79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.09 Справа№ 21/30
Господарський суд Львівської області у складі
головуючої судді Масловської Л.З.
суддів Мороз Н.В.,
Деркач Ю.Б.
При секретарі Зубачик Н.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна», м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ», м. Львів
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ЛЕОПОЛІС», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Європтіма», м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 149 093 236,50 грн.
За участю представників:
від позивача: Потинський А.М., Лесик М.А., Ендер Іптеч, Козак В.Д. - представники
від відповідача-1: Галадій А.М., Кравчик Р.Р.-представ.
від відповідача-2: н/з
від третьої особи: Біловус М.С.-дирек.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна», м. Київ до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ», м. Львів та Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ЛЕОПОЛІС», м. Львів, про стягнення заборгованості у розмірі 149 093 236,50 грн. з яких сума основного боргу у розмірі 139 219 776, 31 грн., сума інфляційної складової у розмірі 4 176 593,28 грн., пеня у розмірі 5 063 881,70 грн., сума 3-х відсотків річних у розмірі 632 985,21 грн., стягнення сплаченого державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2009р., згідно якої слухання справи було призначене на 19.03.2009 року на 10 год.20 хв. В судовому засіданні 19.03.2009 року позивач, відповідач-1 та третя особа забезпечили явку своїх представників. Судом оголошено перерву в засіданні до 24.03.2009 року на 14 год. 30 хв. для можливості мирного врегулювання спору.
У судове засідання, призначене на 24.03.2009 року, позивач забезпечив явку своїх уповноважених представників. Відповідач-1 в судовому засіданні 24.03.2009 року забезпечив явку уповноваженого представника. Відповідач-2 явку уповноваженого представника не забезпечив. Відповідачем-1 заявлено зустрічний позов про стягнення 52 000 000, 00 грн. В судовому засіданні було оголошено перерву на 25.03.2009 року о 12.00 з метою вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову до провадження. Ухвалою від 25.03.09р. зустрічний позов повернутий без розгляду на підставі п.3,4,6,10 ст.63 ГПК України.
Судом задоволено клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідачем-1 19.03.2009 р. заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи в складі 3-х суддів, яке 23.03.2009 року було ним відкликано шляхом подання відповідної заяви. 19.03.2009 року було заявлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке також було ним відкликане відповідною заявою від 23.03.2009 р. Одночасно, Відповідачем-1 19.03.2009 р. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.02.2009 року про вжиття заходів забезпечення позову, яке було відкликане його ж заявою від 23.03.2009 року, також подано клопотання від 19.03.2009 р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу про вжиття судом заходів забезпечення позову, яке було відкликане відповідною заявою відповідача-1 від 23.03.2009 року.
Окрім того, відповідачем-1 було подано заяву про відкликання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.02.2009 р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 21/30. Суду було подано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року про повернення вказаної апеляційної скарги в зв'язку таким відкликанням.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 12.00 год. 25.03.2009 року відповідачем-1 повторно заявлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке було відхилено судом з мотивів його необґрунтованості.
25.03.2009 року відповідачем-1 було повторно заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи в складі 3-х суддів, ухвалою господарського суду Львівської області від 25.03.2009 року заступником Голови суду призначено колегію суддів для розгляду справи № 21/30 у складі головуючої судді Масловської Л.З., суддів Мороз Н.В., Деркача Ю.Б.
В судовому засіданні 25.03.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки згідно зі ст.ст.20,22 ГПК України.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов з підстав, викладених в позовній заяві. Зокрема, обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем (виконавець) та відповідачем-1 (замовник) договору підряду № ІД-1 на виконання будівельно-монтажних робіт та робочого проекту торгово-розважального комплексу «Леополіс-Центр», розташованого за адресою: вул. Кульпарківська, м. Львів (далі за текстом -договір), у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем за виконані роботи на підставі погодженого між сторонами договору порядку розрахунків за виконані роботи та матеріали, а саме - проміжних платіжних сертифікатів № 10 та № 11. Відповідач-1 не провів розрахунки за виконані роботи по вказаних сертифікатах, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 139 219 776, 31 грн. Крім того, у порядку ст. 625 ЦК України позивачем у зв'язку з прострочення проведення оплати позивачем здійснено інфляційні нарахування в сумі 4 176 593,28 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 632 985,21 грн. Крім того, у відповідності до договору позивачем нарахована пеня у розмірі 5 063 881,70 грн. Позивач просить позов задовольнити.
