Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
11.06.2009
Справа №2-29/976-2009
За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», ( 99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13).
До відповідача - Державного підприємства «Санаторій «Південний», ( 98690, м. Ялта, смт. Форос - 1).
Про стягнення 13 091,30 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Фрідман Л.Д. - представник, довіреність від 01.01.2009р.
Від відповідача - Павлюченко О.О. - представник, довіреність від 18.06.2008р.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державного підприємства «Санаторій «Південний» про стягнення заборгованості в сумі 13 091,30 грн., з яких: сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 689,66 грн., 1 071,04 грн. - пеня та 3% річних в сумі 330,60 грн.
Заявою від 26.05.2009р. позивач змінив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача: заборгованість в сумі 11689,66 грн. з урахуванням індексу інфляції, 784,11 грн. - пені та 3% річних в сумі 330,60 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконує грошові зобов'язання за договорами про технічне обслуговування ліфтів.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що заборгованість відсутня перед позивачем та позивач систематично порушував свої зобов'язання в частині своєчасного та якісного виконання робот.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін по справі, суд -
встановив:
05 березня 2007р. між ТОВ «Севморремо» і Державним підприємством «Санаторій «Південний» був укладений договір № 1/07 на виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів (а.с. 9-10).
15 березня 2007 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору про передачу всіх прав і обов'язків ТОВ «Севморремо» його правонаступнику Відкритому акціонерному товариству «Севастопольський морський завод» (а.с. 11).
Згідно п. 1.1 договору, виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати і здати, а замовник прийняти і сплатити роботи по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів в кількості 23 штук, встановлених в корпусах санаторію «Південній».
Позивач посилається на те, що він прийняті на себе зобов'язання виконав в повному об'ємі, що підтверджується актом на виконані роботи № 08 (а.с. 13), пред'явивши до оплати рахунок № 1344/2 від 23.08.2007 р. (а.с. 12), в порядку п. 3.6 договору, згідно якого виконавець щомісячно до 24 числа кожного місяця надає замовнику акт на виконані роботи і рахунки на оплату.
Однак, відповідач не провів оплату виконаних робіт по вказаному акту, тим самим порушивши п.3.8 договору № 1/07, який передбачає оплату вартості послуг замовником по отриманню рахунку від виконавця на підставі двостороннього оформленого акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту оформлення рахунку, у зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість за договором № 1/07 від 05.01.2007 р. в сумі 6382,64 грн.
01.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Севморзавод» і Державним підприємством «Санаторій «Південній» був укладений договір № 07/25 про виконання робіт по ремонту ліфта (а.с. 14).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується виконати і здати, а замовник прийняти і сплатити роботу по ремонту трансформатора управління ліфта головного корпусу відповідно до листа-заявки замовника № 259 від 21.06.2007р.
Позивач посилається на повне виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, що на його думку підтверджується актом № 111 (а.с. 17), але відповідач не провів оплату у порушення умов п. 3.2 договору № 07/25 від 01.07.2007р., який передбачає, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі виставлених виконавцем рахунків, наступним чином: авансовий платіж у розмірі 50 % від договірної ціни перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку; остаточний розрахунок здійснюється замовником після оформлення акту здачі-приймання робіт, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.
Позивач посилається на наявність з боку відповідача заборгованості за договором № 07/25 від 01.07.2007 р. в сумі 2518,34 грн.
Так, позивач вважає, що відповідачем за двома договорами не виконані грошові зобов'язання в сумі 8900,98 грн., у зв'язку з чим позивач на підставі договору та ст. 625 ЦК України розрахував та пред'явив до стягнення збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2788,68 грн., 3% річних в сумі 330,60 грн. та пеню в сумі 784,11 грн.
Однак, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Стаття 615 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно договору №1/07 від 05.01.07р. та додаткової угоди до нього № 1 від 15.03.07р. позивач взяв на себе зобов'язання виконувати роботи по технічному обслуговуванню і поточному ремонту ліфтів (23 шт.) до 31.12.07р., а за договором № 2/07 від 10.01.07р. позивач зобов'язався виконувати капітальні ремонти ліфтів по заявкам відповідача в строк не більше 30 днів.
Суд встановив, що відповідач своєчасно перераховував щомісячні платежі за договором №1/07 і оплачував всі ремонти за договором № 2/07, при цьому додатково, по взаємній домовленості, відповідач за свій рахунок надавав фахівцям позивача послуги з проживання та харчування.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2007 року, на підставі п. 2.6 договору №1/07, відповідач звернувся до позивача з листом № 259/1 від 07.06.07р. про проведення ремонту блоку управління дверей ліфта головного корпусу (а.с. 71), проте позивач до ремонту не приступив, посилаючись на рішення свого керівництва про ліквідацію ділянки по обслуговуванню і ремонту ліфтів внаслідок його нерентабельності і припинення даного виду діяльності у зв'язку з втратою комерційного інтересу. Про що неодноразово повідомляло безпосереднє керівництво даного виробничого підрозділу позивача, і що надалі документально було підтверджено в листі позивача № 500-707 від 29.08.07р. (а.с. 77).
