11.06.09
Справа №АС10/28-09.
Господарський суд Сумської області у складі:
Головуючого судді Малафеєвої І. В.
розглянувши справу
За позовом відкритого акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» м.Лебедин
до відповідача: Сумської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень
За участю представників
Від позивача Матвеенко Є.Г., Макаренко М.А.
Від відповідача Бакланова Л.А. , Гонак Т.В., Іваннікова Т.В.
Суть спору: позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ №00227117/02/0 від 28.10.2008р., №0001052301/0 від 28.05.2008р., №0001052301/2 від 20.10.2008р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, свої рішення вважає законними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.
Оспорюване рішення прийняте на підставі виїзної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб відкритого акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. (акт №18-17-00232006 від 08.10.2008р.).
За результатами перевірки, зокрема, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1653,89 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 3307,78 грн. внаслідок того, що позивачем не здійснено оподаткування дивідендів, нарахованих платникам податків, при їх нарахуванні.
Пунктом 1.3 статті і Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді; дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав.
Відповідно до п. п. 9.3.4 п. 9.3 ст. 9 вищезазначеного Закону, оподаткування дивідендів здійснюється саме по факту їх нарахування.
Посилання позивача на те, що згідно п. п. 9.3.5 п. 9.3 цієї ж ст. 9 «доходи, зазначені в цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті» є помилковим, оскільки формулювання «кінцеве оподаткування при їх виплаті за їх рахунок», слід розуміти так : оподатковується за рахунок суми дивідендів; одержуючи дивіденди, податок із цих сум утримано, у зв'язку з чим платник звільняється від обов'язку декларування та самостійної сплати податку з доходів, а відповідальність за сплату цієї суми до бюджету відповідно до пп. 20.3.2 п.20.3. ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» покладається на податкового агента; податок, утриманий із суми дивідендів, не підтягає будь-яким подальшим перерахункам (зокрема, за підсумками звітного податкового року).
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0022711701/2 від 22.10.2008р. прийняте правомірно.
Також є частково правомірним податкове повідомлення-рішення №0001042301/2 від 20.10.2008р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 13119 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5530,40 грн.
Так, позивач пояснює, що донарахування відшкодувань, в т.ч. шляхом збільшення валового доходу на вартість послуг, безоплатно наданих по благоустрою міста, податковим органом класифікуються як такі, що підприємством в порушення п. 5.2.1 включені в валові витрати по благоустрою міста. В той час як в акті перевірки на 16 аркуші зазначається, що до бази оподаткування віднесено вартість послуг по благоустрою міста і які взагалі підприємством не включались в валові витрати. А обґрунтування їх на включення в валові витрати записами в бухгалтерському обліку по дебету рахунку № 949 „Інші операційні витрати" і кредиту рахунку № 234 „Ремонтні роботи" є неправомірним, так як порядок відображення витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати" затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. і ніякого відношення до формування валових витрат для цілей оподаткування не має.
Крім того, збільшено валовий дохід на суму страхового відшкодування за пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля ВАЗ 21074. Донарахування податку на прибуток шляхом збільшення валового доходу на суму страхового відшкодування по автомобілю Сумською МДПІ здійснено з посиланням на п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки понесені таким платником податку відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення , а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Проте перевіряючими не звернуто уваги, що названа норма Закону передбачає і включення в валові витрати понесених збитків і що підприємством валові витрати на суму збитків не збільшувались. Порядок визначення оподатковуваного прибутку по операціях з основними фондами і з відшкодування страховиком понесених збитків визначено ст.8 вищезазначеного Закону, а не ст.5.
А п.п. 8.4.9 п.8.4. статті 8 передбачено, що у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною в заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, а платник податку в податковий період на який припадає така компенсація, зменшує балансову вартість відповідної групи основних Фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2,3 і 4, а не як класифіковано перевіряючими, що дана компенсація збільшує валові доходи.