25.03.2009 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з виявленням помилки при розрахунку суми заборгованості через включення до 11-го платіжного сертифікату суми пені, яка нараховувалась за прострочення сплати попередніх платіжних сертифікатів та яка не є предметом розгляду в даній справі. Просить суд задовольнити позов з врахуванням уточнених позовних вимог в сумі 146 523 338, 27 (сто сорок шість мільйонів п'ятсот двадцять три тисячі триста тридцять вісім) грн., 27 коп., з яких суму основного боргу за договором підряду № ІД-1 в розмірі 134 689 434, 60 гривень, пеня в розмірі 5 038 920,74 гривень, три проценти річних в розмірі 618 794, 73 гривень, збитки від інфляції в сумі 6 176 188, 20 гривень.
У судовому засіданні представник відповідача-1 проти позову заперечив, надавши суду заперечення на позовну заяву, мотивуючи їх тим, що згідно п. 4.2. договору позивач зобов'язався за свій рахунок отримати забезпечення виконання договору, яке повинно бути в розмірі 10 % від погодженої суми договору підряду. Таке забезпечення у вигляді банківської гарантії позивачем було надано, однак термін дії вказаної гарантії закінчився 05 жовтня 2009 р., а отже відповідно до п.14.6. договору відповідач-1 мав право не сплачувати проміжні платіжні сертифікати № 10 та № 11. Просить у позові відмовити повністю.
Відповідач-2 в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив, відзиву не подав.
У судовому засіданні представник третьої особи ТзОВ «Європтіма»подав пояснення по справі, повідомив, що позов підтримує. Представник третьої особи пояснив, що ТзОВ «Європтіма»згідно договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року виконувало функції Інженера, від імені позивача приймало відповідні рішення, здійснювало перевірку пропозицій платежів виконавця (позивача), надавало замовникові (відповідачу-1) щомісячні висновки у справах коштів. Як Інженер, третя особа підтвердила, що затвердила та передала відповідачу-1 одинадцять проміжних сертифікатів, два з яких є предметом судового розгляду в даній справі. Зазначила, що згідно проміжних платіжних сертифікатів № 10 та № 11, на підставі яких виникла заборгованість відповідача-1 перед позивачем, затверджена та рекомендована до оплати сума становить 301 581, 72 дол. США та 17 778 908, 71 доларів США відповідно, що еквівалентно в національній валюті України станом на дату їх передання відповідачеві-1 становить 1 522 987, 66 грн. та 119 861 846, 73 грн. відповідно. Стосовно перерахунку сум, вказаних у проміжних платіжних сертифікатах № 10 та № 11, на курс долара, що діяв на момент подачі позову до суду не заперечує, оскільки відповідний пункт передбачений договором. Просить врахувати надані пояснення при розгляді справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, господарський суд встановив.
02 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»(підрядник) укладено договір підряду № ІД-1 на виконання будівельно-монтажних робіт та робочого проекту торгово-розважального комплексу «Леополіс-Центр», розташованого за адресою: вул. Кульпарківська, м. Львів на підставі якого підрядник згідно п. 5 додатку 1 до договору зобов'язувався здійснити комплекс підрядних робіт на будівництві вказаного торгового центру щодо проектування, виконання та закінчення підрядних робіт, які будуть мати результатом закінченого будівництва вказаного об'єкта на загальну суму 526 363 834, 96 грн., що зазначена в додатку 1 до спеціальних умов цього договору (п.3) та які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язувався надати будівельний майданчик та здійснити оплату підрядних робіт та матеріалів на підставі надісланих проміжних платіжних сертифікатів, а також приймати підрядні роботи та матеріали на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та проміжних платіжних сертифікатів.
Як видно з поданого до суду договору підряду № ІД-1 від 02.10.2009 року та додатків до нього, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір містить: 1. Загальні Умови; 2. Спеціальні умови; 3. Тендерну пропозицію та Додаток до Тендерної пропозиції; 4. Додаток № 1 до Спеціальних Умов; 5. Кошторис (Договірну ціну), що міститься в Додатку № 2 до Договору (розділ 8 Змісту).
Ціна договору визначена в кошторисі, доданому до матеріалів справи, є твердою ціною договору підряду та розрахована, виходячи з курсу долара у співвідношенні 1 долар США = 5, 05 грн.
