтверджують відповідність товару умовам договору ( п. 1.2 ); відсутній обов'язок продавця провести шеф - монтаж обладнання і навчання персоналу Покупця для работи на обладнанні на території покупця ( п. 1.2 ); відсутній обовязок покупця забезпечити за свій рахунок вивіз товару від продавця ( п. 1.3 ) та таке інше.
Позивач правом на уточнення своїх позовних вимогу, у відповідності до ст.. 22 ГПК України, не скористався.
При таких обставинах справи, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.