Тобто, на думку позивача перевіряючими допущено методологічну помилку обґрунтовуючи донарахування валових доходів в сумі страхового відшкодування по автомобілю п. 5.4.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". В той час, в листі Державної податкової інспекції України № 7707/6/15-0316 від 13.07.2006 р. визначено, що якщо транспортний засіб, що використовувався у власній господарській діяльності платника податку, було частково пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, то з метою оподаткування застосовуються норми п.п. 8.4.9 п. 8.4. ст. 8 зазначеного Закону, тобто платник податку зменшує балансову вартість групи 2 на суму компенсації витрат. Тобто на суму страхового відшкодування і не має ніяких валових доходів.
В сумі 5706 грн. 50 коп. податку на прибуток за рахунок донараховано збільшення валового доходу на позитивну суму, як визначили перевіряючі, балансової вартості іноземної валюти з обґрунтуванням порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України також, на нашу думку, є домислом перевіряючих на що не звернуто уваги при прийнятті рішення і розгляді заперечення до акту, так як по-перше п.п.7.3.3 п.7.3. ст.7 Закону України передбачає порядок перерахунку балансової вартості заборгованості вираженої в іноземній валюті, а не балансової вартості самої іноземної валюти.
А порядок податкового обліку іноземної валюти визначено п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону, яким передбачено, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється".
Тобто позивач вважає здійснений перевіряючими перерахунок балансової вартості іноземної валюти з посиланням на норму п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону безпідставним.
Однак, як вірно зазначає відповідач, підприємство самостійно при складанні податкової декларації по податку на прибуток за 2007 рік до складу валових витрат включило всі витрати підприємства по проведеним ремонтним роботам Д-т 234 «Ремонтні роботи» - відображено по ряд. 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», що підтверджено в ході перевірки.
Оскільки матеріальні та інші витрати по послугах по благоустрою міста включено підприємством самостійно до складу валових витрат, то включення зазначених сум до валових витрат по п. п. 5,2.2. п. 5.2. ст. 5. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" повторно Законом не передбачається.
В ході перевірки не надано матеріалів, що підтверджують можливість застосування п. п. 5.2.2. п. 5.2, ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не відображено в Декларації з податку на прибуток підприємства сума коштів або вартість товарів (робіт, послуг) добровільно перерахованих до бюджетів місцевого самоврядування (ряд. 04.8 Декларації) та не наданий додаток Р-2 до річної Декларації до рядку 04.8 «Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)».
В ході проведення повторної перевірки уточнено перелік виконаних ремонтних робіт, встановлено, що витрати відображені згідно даних головної книги по рахунку Д-т 949 "Інші витрати операційної діяльності" в кореспонденції з рахунком К~т 234 "Ремонтні роботи" : проведення ремонтних робіт по міському кладовищу на загальну суму 387,00 грн.(акт прийомки виконаних робіт за березень 2007 року); проведення ремонтних робіт по квартирі на загальну суму 1155,00 грн. акт прийомки виконаних робіт за жовтень 2007 року); проведення ремонтних робіт по невиробничому об'єкту «Барабашово» на загальну суму 1223,00 грн. (акт прийомки виконаних робіт за грудень 2007 року). Таким чином порушено п.п. 5.2.1 п.5,2. ст. 5. Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями товариством до складу валових витрат за 2007 рік включено витрати не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 2765 грн. в тому числі: за 1 квартал на суму 387,00три., за 4 квартал на суму 2378,00 грн.,
Що стосується страхового відшкодування, спеціальна страхова норма міститься в п. п. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5 Закону №334/94, яка зазначає, що якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування, то застраховані збитки відносяться до валових витрат підприємства в період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів у період їх отримання. Отже, Закон дозволяє застраховані збитки (шкоду, відображену у страховому акті та висновку експертизи) віднести на валові витрати, а його компенсацію - на валовий дохід.
Факт отримання страхового відшкодування підтверджується надходженням коштів на розрахунковий рахунок підприємства від ЗАТ "Просто-страхування" в сумі 1225,90 грн., як страхове відшкодування за автомобіль ВАЗ 21074 згідно розпорядження №4019 від 09.11.2006 року та від ЗАТ "СК "Інкомстрах" в сумі 14332,39 грн., як страхове відшкодування згідно акта 285СМ від 02.10.2006 року, таким чином занижено скоригований валовий доход за 4 квартал 2006 року на загальну суму 15558,00 грн.