Відповідно до Розділу 3 Загальних умов договору замовник повинен призначити Інженера, який зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені договором. Зокрема, відповідно до пп.1.1.2.4. Загальних умов договору термін «Інженер»означає особу, призначену замовником Інженером за договором і вказану в додатку до оферти. Судом встановлено, що відповідно до вказаного додатку до оферти Інженером є третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, ТзОВ «Європтіма».
Із змісту п.3.1. пп. «а»Загальних умов договору, судом вбачається, що в усіх випадках, коли Інженер виконує обов'язки або здійснює повноваження, передбачені договором або такі, що випливають з договору, Інженер вважається таким, що діє від імені замовника.
Відповідно до п. 2.2. Спеціальних умов договору Інженер у відповідності до п.1.1.2.4. Загальних умов, має статус «спеціалізованої організації чи спеціаліста», як зазначено у п.3 ст. 881 ЦК України. Вказана норма ЦКУ встановлює, що замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень, укласти договір про надання такого виду послуг із спеціальною організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста. Отже, судом визнається обґрунтованим залучення ТОВ «Європтіма»в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.
Предметом спору по даній справі є заборгованість, що виникла внаслідок невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за укладеним договором з оплати виконаних будівельно-монтажних робіт, замовлених матеріалів та обладнання для будівництва об'єкту по платіжних сертифікатах № 10 та № 11. З наданого позивачем договору вбачається, що розділ 14 Загальних умов «Ціна договору та оплата»передбачає механізм та порядок оплати робіт позивача. Виходячи з умов договору сторони домовились, що оплата підряднику (позивачу) здійснюється на підставі відповідних документів, визначених цим договором.
Механізм оплати відповідачем робіт позивача на об'єкті визначений пунктами 14.6. та 14.7. Загальних умов договору.
Так, з аналізу договору вбачається, що відповідно до його пункту 14.6. (в редакції п. 38.1. Особливих Умов) Інженер протягом 18 днів після отримання Звіту та підтверджуючої документації видає замовнику проміжний платіжний сертифікат, що вказує суму, яку Інженер справедливо вважає як належну до сплати, з підтверджуючими документами.
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача-1 стосовно оплати підрядних робіт, матеріалів та обладнання позивача на підставі проміжних платіжних сертифікатів передбачені в пп. (b) п. 14.7. Загальних умов договору. Зокрема, відповідно до пп.(b) п. 14.7. Загальних умов договору замовник зобов'язаний сплатити підряднику суму, завірену в кожному проміжному платіжному сертифікаті протягом 36 днів після отримання Інженером Звіту та підтверджуючої документації. Як видно з матеріалів справи та доданих документів, зокрема, додатків до договору - термін сплати у 36 днів зазначений в редакції п. 38.2. Особливих умов договору.
Таким чином, судом встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити підряднику суму, завірену в кожному проміжному платіжному сертифікаті протягом 36 днів після отримання Інженером Звіту та підтверджуючої документації або протягом 18 днів з моменту отримання платіжного сертифікату замовником від Інженера. Отже, змовник був зобов'язаний сплатити суму, вказану у платіжному сертифікаті № 10 не пізніше 08.11.2008 року, а суму, вказану у платіжному сертифікаті № 11 -не пізніше 03 січня 2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Інженером було видано та передано замовнику 11 (одинадцять) проміжних платіжних сертифікатів, з яких замовником було оплачено 8 (вісім) платіжних сертифікатів, що підтверджується випискою з банківського рахунку, а проміжний платіжний сертифікат № 9 за вересень 2008 року від 01.09.2008 року на загальну суму 7 916 848, 30 дол. США (станом на 01.09.2008 р. - 39 980 083, 92 грн.) був сплачений відповідачем-1 лише частково. Питання щодо заборгованості по вказаному платіжному сертифікату було предметом розгляду Господарським судом Львівської області по справі № 3/35, за наслідками розгляду якої 12.03.2009 року було прийнято рішення про стягнення з відповідача заборгованості на підставі 9-го платіжного сертифікату.
Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем по проміжним платіжним сертифікатам № 10 та № 11, які не оплачувалися відповідачем-1, що ним не заперечується.
