Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "04" червня 2009 р. Справа № 11/3-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Маріщенко Л.О.
судді
за участю представників сторін
від позивача Буткевич М.І. дов № 23 від 19,01,2009 р.;
від відповідача Приведьона В.М. дов №61 від 16.01.2009 р.
- від третьої особи 1: не з'явився
- від третьої особи 2: Бугайчук М.В.- дов.№ 5-23/1 від 12.01.2008 р.
- від третьої особи 3: не з'явився
- прокурор Барановський Д.А. посв.№ 647
Розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" (смт. Новогуйвинське Житомирського району)
до Новогуйвинської селищної ради (смт.Новогуйвинськ)
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 1 - Квартирно - експлуатаційний відділ (м. Житомир).
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 2 - Житомирська районна рада (м.Житомир)
Третя особа на стороні позивача 3 - Міністерство оборони України (м.Київ)
За участю військового прокурора Житомирського гарнізону
про скасування рішення №138 від 17.07.08р. та визнання права власності на об'єкти нерухомості
Позивачем подано позов про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Новогуйвинської ради №138 від 17.07.2008р., визнання права власності за Державою в особі уповноваженого органу управління - Міністерства Оборони України закріплених на праві господарського відання за державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод.
21.04.2009р. представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення виконкому Новогуйвинської селищної ради, решту позовних вимог залишає без змін.
Оскільки дана заява не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, справа вирішується згідно уточнених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2009р. до участі у справі було залучено військового прокурора Житомирського гарнізону.
19.02.2009р. ухвалою господарського суду було залучити до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ, і у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Житомирську районну раду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав заявлених в позовній заяві та уточненнях до неї.
Відповідач позовні вимоги заперечив, як заявлені безпідставно.
Дослідивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд,-
17.07.2008р. виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради було прийнято рішення №138,відповідно до якого було відмовлено оформленні права власності Державі в особі Державного підприємства Міністерства оборони України Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" на об'єкти нерухомого майна.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати дане рішення (п.3) з підстав винесення з порушенням норм чинного законодавства та таким, що завдає істотної шкоди інтересам підприємства.
Вказує, що
1) будівля басейну;
2) будівля ресторану;
3) будівля готелю;
4) будівля цеху;
5) кладова для зберігання запчастин;
6) сховище для зберігання майна;
7) овочесховище;
8) приміщення для зберігання інвентаря;
9) свиноферма-маточник;
11) сховище зерна та сіна,
були побудовані самостійно за кошти в/ч 63641 і в/ч А1576 та знаходились на їх балансі, про що свідчать витяги з книги обліку інвентарних карток основних засобів, а в подальшому перейшли на баланс казенного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод".
В результаті перетворення казенного підприємства на державне, основні засоби виробництва були передані до ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод".
Даний факт позивач підтверджує передаточним актом від 29.01.2007р., довідкою КЕВ м.Житомира №1774 від 27.05.2008р.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки є правонаступникам військової частини А63641, в/ч А1576, казенного підприємства то має всі підстави для оформлення свідоцтва на право державної власності об'єктів майна, що знаходяться на його балансі.
Зазначає, що приймаючи рішення про відмову реєстрації права власності, відповідач порушив норми чинного законодавства, що є підставою для його скасування.
Крім того, просить визнати право власності за Державою в собі уповноваженого органу управління - Міністерства оборони України закріплених на праві господарського відання за позивачем на вищезазначені об'єкти нерухомості.
Відповідач позовні вимоги заперечив, з огляду на відсутність підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, визначених ст.19 Закону України "Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження".
Пояснює, що позивачем не надано доказів на підтвердження свого правонаступницта.
Крім того, вказує, що дані об'єкти згідно розпоряджень КМУ підлягають передачі в комунальну власність.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовляє з наступних підстав.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно ст.329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчому органу селищної ради надається право обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав на право власності позивачем було надано акти приймання об'єктів на баланс підприємства, передаточний акт, акт введення в експлуатацію.
Разом з тим, за приписом ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом;
нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
договір про приватизацію майна державних підприємств;
договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно пункту 7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/225 від 02.04.1994р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з судовим захистом права державної власності" знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Таким чином, рішення про відмову в оформленні права власності прийняте в порядку та в межах чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження достатності правових підстав для оформлення права власності.
Господарським судом не приймаються до уваги посилання позивача на факт використання оспарюваних об'єктів виробничими підрозділами підприємства, оскільки дана обставина не є підставою для реєстрації відповідачем права власності.
Крім того, слід зазначити, що на підставі розпорядження КМУ №747-р від 22.12.1997р. було складено акт передачі майна військового містечка №81 з комунальної власності області до комунальної власності району.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Між тим, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що докази які однозначно і беззаперечно свідчили б про наявність підстав для скасування рішення відповідача та визнання права власності за позивачем відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з моменту його підписання.
Суддя Маріщенко Л.О.
дата підписання 10.06.09 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4,5 - третім особам, 6 - прокурору