В ході проведеної повторної перевірки уточнено включення до складу валових витрат, понесених підприємством по ремонту застрахованого майна, в результаті чого збільшено суму валових витрат на суму 5311,00 грн., що відображені згідно даних головної книги по рахунку Д-т 685 "Розрахунки з іншими кредиторами» К-т 631 "Розрахунки із постачальниками" на загальну суму 5310,90 грн., в тому числі жовтень 2006 року-1225,90 грн., листопад 2006 року 4085,00 грн.
Стаття 8 Закону №334/94 регулює порядок нарахування амортизації та інших операцій з основними фондами. Посилання платника на п. п. 8.4.9. п. 8.4, ст. 8. Закону №334/94 в частині зменшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4 помилкове, так як даний пункт Закону стосується певних обставин, обумовлених в підпункті 8.4.8. п.8.4 ст. 8 Закону, а саме у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або платник податку змушений відмовитись від використання таких основних засобів, в нашому випадку автомобіль ВАЗ 21074, після проведеного ремонту використовується в господарській діяльності.
В акті перевірки визначено, що товариством до складу скоригованого валового доходу (рядок 01.6 Декларації) не віднесено прибуток отриманий в результаті перерахунку балансової вартості заборгованості вираженої в іноземній валюті, що обліковувалась на банківських рахунках товариства, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення), що передбачено п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7. Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями.
Порушень, щодо визначення балансової вартості іноземної валюти в ході перевірки не встановлено, тому в акті перевірки збільшення валового доходу в результаті перерахунку балансової вартості іноземної валюти не відображено.
Що стосується донарахування 1258,25 грн. та 524,62 грн., та, відповідно 709,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій) з посиланням на наявність договору оренди позивача з ТОВ «Вишенька», суд погоджується з обґрунтуваннями позивача, і вважає це донарахування безпідставним, т. я. саме укладання договору оренди, без фактичної передачі об'єкту оренди орендарю, підтверджене відповідним актом, не свідчить про наявність орендних правовідносин.
Так, до нараховування здійснено шляхом виключення з валових витрат вартості теплової і електричної енергії, що використані за адресою м. Суми, вул. 9-го Травня, 10 (приміщення магазину) обґрунтовуючи порушенням п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, з визначенням, що приміщення протягом періоду січень-травень 2007р. фактично не використовувало у власній господарській діяльності товариства та не здавалось в оперативну оренду, про що свідчить відсутність отриманих доходів від оренди та від власної господарської діяльності, в результаті чого завищено суму валових витрат на загальну суму 5033,00 грн.
Проте, роблячи даний висновок та обґрунтовуючи його, перевіряючими не взято до уваги, що пунктом 5.2 та підпунктом 5.2.1 Закону України визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.
Тобто названою нормою Закону України визначено, що до валових витрат включаються витрати не тільки пов'язані з отриманням доходів звітного періоду, а і витрати пов'язані з організацією і підготовкою продажу продукції, робіт, послуг. І здійснені витрати підприємством по утриманню приміщень за адресою м. Суми вул. 9-го Травня є не чим іншим як витратами пов'язаними з підготовкою до здійснення продажу товарів, робіт, послуг.
Посилання ж відповідача по справі в обґрунтуванні заперечення на норму Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати" взагалі є необґрунтованим, так як Положення (стандарти) бухгалтерського обліку регулюють тільки порядок відображення операцій по зміні активів і зобов'язань та власного капіталу в бухгалтерському обліку, а формування валових витрат і валових доходів та оподатковуваного прибутку регулюються нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, які мають різні підходи до визначення витрат та доходів.
Суму 425,62 грн. донараховано за рахунок збільшення валового доходу на суму витрат по комунальним послугам по переданому в оренду приміщенню. Дане збільшення доходу по факту отримання послуг від постачальника обґрунтовується відповідачем по справі тим, що згідно умов договору оренди, орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати по комунальним послугам.
При цьому відповідач по справі взагалі не бере до уваги, що дані витрати на момент перевірки ще не були передані орендарю. Відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а згідно п. 1.31 ст. 1 названого Закону України, продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг) за компенсацією чи безоплатно.
Тому це повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним в частині донарахування 1683,62 грн. податку на прибуток та 709,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податковим повідомленням-рішенням № 0001052301/0 від 28 травня 2008 р. донараховано податок на додану вартість в сумі 3430 грн. та штрафну санкцію, т. я. зроблений висновок податковим органом, що до бази оподаткування не включено реалізацію сировини, готової продукції та товарів на безоплатній основі і зазначаючи суми по проведеннях в бухгалтерському обліку по рахунку № 949 записами по дебету рахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності" та кредиту рахунків № 234 „Ремонтні роботи", №2601 „Готова продукція", № 2822 „Товари столової" не побачили записів на суму податку на додану вартість з цих сум відображену записами по дебету рахунку №949 „Інші витрати операційної діяльності" та по кредиту рахунку №641 „Податок на додану вартість", які включені в зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціях відповідних періодів.
Так, за січень 2007 р. із суми 17 грн. 02 коп. безоплатно наданих товарів відображених в бухгалтерському обліку записами по дебету рахунку 949 і кредиту рахунку 2604 „Готова продукція столової" відображена і сума податку на додану вартість 3 грн. 40 коп. записом по дебету рахунку №949 і кредиту рахунку №641 „Податок на додану вартість" і включена в податкову декларацію за січень 2007 р.
На думку позивача, перевіряючими визначено збільшення бази оподаткування по вже включених підприємством до бази оподаткування безоплатно переданих товарах, що підтверджується записами в головній книзі по рахунку № 949 „Інші витрати операційної діяльності", на які посилається відповідач по справі.
Також перевіркою збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 340 грн. 50 коп. по послугах, які не передані орендарю та виключено суму податкового кредиту 1006 грн. 50 коп., які нараховані постачальникам теплової і електричної енергії по утриманню приміщень. При цьому податковим органом взагалі не враховується норма ст. З Закону України „Про податок на додану вартість", якою передбачено, що базою оподаткування є поставка товарів та послуг, а п. 1.4 визначено, що поставка послуг - це операції з надання послуг чи права користування, які підтверджені первинним документом про їх прийняття. І, відповідно, якщо орендатором не прийняті надані послуги, то і не можуть вважатись наданими.
Тобто Законом передбачено оподаткування поставки товарів, робіт, послуг підтверджених документом про їх прийняття, а не на основі умов договорів, якими передбачається відшкодування отримувачами послуг. Проте Сумська МДПІ здійснює донарахування зобов'язання по податку на додану вартість на підставі умов договору з орендарем, а не на основі актів приймання-передачі спожитої електроенергії.
Суд частково погоджується в позицією позивача щодо неправомірності нарахування 1006,50 грн. та 340,50 грн. податку на додану вартість (а всього 1347 грн.) та 673,50 грн. фінансових санкцій за орендними правовідносинами, наявність яких не доведена податковим органом.
В решті суми донарахування здійснені правомірно, про що свідчать копії декларацій по податку на додану вартість та реєстри виданих податкових накладних та копії необхідних аркушів з Головної книги підприємства за 2007 рік, які підтверджують невключення до бази оподаткування податком на додану вартість поставки товарів передані на безоплатній основі паливно-мастильних матеріалів МРВ УМВС та передачу товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника для невиробничого використання, витрати яких не відносяться до складу валових витрат виробництва і не підлягають амортизації.
Вибіркові приклади позивача не спростовують висновки акту перевірки і суперечать поданим відповідачем первинним бухгалтерським документам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 28.05.2008р. Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (м. Суми, вул. Баумана,43) в частині донарахування відкритому акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець» (м. Лебедин, вул. Леніна, 93, і.к. 00232006) податку на додану вартість в сумі 1347 грн. основного платежу, 673,50 грн. штрафних санкцій.
3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001042301/2 від 20.10.2008р., Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (м. Суми, вул. Баумана,43) в частині донарахування відкритому акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець» (м. Лебедин, вул. Леніна, 93, і.к. 00232006) податку на прибуток в сумі 1683,62 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 709,47 грн.
4. В решті адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (м. Лебедин, вул. Леніна, 93, і.к. 00232006) - відмовити.
5. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови підписаний 16.06.2009 р.