09 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоОлійник А.С.,суддів:Амеліна В.І.,Карпенко С.О.,Парінової І.К.,Савченко В.О.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство» до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання звільнити адміністративну будівлю, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 грудня 2013 року,
У липні 2013 року державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Радомишльське лісомисливське господарство») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просило зобов'язати останнього усунути перешкоди у користуванні належною йому адміністративною будівлею - конторою Потіївського лісництва, яка знаходиться в с. Потіївка Радомишльського району, шляхом звільнення будівлі. В обґрунтування вимог зазначило, що відповідач з червня 1985 року по серпень 2010 року працював на посаді лісничого Потіївського лісництва. Посилаючись на статті 386, 387, 391 ЦК України та на те, що в даний час ОСОБА_5 протиправно продовжує користуватися частиною контори Потіївського лісництва, підприємство просило позов задовольнити.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2013 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» приміщенням контори адміністративної будівлі Потіївського лісництва, що знаходиться за адресою: с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, шляхом виселення ОСОБА_5 із займаних ним приміщень у зазначеному адміністративного будинку. Вирішено питання судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 грудня 2013 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2013 року змінено. Викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Усунути перешкоди в користуванні ДП «Радомишльське лісове господарство» приміщення контори адміністративної будівлі Потіївського лісництва, що знаходиться за адресою: с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 звільнити займані ним приміщення». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 з червня 1985 року по серпень 2010 року працював на посаді лісничого Потіївського лісництва. Під час роботи він використовував для власних потреб частину контори Потіївського лісництва (без адреси), і продовжує використовувати ці приміщення на час звернення до суду без будь-яких правових підстав та дозволу власника, вважаючи їх службовим житлом.
Згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів будівля лісництва у с. Потіївка, площею 624 кв. м, знаходиться на балансі ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» на обліку основних засобів за інвентарним номером 0135 та до житлового фонду не відноситься.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. При цьому суд визнав встановленим, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» є власником адміністративного будинку, який є нежитловою будівлею.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком, що ОСОБА_5 не доведено правомірності користування частиною приміщень лісництва і того, що вони є службовим житлом. Однак зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, виселяючи відповідача із приміщення контори адміністративної будівлі Потіївського лісництва, оскільки підприємство просило усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання ОСОБА_5 звільнити приміщення.
Відповідно до вимог статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до пунктів 11, 12 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).
У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України (статті 224-226 ЦПК України при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції визначений ст. 316 ЦПК України, у мотивувальній частині якого також повинно бути зазначено мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносин; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Таким чином, в судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, в іншому разі буде порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який мас право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.
Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає, оскільки в порушення зазначених положень закону, апеляційний суд залишив без належної оцінки доводи апеляційної скарги, не зазначив, які обставини вважав встановленими, не надав юридичної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, та не перевірив, чи є позивач власником спірного адміністративного будинку та чим підтверджується право власності; не встановив, чим визначений правовий статус спірного приміщення.
Також судом не зазначено мотивів, з яких відхилено доводи відповідача, що спірне жиле приміщення, в якому він разом із сім'єю проживає більше 25 років, виділено йому як службове, а також, що він не може бути виселений без надання іншого жилого приміщення, оскільки пропрацював на підприємстві не менше десяти років.
Крім того, суд не звернув уваги, що позивач вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_5 про виселення зі службового житлового приміщення, в якому посилався на те, що відповідач протиправно займає службове приміщення, яке необхідно йому для надання іншому співробітнику. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2013 року в даній справі позов задоволено. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05 червня 2013 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною 3 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник Судді: В.І. АмелінС.О. КарпенкоІ.К. Парінова
В.О. Савченко
2
№ 6-2333св14Головуючий у першій інстанції Свінцицький Л.В.Головуючий в апеляційній інстанції Микитюк О.Ю.Доповідач: Парінова І.К.