Перерахунок курсових різниць долара США по відношенню до національної валюти, на які перерахована сума позову, передбачений відповідним пунктом Основної угоди (п. 4 додатку № 1 до Спеціальних умов), згідно якого якщо курс долара на момент укладення договору та курс цієї валюти на момент оплати (на момент звернення з позовом до суду) відрізняється більш ніж на 5 % - то така сума підлягає перерахунку.
Згідно п. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Таким чином, як видно з наведених положень договору, сторони встановили порядок розрахунків за договором на підставі проміжних платіжних сертифікатів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі -Загальні умови), які відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво об'єктів), а також окремих комплексів чи видів робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Відповідно до п.98 Загальних умов оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Згідно п.99 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Як зазначалося вище, договором підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року передбачено, що підставою для проведення розрахунків є платіжні сертифікати, у яких, зокрема, зазначається вартість матеріалів, вартість фактично виконаних будівельних робіт згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт, матеріали на об'єкті, тощо.
Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача-1 на відсутність боргу в заявленій сумі зв'язку із здійсненням ним авансового платежу у розмірі 52 636 385, 52 грн., який може бути зараховано в погашення заборгованості в зв'язку з наступним.
Проаналізувавши положення договору щодо порядку здійснення авансових платежів та їх зарахування, судом встановлено, що відповідно до умов договору, а саме -ч. (а) п. 14.2 договору -авансовий платіж погашається шляхом відсоткових відрахувань в платіжних сертифікатах. Додатком до оферти п. 14.2 (а) Загальних умов договору було змінено та було викладено в новій редакції, якою передбачено, що відрахування починаються з платіжного сертифікату, коли виплати становлять 30% (тридцять відсотків) від погодженої суми договору без врахування проміжних сум. Враховуючи те, що погоджена сума договору визначена у розмірі 526 363 834, 96 грн., то суд приходить до висновку, що сплачений відповідачем-1 аванс підлягає зарахуванню лише в порядку, встановленому договором, а саме -шляхом поетапних відсоткових відрахувань при досягненні 30-ти відсотків суми договору, а не шляхом одномоментного погашення, а тому такі доводи відповідача-1 судом відхиляються. Окрім того, в 10-му платіжному сертифікаті, який був визнаний відповідачем-1, сума зарахованих авансових платежів була врахована, а кінцева сума, що підлягала сплаті за виконані будівельні роботи становила 301 581, 72 дол. США, а згідно 11-го платіжного сертифікату - 17 778 908, 71 дол. США.
Таким чином, дійшов висновку, що відповідно до умов договору, якими визначений порядок здійснення платежів, погоджений сторонами, позивач самостійно в односторонньому порядку не вправі змінювати умови договору в частині розрахунків, якими чітко встановлено порядок зарахування авансового платежу в рахунок вартості виконаних робіт. Сторонами зміни до договору в цій частині не вносились.
Доводи відповідача-1 про те, що він мав право не сплачувати проміжні платіжні сертифікати № 10 та № 11 згідно п. 4.2. договору (Забезпечення виконання договору) відхиляються судом як безпідставні з огляду на наступне. Як вбачається з п.4.2. договору позивач зобов'язався за свій рахунок отримати забезпечення виконання договору, яке повинно бути в розмірі 10 % від погодженої суми договору підряду. Таке забезпечення у вигляді банківської гарантії позивачем було надано, що не заперечується відповідачем-1, однак термін дії вказаної гарантії закінчився 05 жовтня 2009 р. відповідач-1 посилається на цю обставину як на підставу несплати платіжних сертифікатів № 10 та № 11.
Як видно з наданої суду банківської гарантії позивачем було виконано своє зобов'язання щодо надання забезпечення виконання договору згідно п. 4.2. договору у повному обсязі. Відповідно до абз.3 п. 4.2. договору підрядник зобов'язується забезпечити чинність та дійсність забезпечення виконання договору до закінчення виконання та завершення робіт, а також до усунення будь-яких недоліків
Як встановлено судом, відповідачем-1 отримано та схвалено забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії, яка ним додана до матеріалів справи. Натомість, факт закінчення строку дії гарантії на момент припинення робіт не ставиться умовами договору в залежність від обов'язку відповідача-1 сплатити суму, вказану у платіжному сертифікаті.
