"25" травня 2009 р.
Справа № 20-3-30/475-05-11719
За позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України
до відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кварта”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду державного майна України
про визнання недійсним договору
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від прокурора: Лянна О.А., діюча за посвідченням № 98 від 04.11.1998 року;
від позивача: не з'явились;
від відповідача - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”: Недяк А.В., діючий за довіреністю № 10-04/01 від 10.04.2009 року;
від відповідача - ТОВ „Кварта”: Регульська Н.В., діюча за довіреністю від 22.01.2009 року;
від третьої особи - Фонду державного майна України: Стогнійчук С.О., діючий за довіреністю № 250 від 26.03.2009 року.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.
У грудні 2005 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”) та товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" (далі - ТОВ “Кварта”) про визнання недійсним, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, договору купівлі-продажу №51131764/2002-37 від 09.12.2002р. будівель та споруд пансіонату "Мирний", загальною площею 1180,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 71-А, укладеного між відповідачами, та стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.
Обґрунтовуючи на вимогу суду заявлений позов в частині наслідків визнання недійсною угоди, прокурор зазначив, що, в порушення ч.3 ст.49 Конституції України, ТОВ «Кварта»уклало оскаржуваний договір, чим навмисно скоротило територію рекреаційних земель, а основною метою службових осіб ЗАТ «Укрпорфоздоровниця»було штучне доведення санаторно-курортних закладів до банкрутства та продаж їх майна та земель.
Прокурор також просив відновити пропущений строк позовної давності, посилаючись на те, що про факт незаконного відчуження прокуратурі стало відомо тільки під час досудового слідства по кримінальній справі, порушеній 14.03.2005 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2006 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Фонд державного майна України, який підтримав позов, вказуючи на те, що пансіонат “Мирний”, що був предметом оспорюваного договору купівлі - продажу, є державною власністю і не підлягав внесенню Радою федерації профспілок України до статутного фонду ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року у справі, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року та Вищого господарського суду України від 07.11.2006 року, у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому господарські суди трьох інстанцій виходили із того, що оспорюваний договір був укладений у 2002 році та виконаний сторонами, а тому правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 207, 208 ГК України, що набрали чинності з 01 січня2004 року, відсутні. Крім того, прокурором та позивачем не доведено наявність мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, та вини сторін у формі умислу.
Постановою Верховного Суду України від 25.09.2007 року зазначені рішення та постанови скасовані з посиланням на те, що господарські суди не з'ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні і користуванні ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", а також чи має останнє право розпоряджатися ним як власник, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
В процесі нового розгляду даної справи заступник прокурора Одеської області заявою від 15.01.2008 року уточнив свої позовні вимоги і, посилаючись на те, що договір купівлі - продажу № 51131764/2002-37 від 09.12.2002р. будівель і споруд пансіонату “Мирний” укладений в порушення Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України”, Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. ст. 48, 49, 86, 225 ЦК УРСР 1963р., який був чинним на момент укладення договору, Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР”, Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, Постанови Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506, та укладений внаслідок незаконного вилучення з державної власності майна з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, просив господарський суд визнати недійсним зазначений договір відповідно до ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР та стягнути в дохід держави все одержане сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2008 року у позові відмовлено з посиланням на те, що в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокуратурою Одеської області визначено Міністерство охорони здоров'я України. Разом з тим, як встановив суд, постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. будинок відпочинку “Мирний” передано з відання Міністерства охорони здоров'я УРСР у відання Українській республіканській раді профспілок, що прокуратурою та сторонами не заперечується, у зв'язку з чим діями відповідачів не порушено прав та законних інтересів органу, в інтересах якого заявлено позов.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. рішення суду залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду України від 18.11.2008р. року зазначені рішення та постанови скасовані з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Згідно з резолюцією голови суду справу передано на розгляд судді Щавинській Ю.М.
