01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.04.2009 № 18/357
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Ляш Т.В. - юрист
від відповідача : представник не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Реле"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2009
у справі № 18/357 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В."
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Реле"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 723197,38 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.01.2009 року у справі № 18/357 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 635 009 грн. 39 коп., 78 272, 39 грн. пені, 9 915, 60 грн. 3% річних з протроченої суми, 7 231, 97 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня,коли зобов»язання мало бути виконано, але місцевим судом не було застосовано норму ст. 232 ГК України.
Крім того, апелянт посилається на те, що судом не було встановлено дату настання строку виконання відповідачем зобов»язання по сплаті орендної плати за користування майном, а тому неможливо нараховувати штрафні санкції, зокрема пеню.
Також апелянт посилається на те, що розгляд справи відбувся без участі його повноваженого представника, чим порушено право відповідача, оскільки він не зміг надати пояснення по справі та скористатися процесуальними правами.
В судове засідання представник відповідача не з”явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Враховуючи, що у справі відсутні нові докази, вислухавши думку представників сторін, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представника третьої особи, оскільки в справі достатньо матеріалів для її розгляду по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
22.03.2006 р. між сторонами укладений договір № 6.27 оренди майна (оперативної оренди), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві у тимчасове користування та за плату елементи опалубки згідно з додатком 1 (специфікація елементів опалубки), яка є невід"ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.
Сторони погодили термін орендних правовідносин, який встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини відповідачеві і діє до 31.12.2006 р. ( п.2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. укладеного договору плата за користування майном розраховується за фактичний термін користування майном і складає 4,2% на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування відповідачеві, та становить суму у розмірі 89 887,38 грн.
Згідно з п. 3.5. договору орендна плата щомісяця перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні відповідача, при цьому 50% від загальної орендної плати на місяць відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві шляхом попередньої оплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди, а решту не пізніше останнього робочого дня кожного відповідного місяця.
Фактичний обсяг майна, що передається позивачем відповідачеві, підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (п.3.3.договору).
Відповідно до п. 3.4. договору у випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій, що є невід"ємними частинами договору, без оформлення додаткових угод до нього.
Між сторонами укладені специфікації, що є додатками до договору оренди №6.27 від 22.03.2006 р., а саме: додаток № 1, додаток № 3, додаток № 4, додаток № 5, додаток № 6, додаток № 7, додаток № 8 та додаток №9.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачеві в оренду майно, що підтверджується накладними на переміщення та довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей:
-серії ЯЛР №185526 від 24.03.2006 р.;
-серії ЯЛР №185532 від 24.03.2006 р.;
-серії ЯЛР №185545 від 29.03.2006 р.;
-серії ЯМЕ №301019 від 05.04.2006 р.;
- серії ЯМЕ №301275 від 15.05.2006 р.;
-серії ЯМЕ №301461 від 02.06.2006 р.;
-серії ЯМЗ №046771 від 23.06.2006 р.;
-серії ЯМЗ №046988 від 25.07.2006 р.;
-серії ЯМЗ №048947 від 04.08.2006 р.
Вищезазначені накладні на переміщення підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що орендоване майно було повернуто на користь позивача в період з 13.02.2007 р. по 01.01.2008 р., що підтверджується накладними: №36 від 13.02.2007 р., №23 від 14.05.2007 р., б/н від 14.06.2007 р., №264 від 25.07.2007 р., накладеною б/н від 25.12.2007 р. та актом прийому-передачі №ДК-0000091 від 01.01.2008р.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача встановлюється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За період користування майном (з 22.03.2006 р. по 31.12.2007 р.) позивачем на користь відповідача були надані послуги по оренді майна на загальну суму 3 565 385,43грн., що підтверджується актами наданих послуг по оренді майна, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 ГК України)
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання за договором, надані позивачем послуги по оренді майна оплатив частково у розмірі 2 965 187,52 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 600 197,91 грн.
За таких обставин колегія приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 600 197, 91основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем заявлена вимоги про стягнення з відповідача втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період прострочення у розмірі 34 811,48 грн. а також 3% річних в розмірі 9 915, 60 грн., які підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне проведення оплати відповідно до п.8.2 договору, яка за розрахунком позивача складає 78 272,39 грн.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 78 272, 39 грн. підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідача був повідомлений про час і місце розгляду справи на 18.12.08р., але в судове засідання не з»явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з службовим відрядженням повноважного представника відповідача. Разом з тим відповідач не надав суду відзив на позов та матеріали, які підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Господарського суду від 18.12.2008р. було відкладено розгляд справи на 27.01.2009р. на 16:00 год., ухвалу було надіслано сторонам 24.12.08р., про що свідчить відмітка про відправку поштової кореспонденції із зворотної сторони ухвали.
Таким чином, враховуючи нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв»язку по м. Києву в три дні (без врахування святкових та вихідних днів), відповідач повинен був отримати поштову кореспонденцію 29.12.2008р. У разі неотримання відповідачем ухвали про відкладення розгляду справи, відповідач не позбавлений права зателефонувати до інформаційного центру Господарського суду м.Києва, і дізнатись на яку дату відкладено розгляд справи, якщо він не позбавлений бажання взяти участь у розгляді справи.
Крім того, відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Пунктом 3.5. договору сторонами погоджено, що орендна плата, незалежно від ї розміру (п.п.3.1.,3.2 договору) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50% від загальної орендної плати на місяць (п.3.1. договору) орендар зобов»язується сплачувати орендодавцю шляхом передплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди, а решту не пізніше останнього робочого дня кожного відповідного місяця. Таким чином, строком виконання зобов»язання є останній робочий день кожного відповідного місяця.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2. договору сторони дійшли згоди щодо нарахування пені за весь час прострочення та про те, що положення ст. 258 ЦК України щодо скорочених строків позовної давності сторони не застосовують, а пеня нараховується в мажах загального строку позовної давності три роки.
Разом з тим, з матеріалів справ вбачається, що позивач нараховував пеню з не за весь час прострочення (три роки), а нарахував за моменту останньої оплати - 14.04.2008р. по 31.10.2008р.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Реле» на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2009 року у справі № 18/357 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року у справі № 18/357 залишити без змін.
Матеріали справи № 18/357 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.