Судом також встановлено, що згідно абз. 3 п. 14.6. договору не може бути інших підстав для відмови у видачі проміжного платіжного сертифікату, однак:
(а) якщо будь-який поставлений підрядником товар або виконана ним робота не відповідає умовам договору, то вартість виправлення або заміни може бути утримана до того часу, доки не буде виконано виправлення або не проведена заміна; та/або
(b) якщо підрядник не зміг або не може виконати будь-яку роботу або зобов'язань за договором і був повідомлений про це Інженером, то вартість роботи або зобов'язання може бути утримана до того часу, поки робота або зобов'язання не будуть виконані.
Доказів настання підстав для невидачі та несплати платіжних сертифікатів, передбачених укладеним договором, відповідачем-1 не надано.
Таким чином, при системному аналізі судом норм договору (абз.3 п. 4.2., абз. 1 п. 14.2., абз. 4 п. 14.2, абз. 3 п.14.3., та п. 14.6.) суд дійшов висновку, що забезпечення надається до закінчення виконання і завершення робіт, які безпосередньо виконуються позивачем на об'єкті згідно договору. Таким чином, платежі, визначені до сплати Інженером у платіжних сертифікатах, підлягають безумовній сплаті відповідачем-1.
Вказане було визнане й самим відповідачем-1, який своїм листом від 18.09.2008 року № 1507 підтвердив наявність поточної заборгованості по платіжним сертифікатам № 8 та № 9 та запропонував повернути банківську гарантію позивачу на авансовий платіж. Більше того, відповідачем-1 запропоновано позивачу забезпечити його банківською гарантією на суму заборгованості відповідача-1, що виникла.
Також, спільним листом відповідача-1 та третьої особи до позивача від 16.10.2008 року за № REF/236/MW відповідачем було повідомлено про призупинення будівельних робіт за договором. Листом було наказано позивачу припинити роботи на об'єкті. Таким чином, заперечення відповідача-1 є необґрунтованими, оскільки гарантією забезпечується авансовий платіж та виконання триваючих будівельних робіт та не передбачено продовження дії такої гарантії за рахунок Позивача на період зупинення будівельних робіт з ініціативи Відповідача-1.
Окрім того, судом встановлено, що сторонами договору та третьою особою було окремо погоджено відповідно до умов договору додаткові роботи, що проводилися позивачем в період будівництва, та сума яких додавалася до кошторису. Вартість таких робіт визначалась на підставі розрахунків, що були затверджені протокольним погодженням від 03 жовтня 2008 року та увійшли до платіжних сертифікатів № 10 та № 11. Третьою особою в судовому засіданні було підтверджено факт підписання та затвердження такого протокольного погодження, відповідачем-1 вказаний факт не заперечується.
З поданих позовних матеріалів вбачається, що позивач пред'явив позов про стягнення заборгованості за виконані згідно договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року будівельно-монтажні роботи солідарно з відповідача-1 та відповідача-2, мотивуючи тим, що відповідач-2 створений внаслідок реорганізації відповідача-1 шляхом виділу і до відповідача-2 перейшла частини активів відповідача-1 у вигляді незавершеного будівництва на загальну суму 27 035 500, 00 грн. Зазначений факт, на думку позивача, свідчить про наявність солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2 щодо сплати заборгованості позивачу згідно вищевказаного договору.
Із долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.02.2009 року серія АВ №974728, виданого державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради, вбачається, що внаслідок реорганізації ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ»(ідентифікаційний код 13827416) шляхом виділу було створено та 18.02.2009 року проведено державну реєстрацію окремої юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ЛЕОПОЛІС», ідентифікаційний код 36361147, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 359, видано Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 206170 від 18.02.2009 року. Також з вказаного витягу вбачається, що ТзОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ЛЕОПОЛІС»є правонаступником ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ».
Частиною 4 ст. 59 ГК України передбачено, що у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Частиною 1 ст. 109 ЦК України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Частиною 2 вказаної статті визначено, що до виділу застосовуються за аналогією положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України передавальний акт (розподільчий баланс), який складає комісія у разі поділу, має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 107 Цивільного кодексу України, якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок реорганізації ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ»шляхом виділу до новоствореного суб'єкта ТзОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ЛЕОПОЛІС»відповідно до розподільчого балансу мали перейти частина майнових прав та майнових обов'язків реорганізованого суб'єкта. З наявного в матеріалах справи розподільчого балансу від 16 лютого 2009 року, затвердженого загальними зборами учасників ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ»(протокол №17/02/2009 від 17.02.2009 року) господарським судом вбачається, що від ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРМАРКЕТ»до ТзОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ЛЕОПОЛІС»перейшли активи у вигляді об'єкта незавершеного будівництва вартістю 27 035 500,00 грн. та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуг на загальну суму 27 073 100, 00 грн. Однак, в розподільчому балансі не визначено, зобов'язання по яких саме договорах та перед якими саме кредиторами перейшли до ТзОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ЛЕОПОЛІС».
