ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 2/19
19.05.09
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації
житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
до Комунального підприємства «Житловик»
про стягнення 299 545,95 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Калінчук В.В.
Від відповідача Олексій С.О.
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної в судовому засіданні перерви.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Комунального підприємства «Житловик»про стягнення матеріальних збитків та неустойки за користування нежитловим приміщенням поза строком дії договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. порушено провадження у справі.
Суддя, що розглядає дану справу, з 01.02.09р. по 13.03.09р. включно перебувала на лікарняному. Після виходу судді з лікарняного справа була повторно призначена до розгляду по суті.
Від позивача 11.03.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог становить 304 398,33 грн.
Від позивача 14.04.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог становить 299 545,95 грн.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахування останньої заяви про зменшення позовних вимог.
Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували та просили в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація", було створено КП "Спецжитлофонд".
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.09.2004 № 1785 "Про будинки та виробничі споруди у провулку Моторному, 3-А, 4, 6, 8»будівлю № 6 по провулку Моторному закріплено за КП «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (Позивач) та Комунальне підприємство «Житловик»(Відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 01.11.2005 № 245 (Договір).
Договір було укладено на строк з 01.11.2005 до 30.10.2006.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Юридичний факт припинення строку дії Договору з 30.10.2006р. встановлено при розгляді справи №16/140 в рішенні Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 № 16/140 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Комунального підприємства «Житловик».
Відповідно до умов Договору Відповідачу було надано в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 512,58 кв. м. у будівлі № 6 по провулку Моторному.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
У п. 7.5. Договору Сторони визначили, що у разі закінчення строку Договору Орендар зобов'язаний за актом приймання - передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю.
Позивач просить стягнути з відповідача 199 697,30 грн. неустойки за період з 01.11.06р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю).
Відповідач у відзиві, зокрема зазначає, що заперечує проти позову оскільки Договір не передбачає ніяких санкцій щодо несвоєчасного звільнення Орендарем (Відповідачем) займаного приміщення, Договір є Типовим, укладався на підставі рішення Київради, і тому ст. 785 ЦК України в даному випадку не може бути застосована; також Відповідач зазначає, що наданий Позивачем розрахунок неустойки є невірним.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
За умовою п. 7.5. Договору після закінчення строку дії Договору орендоване приміщення повинно бути передано Орендодавцю за актом приймання - передачі.
В силу ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Цивільним кодексом України, статтею 785, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору, всупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 по справі № 16/140, вимогам закону та умовам Договору, Відповідач нежитлове приміщення не звільняв та Позивачу не повертав - в матеріалах справи відсутні докази фактичного повернення приміщення Відповідачем позивачу, а також відсутній передбачений в п. 7.5. Договору акт приймання -передачі, що складається при повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Як зазначалось вище, згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Законом, а саме Цивільним кодексом України прямо передбачено спеціальний вид неустойки, що застосовується до правовідносин з оренди, і як встановлено в ст. 785 ЦК України підставою застосування даного виду неустойки є невиконання орендарем (наймачем) за договором оренди свого обов'язку щодо повернення речі, переданої в найм (оренду).
Також, Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Зважаючи на вищенаведене, судом відхиляються посилання Відповідача на те, що оскільки неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення орендодавцеві не передбачена в Договорі, то вона не може бути застосована.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 01.11.06р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю).
Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним, а також таким, що складений у відповідності до встановлених індексів інфляції (що діяли в період за який нараховується неустойка) наданий Позивачем розрахунок неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 01.11.06р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю), відповідно якого сума неустойки, яку повинен був сплатити Відповідач, становить 199 697,30 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу вищенаведеної суми неустойки, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 01.11.06р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю) в сумі 199 697,30 грн.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача матеріальних збитків, за період з 01.11.2006р. по 31.10.08р., всього в сумі 99 848,65 грн., у вигляді неотриманої орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.11.06р. по 31.10.08р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
З вищенаведених норм вбачається, що основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особи є відшкодування збитків. Відшкодування збитків має характер уні версального засобу захисту цивільних прав, од ночасно відшкодування збитків є мірою відпо відності. Як у випадку виконання договору, так і за зобов'язанням, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України, одним з основних способів захисту цивіль них прав і інтересів, який є водночас універсальною мірою відповідальності, є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відпо відальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини бор жника. Загальне правило про відшкодування запо діяних збитків у повному обсязі не виключає можливості зменшення або збільшення їх роз міру договором або законом.
Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 229 ГК України «Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань»учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Тобто, особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зо бов'язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов'язання.
Тобто, ч. 1 ст. 229 ГК України, встановлює два види господарських санкцій, що застосо вуються до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов'язання: відшко дування збитків і сплату штрафних санкцій, встановлених ГК та іншими законами.
Відповідно до заявлених позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача матеріальні збитки за період з 01.11.2006р. по 31.10.08р., всього в сумі 99 848,65 грн., у вигляді неотриманої орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.11.06р. по 31.10.08р.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ (Відповідачем), починаючи з дати підписання акту приймання-передачі Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ (Позивачу).
Як вбачається з вищенаведеного, збитки в розумінні ч. 1 ст. 229 ГК України є господарською санкцією, що застосо вується до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов'язання, і особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зо бов'язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов'язання.
Тобто, заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача неотримана сума плати за користування нежитловим приміщенням загальною площею 512,58 кв. м. у будівлі № 6 по провулку Моторному, поза строком дії Договору, за своєю правовою природою не є збитками в розумінні ст.ст. 22, 624, 624 ЦК України та ст. 229 ГК України, а є грошовим зобов'язанням зі сплати орендної плати, як це передбачено ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 3.5 Договору, поза строком дії договору оренди за фактичне користування нежитловим приміщенням, до його повернення орендодавцю за договором.
При розгляді господарського спору, господарський суд вирішує заявлений спір в межах заявленими позивачем позовних вимог (за винятком окремих встановлених законом випадків виходу за межі позовних вимог), на підставі наведеного позивачем нормативного обґрунтування позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів та пояснень.
З урахуванням викладеного вище, судом вбачається, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків, відсутні, оскільки позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права (а саме, заявлену до стягнення суму коштів обґрунтовано, як завдані позивачу «збитки»), а отже вимоги позивача про стягнення збитків є нормативно необґрунтованими, а отже безпідставними, і тому в задоволенні вимог про стягнення матеріальних збитків у вигляді неотриманої орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.11.06р. по 31.10.08р. в сумі 99 848,65 грн., належить відмовити.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Житловик»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 21; код ЄДРПОУ 05418023) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 199 697 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 30 коп., 1 996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 97 коп. державного мита та 77 (сімдесят сім) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -11.06.2009р.