"19" травня 2014 р.Справа № 916/819/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсал"
до відповідача: Державного підприємства МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок"
про розірвання договору
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача: Мельниченко Р.В., довіреність №20 від 24.02.2014р.
від відповідача: Дмитриченко А.В., довіреність №81 від 21.02.2014р.
від третьої особи: Руденко І.В., довіреність від 25.04.2014р.
В судовому засіданні 19.05.2014 р. приймали участь представники сторін:
від позивача: Мельниченко Р.В., довіреність №20 від 24.02.2014р.
від відповідача: Дмитриченко А.В., довіреність №81 від 21.02.2014р
від третьої особи: Руденко І.В., довіреність від 25.04.2014р.
СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладеного між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав заперечення на відзив відповідача від 31.03.2014р. за вх.№7998/14, письмові пояснення від 31.03.2014р. за вх.№7999/14, заяву про зменшення позовних вимог від 31.03.2014р. за вх.№2-1232/14, в їх обґрунтування зазначає, що 05.04.2012р. між ДП МОУ „ОЗБМ" та ТОВ „Айсал" було укладено договір про відшкодування витрат на охорону №24. Відповідно до п.1.1 Договору, предметом даного договору є відшкодування замовником (ТОВ «Айсал») - виконавцю (ДП МОУ «ОЗБМ») витрат за охорону орендованого майна. Пунктом 1.2 договору закріплено, що відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством, із чого позивач робить висновок, що спірний договір за своєю суттю є договором про надання послуг згідно до ст.ст.901, 902 ЦК України. В порушення умов Договору, ДП МОУ «ОЗБМ» організовує охорону неналежним чином, що підтверджується листами TOB «Айсал», адресованими ДП МОУ «ОЗБМ» № 6 від 15.01.2014 р. та № 17 від 20.02.2014 р., якими TOB «Айсал» просило відповідача прийняти заходи щодо належної організації охорони, ознайомити з методикою розрахунку плати за охорону, провести звірку взаєморозрахунків та ін. Однак, всі прохання TOB «Айсал» ігноруються ДП МОУ «ОЗМБ», про що свідчать відсутність відповідей або пояснень на вищевказані листи та відмови від проведення взаєморозрахунків, як наприклад у листі ДП МОУ «ОЗБМ» №91 від 24.02.2014 р. Одночасно, позивач вказує про відсутність у нього заборгованості перед відповідачем за договором №24 від 05.04.2012р. та відсутність потреби у послугах охорони, надання яких забезпечувалось відповідачем.
Крім того, позивач вважає, що передбачений п.7.1. спірного договору обов'язок замовника по відшкодуванню витрат на охорону до моменту доки це буде потрібно, навіть якщо відпала необхідність у послугах охорони, а також право ініціювати розірвання договору за згодою виконавця, встановлене п.7.4. договору, суперечить чинному законодавству та порушує права ТОВ „Айсал", з підстав чого у відповідності до ч.1 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України позивач зазначає про недійсність наведених умов договору з моменту його укладення. Позивач відмічає, що згідно ч.1 ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від договору, що дає підстави позивачу звернутись до суду із даним позовом про розірвання договору №24 від 05.04.2012р. про відшкодування витрат на охорону, оскільки пропозицію позивача від 21.01.2014р. №8 про розірвання спірного договору було відхилено відповідачем, про що викладено у листі останнього №12 від 23.01.2014р.
Заперечуючи проти позиції відповідача позивач відмічає, що охорона орендованого майна не відноситься до витрат на його утримання, оскільки це не передбачено жодним із договорів оренди, укладених між сторонами спору та чинним законодавством. Крім того, до договорів оренди укладено додатки, а саме розрахунки комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна, якими закріплено перелік таких витрат і охорона у них відсутня. Одночасно, позивач вважає, що відповідно до пунктів 5.3 Договорів оренди, на TOB «Айсал» покладено обов'язок по збереженню орендованого майна. Саме на виконання цього обов'язку та з метою запобігання пошкодженню орендованого майна, а таким чином і порушенню умов Договорів оренди, TOB «Айсал» здійснює охорону орендованого майна своїми силами. Крім того, здійснюючи охорону своїми силами, TOB «Айсал» здійснює охорону не тільки орендованого майна, а і майна, що належить TOB «Айсал», що не заборонено діючим законодавством.
Відповідач позовні вимоги не визнає, подав до суду заперечення на позовну заяву від 24.03.2014р. за вх.№7427/14, заяву від 18.04.2014р. за вх.№10067/14, заперечення на письмові пояснення позивача від 12.05.2014р. за вх.№12154/14, де відмічає, що з 2001р. по 2004р. між відповідачем та позивачем було укладено низку ідентичних за змістом договорів оренди нерухомого та індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в яких позивач виступає орендарем, а відповідач відповідно - орендодавцем, який являється балансоутримувачем цього майна. Дані договори оренди є діючими на теперішній час та однією з умов цих договорів є обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем державного майна договір про відшкодування витрат останнього на утримання цього майна. У зв'язку з тим, що відповідач сплачує послуги по охороні державного майна на підставі договору про надання охоронних послуг, а відповідно несе витрати по утриманню цього майна, між позивачем та відповідачем 05.04.2012р. було укладено договір за № 24 про відшкодування витрат на охорону. Таким чином, на думку відповідача доводи позивача стосовно положень п. 7.1 та 7.4 договору №24 від 05.04.2012р., які не містять конкретної дати припинення договору, а припиняють його лише на вимогу відповідача, що на думку позивача грубо порушують його права та законні інтереси, а також суперечать положенням Конституції України, є безпідставними у зв'язку з тим, що спірний договір було укладено на підставі договорів оренди державного майна, витрати по утриманню якого несе відповідач, а відповідно останній має переважне право по вирішенню питання стосовно припинення дії договорів по відшкодуванню витрат на утримання майна.
Відповідач вважає, що дії позивача щодо самовільної охорони орендованого майна є незаконними, у зв'язку з тим, що останній не має права розпорядження орендованим майном, а відповідно і посилання позивача на відсутність потреби в отриманні послуг з охорони є безпідставними, у зв'язку з чим позивач не має права вимагати від відповідача зняття охорони з орендованого майна. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів неналежного здійснення відповідачем охорони орендованого позивачем майна. Відповідач вказує, що доказами належності організації охорони зі сторони відповідача за спірним договором є безпосередньо додані позивачем до позовної заяви у даній справі акти здачі приймання робіт в період з 2012р. по 2014 р., які відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, що доводить належність надання послуг з охорони, витрати по яким відшкодовуються позивачем.
Посилання позивача у письмових поясненнях від 08.04.2014р. за вх.№10068/14 на ч.2 ст.652 ЦК України відповідач у запереченнях від 12.05.2014р. за вх.№12154/14 кваліфікує як зміну підстав позову та вказує про недопустимість такого після початку розгляду справи по суті, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові. Однак, з цього приводу суд констатує, що позивач не подавав до суду заяви про зміну підстав позову, якою зазначено позивачем неналежне виконання відповідачем умов договору та на підтвердження чого позивач подав відповідні докази, а письмові пояснення не є процесуальною формою зміни підстав позову.
Ухвалою суду від 10.04.2014р. залучено до участі у справі Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" подало до суду пояснення по суті спору від 28.04.2014р. за вх.№10709/14, де відмічає, що охорона ДП МОУ „ОЗБМ" здійснюється з 15.06.2012р. згідно договору №19/14, загальна площа об'єкту складає 5 га, яка умовно поділена на дві частини (безпосередньо територія ОЗБМ та частина, що орендується іншими орендарями). Охорона здійснюється цілодобово двома постами охорони, що обладнані шлагбаумами та телефонним зв'язком. Співробітники охорони здійснюють пропускний режим згідно п.3.1.5. договору №19/14 та схоронність матеріальних цінностей згідно п.3.1.1. договору, а також слідкують за дотриманням правил пожежної безпеки на об'єкті згідно п.3.1.3. договору. Проїзд транспорту на охороняєму територію здійснюється згідно списку, затвердженого орендарями, якщо транспорт не внесено до списку він пропускається з особистого дозволу орендаря (письмового або усного в телефонному режимі), з фіксацією в журналі в'їзду-виїзду автотранспорту. При цьому, Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" вказує, що за час здійснення ним охорони визначеного об'єкту скарг з боку орендарів та дирекції ДП МОУ „ОЗБМ" не надходило.
Клопотання сторін від 24.03.2014р. за вх.№7395/14, від 07.04.2014р. за вх.№8646/14, від 18.04.2014р. за вх.№10065/14, від 08.04.2014р. за вх.№10068/14, від 28.04.2014р. за вх.№10711/14, від 29.04.2014р. за вх.№11249/14, від 28.04.2014р. за вх.№10704/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.
Ухвалою суду від 28.04.2014р., за клопотанням позивача від 28.04.2014р. за вх.№2-1624/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 20.05.2014р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:
Позивач орендує у відповідача нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,35, про що між сторонами було укладено договори оренди нерухомого майна №№52, 53, 54 від 01.07.2001р., №77 від 01.11.2002р., №78 від 01.02.2003р., №№86, 87 від 01.09.2003р., №№103, 104 від 01.10.2004р., за умовами п.п.5.8., 5.9. яких орендар - ТОВ „Айсал" зобов'язався укласти з балансоутримувачем - ДП МОУ „ОЗБМ" орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Також, сторонами до вищенаведених договорів оренди підписано додатки - розрахунки комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна, якими передбачено перелік комунальних послуг, що підлягають відшкодуванню орендарем, а саме: електроенергія, холодне водопостачання, теплопостачання та безпосередньо витрати на утримання майна.
05.04.2012р. між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" (виконавець) та ТОВ „Айсал" (замовник) було укладено договір №24 про відшкодування витрат на охорону, предметом якого є відшкодування замовником виконавцю витрат за охорону орендованого майна. Відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством, з якою виконавцем укладено договір про охорону майна останнього (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до умов п.п.2.1., 2.3., 2.5. договору №24 від 05.04.2012р. плата за охорону визначається на підставі розрахунку, визначеного пропорційно від загального розміру площі охорони - до площ орендованого замовником майна і станом на 01.04.2012р. становить з урахуванням ПДВ за базовий місяць охорони (квітень 2012р.) - 4002грн. Плата за охорону за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування цієї плати за попередні місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Плата за охорону перераховується виконавцю згідно виставлених рахунків не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.
За умовами п.п.3.3.1., 3.3.3. договору №24 від 05.04.2012р. виконавець зобов'язаний організувати належним чином охорону орендованого майна, на вимогу замовника ознайомлювати його з методикою розрахунку плати за охорону.
Згідно умов п.п.7.1., 7.4. договору №24 від 05.04.2012р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його припинення, узгодженого обома сторонами на умовах, визначених п.7.4. цього договору. Дія договору припиняється за ініціативою замовника тільки за згодою виконавця, а за ініціативою виконавця - з попередженням замовника (без його згоди) не менш ніж за місяць. Припинення договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії договору.
Позивачем від відповідача отримувались послуги, обумовлені договором №24 від 05.04.2012р., в підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000257 від 30.04.2012р., №ОУ-0000288 від 31.05.2012р., №ОУ-0000366 від 30.06.2012р., №ОУ-0000385 від 31.07.2012р., №0000446 від 31.08.2012р., №0000504 від 30.09.2012р., №ОУ-0000564 від 31.10.2012р., №ОУ-0000620 від 30.11.2012р., №ОУ-0000687 від 31.12.2012р., №ОУ-0000014 від 31.01.2013р., №ОУ-0000085 від 28.02.2013р., №0000113 від 31.03.2013р., №ОУ-0000168 від 30.04.2013р., №ОУ-0000218 від 31.05.2013р., №ОУ-0000303 від 30.06.2013р., №ОУ-0000365 від 31.07.2013р., №ОУ-0000436 від 31.08.2013р., №ОУ-0000506 від 30.09.2013р., №ОУ-у000547 від 31.10.2013р., №ОУ-у000630 від 29.11.2013р., №ОУ-у000678 від 31.12.2013р., №ОУ-0000004 від 31.01.2014р.
Крім того, позивач надав до матеріалів справи на підтвердження проведення оплати послуг з охорони на користь відповідача платіжні доручення №84 від 17.05.2012р., №90 від 30.05.2012р., №101 від 15.06.2012р., №22 від 20.07.2012р., №140 від 31.08.2012р., №164 від 21.09.2012р., №194 від 31.10.2012р., №215 від 03.12.2012р., №10 від 10.01.2013р., №111 від 21.02.2013р., №50 від 13.03.2013р., №74 від 11.04.2013р., №85 від 13.05.2013р., №107 від 03.07.2013р., №124 від 30.07.2013р., №134 від 13.08.2013р., №175 від 12.09.2013р., №179 від 31.10.2013р., №20 від 18.02.2014р., №24 від 20.02.2014р.
Як вбачається із довідки ТОВ „Айсал" №25 від 05.03.2014р. в період з 05.04.2012р. по 24.02.2014р. відповідач надав позивачу послуги з охорони на суму 67791,57грн., та в означений період товариство сплатило виконавцю вартість послуг на суму 71793,57грн., у зв'язку з чим переплата становить 4002грн.
Позивач у листах №6 від 15.01.2014р., №17 від 20.02.2014р. адресованих ДП МОУ „ОЗБМ" викладав вимоги до відповідача щодо покращення якості охорони орендованого майна, просив надати методику розрахунку оплати по охороні, провести звірку взаєморозрахунків.
Позивач надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору №8 від 05.04.2012р., у зв'язку з відсутністю потреби у послугах охорони, на що отримав відповідь ДП МОУ „ОЗБМ" №12 від 23.01.2014р. із відмовою укласти угоду про розірвання договору.
На підтвердження того, що охорона відповідачем провадилась неналежним чином позивач надав акти від 14.01.2014р., від 22.11.2013р. за підписами представників ТОВ „Айсал" та ТОВ „Снік Вуд Індастрі", із яких вбачається, що на охороняємій території помічені невідомі транспортні засоби.
Послуги з охорони майна, що орендується ТОВ „Айсал", здійснюється Охоронно-детективним агентством „Легіон-Правопорядок" на підставі договору №19/40 від 15.06.2012р., укладеного між ДП МОУ „ОЗБМ" та Охоронно-детективним агентством „Легіон-Правопорядок", про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2012р., від 30.06.2012р., від 30.09.2012р., від 31.08.2012р., від 30.11.2012р., від 31.10.2012р., від 31.12.2012р., від 28.02.2013р., від 31.01.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р., від 31.07.2013р., від 31.08.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 31.12.2013р., від 30.11.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р.
Крім того, ТОВ „Охронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" подало до матеріалів справи списки автомобілів орендарів, що мають право проїзду на охороняєму територію, рапорти охоронців, із яких не вбачається проникнення та охоронювану територію недозволених транспортних засобів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами та викладені їх правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.
Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України). Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд, дослідивши договір від 05.04.2012р. №24 та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що позивач вчасно та у повному обсязі на підставі актів здачі-прийняття послуг відшкодував відповідачу вартість послуг охорони, обумовлених зазначеним договором. Натомість, відповідач, як підтверджують акти від 14.01.2014р., від 22.11.2013р., складені орендарями нерухомого майна за адресою: вул.Хімічна,35, неналежним чином забезпечував охорону, що виразилось у знаходженні на орендованій позивачем територій автомобілів, що не належать орендарю, та не зазначені ним у списках автомобілів, яким дозволено право безперешкодного доступу на охоронювану територію.
Листом №17 від 20.02.2014р. ТОВ „Айсал" запропонувало відповідачу провести звірку взаєморозрахунків по договору від 05.04.2012р. №24 за період з 01.09.2013р. по 01.02.2014р., однак, доказів досягнення згоди з цього питання між сторонами суду не подано, незважаючи на те, що лист №17 відповідачем було отримано та розглянуто, про що свідчить посилання на нього у листі ДП МОУ „ОЗБМ" №91 від 24.02.2014р. Між тим, звірка взаєморозрахунків за договором від 05.04.2012р. №24 є обов'язком сторін, що передбачений у п.4.3. договору.
Одночасно, суд бере до уваги, що позивач, за його твердженням, не потребує послуг охорони, що забезпечуються відповідачем, оскільки має свою систему відео спостереження на орендованому об'єкті. Крім того, умови договорів оренди, за якими позивач орендує у відповідача частину належної йому території, не вимагають від орендаря відшкодування витрат на послуги з охорони.
Позивач стверджує, що звертався до відповідача з листом №6 від 15.01.2014р. з проханням надати методику розрахунку оплати послуг з охорони, однак, доказів надсилання/отримання цього листа відповідачем суду не надав.
Пропозиція позивача №8 від 21.01.2014р. про розірвання договору від 05.04.2012р. №24 була відхилена відповідачем, про що викладено у листі останнього №12 від 23.01.2014р., що і стало підставою для позивача звернутись до суду із позовом про розірвання договору у судовому порядку, позаяк ініціювання ним розірвання договору у добровільному порядку згідно умов цього договору можливе лише за згодою ДП МОУ „ОЗБМ".
За таких обставин, порушення відповідачем умов договору 05.04.2012р. №24 щодо незабезпечення належних послуг з охорони, не складання акту звірки розрахунків, є невиконанням зобов'язання з боку відповідача, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладеного між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ТОВ „Айсал", у зв'язку з чим розриває договір №24 від 05.04.2012р., укладений між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 1218грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Розірвати договір про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладений між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".
3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7, код 08336521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсал" (65026, м. Одеса, вул.Грецька,26/28, кв.39, код 25420275) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.05.2014р.
Суддя Малярчук І.А.