Відтак, враховуючи те, що згідно розподільчого балансу від 16.02.2009 року неможливо чітко визначити, чи до кредиторської заборгованості, що перейшла від відповідача-1 до відповідача-2, включені грошові зобов'язання відповідача-1 перед позивачем згідно укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року на виконання будівельно-монтажних робіт та робочого проекту торгово-розважального комплексу «Леополіс-Центр», розташованого за адресою: вул. Кульпарківська, м. Львів, беручи до уваги те, що згідно розподільчого балансу до відповідача-2 перейшли невизначені об'єкти незавершеного будівництва, господарський суд, керуючись положеннями ч.1 ст. 109 та ч. 5 ст. 107 ЦК України вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 мають нести солідарну відповідальність перед позивачем щодо проведення розрахунку за виконані згідно договору підряду № ІД-1 від 02 жовтня 2007 року будівельно-монтажні роботи доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Окрім того, сума боргу відповідача-1 перед позивачем є більшою ніж сума активів, переданих на баланс відповідача-2, що вказує суду на підставність солідарного стягнення суми боргу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 886 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
З пункту 14.8 Загальних умов договору (в редакції п. 27.1. Спеціальних умов договору) випливає, що за прострочення оплати згідно проміжного платіжного сертифікату замовник оплачує підряднику фінансову компенсацію в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за весь період затримки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позивач та відповідач-1 в п.14.8. Загальних умов Ддговору (в редакції п. 27.1. Спеціальних умов договору) фактично визначили відповідальність відповідача-1 перед позивачем за несвоєчасне проведення розрахунку згідно переданих Інженером проміжних платіжних сертифікатів у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Виходячи з заяви позивача про уточнення позовних вимог, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача-1 становить 134 689 434, 60 грн., а сума пені, яка підлягає стягненню становить 5 038 920,74 грн.
Cтаттею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши подані позивачем уточнення позовних вимог в частині збитків від інфляції та трьох відсотків річних, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 625 ЦК України слід стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 за період з 09.11.2008р. по 26.02.2009 р. суму збитків від інфляції у розмірі 6 176 188, 20 грн. та три відсотки річних у розмірі 618 794, 73 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем-1 не надано суду доказів про настання визначених договором підстав для несплати платіжних сертифікатів, а також погашення заборгованості у встановлений договором строк.
Зібрані докази, що оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, а також встановлені господарським судом обставини свідчать про те, що в суду наявні підстави для задоволення позову.
Судові витрати у відповідності до вимог ст.49 ГПК України покласти на відповідачів.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 59 ГК України, ст.ст.107,109,526, 541,543,549, 625, 629, 610,886 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49,75, 82- 85 ГПК України, суд -
1.Позов задоволити повністю.
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(79008, м. Львів, вул. Галицька, 4, код ЄДРПОУ 13827416, рах. № 2600900601403) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс»(79040, м.Львів, вул. Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 36361147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»(04025, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А, код ЄДРПОУ 35093942, рах. № 26008103458001 в ЗАТ «Альфа Банк», МФО 300346) 134 689 434, 60 грн. основного боргу за договором підряду № ІД-1, 5 038 920,74 грн. пені, 618 794, 73 грн. -3% річних, 6 176 188, 20 грн. збитки від інфляції.
3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(79008, м. Львів, вул. Галицька, 4, код ЄДРПОУ 13827416, рах. № 2600900601403) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс»(79040, м.Львів, вул. Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 36361147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»(04025, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А, код ЄДРПОУ 35093942, рах. № 26008103458001 в ЗАТ «Альфа Банк», МФО 300346)- 25 500 грн. державного мита та 118грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2009 року по даній справі.
Наказ відповідно до ст.116 ГПК України.
Головуючий суддя Масловська Л.З.
судді Мороз Н.В.
Деркач Ю.Б.
Суддя Масловська Л.З.