79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.03.09 Справа№ 2/38
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Романовича С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Борислава в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Бориславводоканал”, м. Борислав до Дочірнього підприємства “Будівельне управління №43” Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м. Самбір про стягнення 4334 грн. 54 коп.
Прокурор м. Борислава в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Бориславводоканал”, м. Борислав звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “Будівельне управління №43” Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м. Самбір про стягнення 4334 грн. 54 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.03.2009р. ухвалив призначити розгляд справи на 12.03.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 26.03.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримали, просив задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судові засідання 12.03.2009р. та 26.03.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 02.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
1 грудня 2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод.
За цим договором водоканал (позивач) брав на себе зобов'язання забезпечувати абонента (відповідача) питною водою в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 1344 м3/рік, 112 м3/місяць, а також приймати від нього стічні води в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 1344 м3/рік, 112 м3/місяць, а абонент брав на себе зобов'язання належно експлуатувати мережі та проводити розрахунки за використану воду та скинуті стоки (п.п. 1, 2, 3).
Відповідно до п. 3 договору від 01.12.2005р., тариф на воду встановлювався у розмірі 9 грн. 90 коп. за м3 та 1 грн. 27 коп. за м3 прийнятих стоків.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив відповідача протягом 2007-2008рр. питною водою та прийняв стоки на загальну суму 9862 грн. 75 коп.
Пунктом 4 договору від 01.12.2005р. передбачено, що абонент (відповідач) зобов'язується проводити оплату за надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни:
- до 10 числа поточного місяця -50% вартості послуг водопостачання та водовідведення в поточному місяці за середніми показниками за попередні два місяці;
- до 25 числа поточного місяця -100% вартості послуг водопостачання та водовідведення в поточному місяці згідно виставленого до оплати рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за воду та скинуті стоки виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 4334 грн. 54 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 4334 грн. 54 коп. боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Будівельне управління №43” Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м. Самбір, вул. Коновальця, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 01272290) на користь Комунального підприємства “Бориславводоканал”, м. Борислав, вул. Володимира Великого, 229А, Львівська область (ідентифікаційний код 03348531) 4334 грн. 54 коп. боргу.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства “Будівельне управління №43” Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, м. Самбір, вул. Коновальця, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 01272290) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя