01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.04.2009 № 17/308
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Парицька Н. О. - юрист,
Джирма Л. О. - юрист,
від відповідача 1: Захарчук О. В. - юрист,
від відповідача 2: Захарчук О. В. - юрист,
Дутов О. М. - юрист,
від третьої особи: Михайловський - юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Енвіл"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2008
у справі № 17/308 (суддя Кролевець О.А.)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
ЗАТ "Енвіл"
третя особа відповідача ВАТ "Агрокомбанк"
про визнання права власності та виселення
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» та Закритого акціонерного товариства «Енвіл» про визнання права власності на будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м.та про виселення Відповідача із вищезазначеного приміщення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2007 у справі №17/308 за клопотанням АЕК «Київенерго» з метою забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно - будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві загальною площею 1594,6 кв.м; заборонено Відповідачу 1, а також будь-яким фізичним особам, підприємствам, установам та організаціям продавати, міняти, дарувати, заповідати, здавати в оренду, іпотеку або у будь-якій інший спосіб відчужувати будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві; заборонено відповідачу-1, а також будь-яким фізичним особам, підприємствам, установам та організаціям проводити будь-які будівельні/ремонтні роботи в/навколо будинку №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, і зокрема здійснювати ремонтні, електромонтажні, сантехнічні, газопровідні, оздоблювальні роботи, встановлювати огорожі тощо, здійснювати будь-які інші дії, що призведуть до змін попереднього стану будівлі.
Під час розгляду справи Позивачем було подано заяву від 14.11.2007 про уточнення позовних вимог, а саме: про зобов'язання ЗАТ «Енвіл» повернути Позивачу будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м., про виселення ТОВ «Газова будівельна компанія» та ЗАТ «Енвіл» з будинку №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м. Заяву в частині вимог про визнання недійсним іпотечного договору №1396 від 02.08.2007 та зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за АЕК «Київенерго» право власності на будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м. повернуто без розгляду.
Закрите акціонерне товариство «Енвіл» звернулось до суду із зустрічним позовом до АЕК «Київенерго» про визнання добросовісним набувачем будинку по провулку Електриків, 11 (літ.А) у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 14.10.2008 зустрічний позов ЗАТ «Енвіл» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом АЕК «Київенерго».
Від ЗАТ «Енвіл» надійшла заява від 14.11.2008 про зміну предмету зустрічного позову, згідно з якою ЗАТ «Енвіл» просить суд визнати право власності ЗАТ «Енвіл» на будинок по провулку Електриків, 11 (літ.А) у м.Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року у справі № 17/308 первісний позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» було задоволено повністю, визнано за Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» право власності на будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві загальною площею 1594,6 кв.м. та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» з будинку №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594.6 кв.м., зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Енвіл» повернути на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м., виселено Закрите акціонерне товариство «Енвіл» з будинку №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594.6 кв.м. Також, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 12792 грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Енвіл» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 12792 (дванадцять тисяч сімсот дев'ятсот дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено повністю, повернуто з державного бюджету України на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» зайво сплачене державне мито в розмірі 170 (сто сімдесят) грн., перераховане платіжною квитанцією від 15.11.2007, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №17/308.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач 2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2008р. у справі № 17/308 та прийняти нове рішення, яким відмовити АЕК «Київенерго» в задоволенні позовних вимог повністю, зустрічний позов ЗАТ «Енвіл» задовольнити повністю, визнати право власності ЗАТ «Енвіл» на будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, також, судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які можуть підтвердити що в момент укладання мирової угоди у АЕК «Київенерго» була відсутня внутрішня воля передати ТОВ «Газова будівельна компанія» будинок в рахунок погашення заборгованості. Всі обставини свідчать про добровільність відчуження АЕК «Київенерго» на користь ТОВ «Газова будівельна компанія» та наявність внутрішньої волі АЕК «Київенерго» на таке відчуження у момент укладання мирової угоди.
Позивач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами Відповідача 2, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Відповідачем 2 апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України про створення «Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» від 31.08.1995 №177 Фонд державного майна України передав до статутного фонду Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві відповідно до Витягу з Переліку майна, переданого Фондом державного майна України до статутного фонду позивача за первісним позовом, що міститься в матеріалах справи.
Згідно з даними інвентаризаційної справи від 29.11.2004 об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера «А») складається з трьох поверхів, загальна площа яких становить 1594,6 кв.м.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5. Статуту АЕК «Київенерго» позивач за первісним позовом є власником майна, яке створено або придбане ним за рахунок своїх доходів, а також майна, яке прийняте ним у власність і яке відображене в балансі. У пункті 4.1. Статуту позивача за первісним позовом зазначено, що на момент створення Компанії її засновником була держава в особі Міністерства енергетики України.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, що була чинною на момент передачі Позивачу за первісним позовом спірного майна, передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Отже, АЕК «Київенерго» набула право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера «А») загальною площею 1594,6 кв.м. у передбачений законом спосіб.
У 2006 році ТОВ «Газова будівельна компанія» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з АЕК «Київенерго» 2450000,00 грн. відповідно до угоди про відступлення права вимоги, укладеною між кредитором ТОВ «Т.М.М.», новим кредитором ТОВ «Газова будівельна компанія» та боржником АЕК «Київенерго». За даним позовом Господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі №23/478.
На стадії судового розгляду справи №23/478 сторони уклали мирову угоду, яка була прийнята та затверджена Господарським судом м. Києва ухвалою від 09.10.2006 №23/478. Одночасно цією ж ухвалою суд припинив провадження у справі №23/478 в зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди. Умовами мирової угоди передбачалось погашення АЕК «Київенерго» боргу в розмірі 2450000,00 грн. шляхом передачі у власність ТОВ «Газова будівельна компанія» об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера «А»).
В наступному, 23.07.2007 між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ЗАТ «Енвіл» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Газова будівельна компанія» продало, а ЗАТ «Енвіл» купило нежилий будинок (літ.А), №11 по провул. Електриків у м.Києві. На виконання умов договору ЗАТ «Енвіл» перерахувало на рахунок ТОВ «Газова будівельна компанія» грошові кошти в розмірі 2460000,00 грн. з призначенням платежу оплата за нежиле приміщення згідно договору купівлі-продажу від 23.07.2007.
30.07.2007 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» Закритому акціонерному товариству «Енвіл» було видане реєстраційне посвідчення щодо вказаного нерухомого майна.
02.08.2007 між ВАТ «Аграрний комерційний банк» та ЗАТ «Енвіл» був укладений іпотечний договір №1396, предметом якого є нежилий будинок (літ.А) загальною площею 1594,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 11.
02.08.2007р. на підставі Іпотечного договору №1396 у Державному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано заборону на відчуження нерухомого майна за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера „А"), площа 1594,60 кв.м.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2007 ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.10.2006 у справі №23/478 про затвердження мирової угоди скасовано як таку, що прийнята всупереч нормам матеріального та процесуального права України, зокрема Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001, справу направлено на новий судовий розгляд.
За результатами нового судового розгляду у справі №23/478-4/53 за позовом ТОВ «Газова будівельна компанія» до АЕК «Київенерго» про стягнення 2450000 грн. ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.05.2008 провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору на підставі п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, 26.11.2007р. Закрите акціонерне товариство «Енвіл» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» у якому просило визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою:м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 Господарським судом м.Києва порушено провадження у справі, якій присвоєно №4/3.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.04,2008р. у справі №4/3., залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р., провадження у справі №4/3 зупинено до розгляду пов'язаних з нею справ №23/478-4/53 та №17/308 господарським судом м. Києва. У якості аргументації судами зазначено, зокрема. що саме у справі №17/308 встановлюються фактичні обставини щодо дійсного власника будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків. 11 (літера „А").
Як було зазначено вище, відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України про створення «Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» від 31.08.1995 №177 Фонд державного майна України передав до статутного фонду Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, отже, судова колегія констатує, що АЕК «Київенерго» є законним власником об'єкту нерухомого майна - будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера „А").
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 387 Цивільного кодексу України наділяє власника правом витребувати майно із чужого незаконного володіння особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Разом з тим, статтею 388 Цивільного кодексу України, встановлені певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння, а саме:
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати: це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, згідно вказаних норм право Позивача на визнання за ним права власності (володіння, користування, розпорядження) щодо спірного майна, а також вимоги щодо його звільнення (виселення) та повернення базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.
Серед підстав скасування рішення суду першої інстанції Закрите акціонерне товариство «Енвіл» в апеляційній скарзі зазначає, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на підставі мирової угоди та за наявністю внутрішньої волі передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» це майно, також, апелянт вважає, що до даних правовідносин має застосовуватись за аналогією ч. 1 ст.35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою врегульовано поняття «мирова угода».
Судова колегія не погоджується з цим твердженням апелянта з огляду на наступне.
Спірне майно вибуло з володіння Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на підставі Ухвали Господарського суду м.Києва від 09.10.2006р. у справі №23/478, якою була затверджена мирова угода у вказаній справі. Слід зазначити, що мирова угода сторін, можливість укладення якої передбачена ст.78 Господарського процесуального кодексу України, не є самостійним правовим актом, а фактично є частиною судового рішення - ухвали про її затвердження, у зв'язку з цим, зокрема, не може виступати самостійним предметом оскарження. На цій обставині наголошено Вищим господарським судом України у Постановах від 12.02.2003р. у справі, №2/597. від 13.06.2006р. у справі №24/354пд.
Особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом. Отже, у випадку скасування господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди, відсутні підстави для аналізу її положень зокрема на предмет виразу через її умови волі сторін. Це пояснюється тим, що за теорією цивільного права волевиявлення - це передбачений законом зовнішній вияв волі дієздатних суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки. Таким чином, сама по собі незатверджена судом мирова угода, рівно як і скасування такого затвердження, не може спричинити легітимних юридичних наслідків. З огляду на зазначене, тези мирової угоди, яка суперечить закону та не затверджена судом, не свідчать про вільне волевиявлення у передбачений законом спосіб щодо вибуття майна із володіння особи.
Також, на доказ вибуття спірного майна поза волею Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» слід зазначити, що Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2007р., в порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2007р., Ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі №23/478, про затвердження мирової угоди, скасовано, як таку, що прийнята всупереч нормам матеріального та процесуального права України, зокрема Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001р.
Отже, висновок суду першої інстанції, що нерухоме майно за адресою; м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 1 (літера „А") загальною площею 1594,6 кв.м вибуло з володіння Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" поза її волею є обгрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.
Крім того, Ухвала господарського суду м.Києва від 19.05.2008р. у справі №23/478-4/53 мотивована тим, що Відповідач (Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вимоги про повернення нерухомого майна або його вартості до Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю „Газова будівельна компанія") не пред'являв, будинок №11 (літера „А") по провулку Електриків в місті Києві у власність Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" не повернуто.
Слід наголосити на процесуальній неможливості пред'явлення такої вимоги у справі №23/478-4/53 про стягнення грошових коштів з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія», так як спірне майно на сьогодні у володіння останнього не перебуває, а вимога про повернення майна має бути направлена до Закритого акціонерного товариства «Енвіл», яке не є стороною у справі №23/478-4/53, та має бути втілена в окремий віндикаційний позов.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки майно вибуло з володіння Позивача поза його волею внаслідок винесення ухвали господарського суду, яка вподальшому була скасована, набувачі цього майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» та Закрите акціонерне товариство «ЕНВІЛ» не набули права власності на нього, тому Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» має право витребувати його від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.
Судова колегія не погоджується також із твердженням апеляційної скарги щодо добросовісності набуття Закритим акціонерним товариством «Енвіл» спірного майна.
За змістом статті 387 Цивільного кодексу України відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконного володіє майном незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала його права відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідно правової підстави.
Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в усіх випадках. тобто й тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності) придбання такого майна.
Стаття 388 Цивільного кодексу України визначає добросовісного набувача як особу, яка придбала річ у особи, що не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Разом з цим законодавцем не наведено конкретних критерії для визначення ступеня передбачуваності й обізнаності, які має виявляти особа при придбанні майна для підпадання під ознаки добросовісного набувача.
Проте, обставини даної справи дозволяють зробити висновок про недобросовісність набувача - ЗАТ «Енвіл». Так, згідно пункту 6 Договору купівлі-продажу від 23.07.2007р. продавець гарантував , що на момент укладання цього договору нежилий будинок раніше нікому не проданий, не подарований, не заставлений, не зданий в оренду, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору по ньому немає.
Договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Газова будівельна компанія" підписаний директором Гожим Олександром Володимировичем, а від імені Закритого акціонерного товариства «Енвіл» генеральним директором Федірцем Олександром Павловичем.
Проте, згідно пункту 8.2. Статуту Закритого акціонерного товариства «Енвіл». Протоколів загальних зборів акціонерів «Енвіл» №4-05 від 21.03.2005р., №14 від 01.09.2001р. Гожий Олександр Володимирович - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» є акціонером Закритого акціонерного товариства «Енвіл».
Крім того, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» у справі №17/308 представляв Захарчук Олександр Дмитрович, який також згідно пункту 8.2. Статуту Закритого акціонерного товариства «Енвіл», Протоколів загальних зборів акціонерів «Енвіл» №4-05 віл 21.03.2005р., №14 від 01.09.2001р. є акціонером Закритого акціонерного товариства «Енвіл» та якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» на підставі довіреності, що міститься в матеріалах справи ще 03.08.2005 року уповноважила представляти інтереси останньої у господарському суді м. Києва.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» та Закрите акціонерне товариство «Енвіл» є пов'язаними особами, а отже останнє знало про існування судового спору та відсутність у продавця достатніх підстав для відчуження спірного майна, а отже не підпадає під ознаки добросовісного набувача встановлені ст.388 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судова колегія констатує, що позивачем за первісним позовом доведено обставини, на яких грунтуються вимоги про визнання за АЕК «Київенерго» права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, тому суд першої інстанції на підставі ст.391 ЦК України дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання ЗАТ «Енвіл» повернути позивачу будинок №11 (літера «А») по провулку Електриків в місті Києві, загальною площею 1594,6 кв.м., а також виселення ТОВ «Газова будівельна компанія» та ЗАТ «Енвіл» з вказаного будинку.
Щодо зустрічного позову ЗАТ «Енвіл» судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні з огляду на наступне.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 330 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо майно не може бути витребуване в нього відповідно до статті 388 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Твердження ЗАТ «Енвіл» щодо добровільної передачі відповідачем за зустрічним позовом об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 11 (літера «А») не знаходить свого документального підтвердження.
За результатами дослідження обставин вибуття зазначеного об'єкту нерухомого майна з володіння АЕК «Київенерго» встановлено, що таке вибуття відбулось поза її волею на підставі Ухвали Господарського суду м.Києва від 09.10.2006 у справі №23/478, в подальшому скасованої з причин невідповідності вимогам Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а отже Позивач за зустрічним позовом не є суб'єктом відносин, врегульованих статтею 330 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в даному випадку, Відповідачем 2, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Енвіл», суд апеляційної інстанції не знаходить.
Також, відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за доцільне визнати недійсними договір купівлі - продажу від 23.07.2007, укладений між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ЗАТ «Енвіл» та іпотечний договір № 1396 від 02.08.07, укладений між ВАТ «Аграрний комерційний банк» та ЗАТ «Енвіл».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2008р. у справі № 17/308 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства «Енвіл»- без задоволення.
2. Визнати недійсними договір купівлі - продажу від 23.07.2007, укладений між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ЗАТ «Енвіл».
3. Визнати недійсним іпотечний договір № 1396 від 02.08.07, укладений між ВАТ «Аграрний комерційний банк» та ЗАТ «Енвіл».
4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Матеріали справи № 17/308 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.