При новому розгляді справи, після неодноразових уточнень підстав заявленого позову, прокуратурою позовні вимоги підтримані у редакції заяви від 10.04.2009р., наданої у судовому засіданні 13.04.2009р. (том 4 а.с.113-115). Згідно вказаної заяви прокурор просив на підставі ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР 1963р., визнати недійсним договір купівлі - продажу №51131764/2002-37 від 09.12.2002р. будівель і споруд пансіонату “Мирний”, укладений між ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” та ТОВ “Кварта”, та стягнути в дохід держави все одержане сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що договір укладений в порушення Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України”, Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. ст. 48, 49, 86, 225 ЦК УРСР 1963р., який був чинним на момент укладення договору, Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР”, Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, Постанови Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506.
Прокурор зазначає, що спірне майно було передано Міністерством охорони здоров'я УРСР у відання Українській республіканській раді профспілок, тобто без права розпорядження цим майном. А постановою Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506 був введений мораторій на будь-які зміни форми власності державного майна до введення в дію Закону про роздержавлення майна.
Крім того, в обґрунтування наявності умислу на укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, прокурор посилається на те, що до Приморського районного суду м. Одеси направлено кримінальну справу стосовно колишнього генерального директора ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»Жили за ст.ст.364 ч.2, 365 ч.3 КК України, в тому числі по епізоду незаконного відчуження споруд пансіонату «Мирний».
Позивач, Міністерство охорони здоров'я України, у наданому до суду клопотанні від 12.05.2009р. уточнені позовні вимоги прокуратури підтримав та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Фонд Державного майна України надав письмові пояснення від 21.01.2009р., в яких позовні вимоги прокуратури підтримав у повному обсязі з підстав порушення з боку ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»ст.225 ЦК УРСР, тобто продажу майна без наявності відповідного права власності.
Відповідач ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що майно, відчужене за договором, належало до власності ЗАТ, оскільки було передано до статутного фонду засновником та даний факт знайшов відображення у установчих документах. Відповідач зазначив, що правомірність установчих документів саме в частині внесення з боку Федерації профспілок України до статутного фонду майна було предметом судового розгляду у справі за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я про визнання частково недійсними установчих документів, за результатом якого рішенням господарського суду м.Києва, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у позові відмовлено. Крім того, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»вважає, що прокурором не доведено наявність підстав для визнання договору недійсним як за ст.48, так і за ст. 49 ЦК УРСР.
Відповідач ТОВ «Кварта»проти позову заперечує, посилаючись на недоведення прокуратурою наявності у сторін договору мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також вважає неправомірним застосування судом публічно-правової санкції (стягнення у дохід держави), яка відсутня у чинному на момент прийняття рішення Цивільному кодексі. Крім того, ТОВ вказує, що є добросовісним набувачем, який, пересвідчившись на підставі правовстановлюючих документів у наявності права власності продавця, придбав річ на відплатній основі, сплативши обумовлену договором ціну. За таких обставин, витребування придбаної речі не відповідає вимогам закону.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
09.12.2002 р. між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (Продавець) та ТОВ „Кварта” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5113174/2002-37, згідно п. 1-1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будівлі та споруди пансіонату „Мирний” літери „Е”, „С”, „Р”, „О”, „Т”, „У” загальною площею 1180,3 кв. м., що складає 96/1000-х та знаходиться за адресою: Україна, м.Одеса, Фонтанська дорога, 71-а, а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Зазначений договір був укладений на підставі статуту та рішення ради ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” від 31.10.2002р. № Р2-11.2.5 (додаток №1 до договору), яким було дозволено продаж основних фондів ЗАТ, які перебували на балансі філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” -„Пансіонат відпочинку „Мирний”, за конкурсом на підставі експертної оцінки вартості майна: будівлі складського-жилого приміщення (літ. „Е”), будівлі сараю (літ. „С”), будівлі підсобного приміщення (літ. „Р”), будівлі сторожки (літ. „У”), будівлі магазину (літ. „Т”), будівлі підсобного приміщення (літ. ”О”).