У зв'язку з тим, що відповідач не мав права залишити ліфтове господарство без технічного обслуговування і ремонту під час курортного сезону, а укладати договори з іншими організаціями не мав можливості, оскільки для цього необхідно було проводити відповідні тендери, відповідач продовжував виконувати взяті зобов'язання по щомісячній оплаті послуг.
Також, відповідач неодноразово по телефону звертався з проханням до позивача виконувати свої договірні зобов'язання належним чином. На що позивач запропонував роботи по ремонту ліфтів оформити новим договором в рахунок отриманих раніше платежів, а фахівців з обслуговування направляти по телефонним заявкам.
За наслідками розгляду пропозицій позивача, відповідач надіслав лист № 320 від 10.07.07р., (а.с. 72), в якому були викладені певні умови і вимоги, які позивач частково виконав, а саме були направлені фахівці для проведення заявлених ремонтних робіт і по телефонним заявкам відповідача епізодично прибували відповідні фахівці для поточного обслуговування ліфтів, що і стало підставою для оформлення договору за № 07/25 та підписання акту виконаних робіт).
Однак суд встановив, що позивач виконував роботи не якісно, а на пропозицію відповідача врегулювати розбіжності і взаємні розрахунки, позивач не відповів та з серпня 2007р. припинив направляти фахівців для проведення поточного обслуговування і ремонту ліфтів.
В матеріалах справи знаходиться лист відповідач № 366 від 15.08.07 р. (а.с. 75) у якому відповідач вимагав від позивача направити інших фахівців для усунення недоліків, що виникли після виконання капітального ремонту вантажопасажирського ліфту № 1239 (у їдальні), оскільки його робота після ремонту була небезпечною для людей.
Викладені обставини свідчать про те, що позивач не виконував належним чином договірні зобов'язання.
У серпні 2007р. відповідач в черговий раз зробив спробу відновити договірні відносини. Так в листі № 394 від 04.09.07р. (а.с.76), відповідач вимагав усунути недоліки, що виникли з вини представників позивача при виконанні ремонтних робіт, які раніше були сплачені, а також відновити напрям фахівців для поточного обслуговування. Також в цьому листі в черговий раз відповідач звернув увагу позивача про неякісне виконання їм договірних зобов'язань.
Позивач у свою чергу на вказані листи відповідача не відповідав та фактично припинив направлення своїх фахівців з 01.08.2007р.
Листом № 500-707 від 29.08.07р. позивач у односторонньому порядку, достроково розірвав вказані договори з 01.10.07р.
Викладене свідчить про те, що з липня 2007р. позивач виконував умови Договору № 1/07 від 05.01.07 та договір № 2/07 від 10.01.07р. неналежним чином, а з 01.08.2007р. повністю відмовився виконувати договірні зобов'язання, керуючись відсутністю комерційного інтересу.
Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно не оплачував послуги, які фактично не надавалися позивачем, відповідно позовні вимоги про стягнення 6382,64 грн. не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Так, оглянувши положення договору № 07/25 суд приходить до висновку, що він є неукладеним, внаслідок відсутності у ньому такої суттєвої умови як строку на якій його укладено.
Крім того, суд враховує, що п. 3.1 договору передбачено, що вартість виконаних робіт узгоджується двосторонньою калькуляцією, що є невід'ємним додатком до договору. Однак в матеріалах справи відсутня ця калькуляції, що також свідчить про не досягнення сторонами згоди за такою істотною умовою договору як ціна.
Слід також зазначити, що позивач у позовній заяві посилається на договір № 1/07 від 05.01.2007р., тоді як до матеріалів справи позивач додав договір від 01.07.2007р. (а.с. 14), відповідач у свою чергу представив, суду договір № 07/25 на якому взагалі не вказана дата його укладення.
Враховуючи викладене та те, що позивач не здійснював роботи по обслуговуванню ліфтового обладнання, у тому числі у період з серпня по вересень, суд вважає, що грошові зобов'язання по договору № 07/25 у відповідача взагалі не виникали, що спростовує доводи позивача в частині вимог про стягнення боргу в сумі 2518,34 грн.
Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, не можуть бути доказом виконання робіт, оскільки викладені вище обставин свідчать про неналежне виконання позивачем послуг по договору обслуговування ліфтів, а акти виконаних робіт не передбачають перелік узгоджених сторонами виконаних робіт.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За викладених обставин, суд вважає, що у позові слід відмовити.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 82 - 84 ГПК України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.