Право власності продавця на об'єкт, згідно з п.1.3 договору, підтверджується свідоцтвом про право власності (додаток №2 до договору).
Ціна об'єкту продажу складає 730000 грн., в т. ч. ПДВ -121666, 66 грн., яку покупець зобов'язується сплатити на протязі п'яти робочих днів з моменту підписання даного договору (пункти 2.2, 2.4 договору). Згідно п. 3.1 договору Продавець передає Об'єкт покупцю не пізніше 15-ти календарних днів з моменту повної сплати ціни продажу Об'єкту, вказаної в п. 2.2 цього договору. Передача об'єкту оформлюється актом прийому-передачі, який підписується повноважними представниками обох сторін. Відповідно до умов договору Продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки, коли Об'єкт фактично передано Покупцю; Покупець вважається таким, що виконав свої обов'язки, коли ціна вказаного Об'єкту ним сплачена в повному обсязі, і Об'єкт прийнятий Покупцем на баланс (пункти 3.2, 3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору право власності на Об'єкт, що відчужується, переходить від Продавця до Покупця з моменту повного перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця .
20.12.2002р., після остаточної сплати за відчужене майно, сторонами по Договору купівлі-продажу № 5113174/2002-37 від 09.12.2002р. - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та ТОВ „Кварта” було підписано акт приймання-передачі будівель та споруд пансіонату „Мирний” літери „Е”, „С”, „Р”, „О”, „Т”, „У” загальною площею 1180,3 кв.м.
Право власності покупця ТОВ «Кварта», що виникло на підставі договору від 9.12.2002 року, було зареєстровано у встановленому порядку органом БТІ 28.01.2003 року.
Вважаючи укладений договір таким, що не відповідає вимогам закону, прокуратура Одеської області звернулася до суду із відповідним позовом.
Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до чинного процесуального законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, право на зміну предмету позову та його підстав, згідно до приписів ст.22 ГПК України, належить позивачу, а також прокурору за поданим ним позовом.
Як вже зазначалося судом, при останньому розгляді справи, після неодноразових уточнень підстав заявленого позову, прокурор просив визнати недійсним договір купівлі - продажу № 51131764/2002-37 від 09.12.2002р. будівель і споруд пансіонату “Мирний”, укладений між ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” та ТОВ “Кварта”, на підставі ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР 1963р., та, відповідно до вимог ст. 49 ЦК, стягнути в дохід держави все одержане сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.
Відповідно до статті 48 ЦК УРСР 1963 р., що був чинний на момент укладання спірної угоди, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно же зі ст.49 цього кодексу, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
За таких обставин, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги, що прокурором заявлена вимога про стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами за оспорюваним договором, суд, з урахуванням аналізу вищезазначених правових норм, доходить висновку, що, за твердженням прокуратури, має місце укладення договору з метою, суперечною інтересам держави, при наявності умислу обох сторін.
При чому, метою, суперечною інтересам держави, прокурор вважає навмисне скорочення мережі закладів охорони здоров'я та штучне доведення санаторно-курортних закладів до банкрутства, а в обґрунтування наявності умислу на укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, прокурор посилається на те, що до Приморського районного суду м. Одеси направлено кримінальну справу стосовно колишнього генерального директора ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»Жили за ст.ст.364 ч.2, 365 ч.3 КК України, в тому числі по епізоду незаконного відчуження споруд пансіонату «Мирний».
Суд зазначає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що прокуратурою Одеської області, в порушення вимог ст.33 ГПК України, належним чином не доведено у чому полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, та наявність вини сторін у формі умислу.
Посилання прокуратури на наявність судового розгляду кримінальної справи не можуть бути прийнятті судом в якості належних доказів з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, крім того, наявність умислу з боку ТОВ «Кварта»взагалі не підтверджується будь-якими доказами.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги прокуратури про визнання договору від 9.12.2002 року недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, із застосуванням відповідних наслідків, задоволенню не підлягають. Більш того, передбачені зазначеною статтею наслідки у чинному Цивільному кодексі відсутні, що, виходячи з конституційних принципів дії законів у часі, унеможливлює їх застосування.
Разом з тим, суд вважає за необхідне надати правову оцінку відповідності договору вимогам закону у розумінні ст.48 ЦК УРСР 1963 р.
Як свідчать матеріали справи, твердження прокуратури про невідповідність договору вимогам закону ґрунтуються на порушенні з боку продавця -ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»вимог ст.225 ЦК УРСР, згідно до якої право продажу майна належить його власникові.
Як встановлено судом, Постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління, Українській республіканській раді профспілок з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно додатку 1 постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року до переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, зокрема, увійшов будинок відпочинку „Мирний”. Згідно п.2 зазначеної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва № 9971 від 23 грудня 1991 року зареєстровано Закрите Акціонерне Товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд Товариства, становить 92, 92 % розміру статутного фонду.
Згідно положень п. 1.7 статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” в редакції від 14.02.2002р. Товариство здійснює згідно із законодавством володіння, користування, розпорядження своїм майном .
Право власності ЗАТ «Укрпофоздоровниця»на момент вчинення оспорюваної угоди було підтверджено відповідним свідоцтвом та належним чином зареєстровано органами БТІ, а договір купівлі-продажу був укладений на підставі рішення Ради Акціонерного товариства від 31.10.2002 року №Р2-11.2.5, ухваленого в порядку п.9.4.6 Статуту на підставі клопотання Одеського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпофоздоровниця»про продаж інвентарних об'єктів пансіонату відпочинку «Мирний», яке погоджено Правлінням ЗАТ та Радою Федерації профспілок Одеської області.
Таким чином, суд зазначає, що прокуратурою оспорюється, фактично, не правомірність розпорядження майном з боку ЗАТ, а законність внесення Федерацією профспілок України майна до статутного фонду відповідача ЗАТ «Укрпофоздоровниця». Разом з тим, будь-яких належних доказів цього прокурор, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав. Більш того, питання правомірності Статуту ЗАТ саме в частині внесення до статуту майна, яке за думкою прокурора, належить до державної власності, було предметом судового розгляду у справі №48/202-20/191, за результатами якого рішенням господарського суду м. Києва, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у позові заступника прокурора Одеської області в інтересах Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я про визнання частково недійсними установчих документів, відмовлено.
Крім того, суд зазначає, що наслідками недійсності угоди згідно до ст.48 ЦК УРСР, норма якої відтворена і у чинному Цивільному кодексі, є повернення сторін у первісний стан, що має під собою витребування майна у ТОВ «Кварта». Разом з тим, ст.145 ЦК УРСР та ст.388 ЦК України чітко обмежений перелік підстав, за наявності яких спірне майно може бути витребуване у добросовісного набувача, яким є ТОВ «Кварта», і належних доказів їх наявності прокуратурою Одеської області також не надано.
Суд також зазначає, що згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, тобто, за змістом ст.1 ГПК України, особи, права та охоронювані законом інтереси порушуються або оспорюються
Між тим, прокуратурою жодним чином не доведено як порушення прав та інтересів Міністерства охорони здоров'я, так і можливість їх захисту шляхом задоволення позову. Так, Постановою Верховної Ради України від 10.04.92р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", на яку посилається прокурор, передбачалося прийняття майна, що знаходилося у віданні центральних органів профспілок СРСР, Фондом державного майна України, а не Міністерством охорони здоров'я України. З огляду на викладене, суд вважає, що внаслідок передачі майна за оскарженою угодою, у будь-якому випадку не могли бути порушені права Позивача.
Вказане дає підстави вважати, що право позивача, про захист якого просить прокурор, не порушено, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вищевикладеного, у позові Заступника Прокурора Одеської області, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до відповідачів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кварта” про визнання недійсним договору слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для покладення на відповідачів судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
рішення підписано 01.06.2009р.