16 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою EUTILIA LIMITED (Компанія Ютіліа Лімітед) про звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації із судовим дорученням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року,
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року заяву EUTILIA LIMITED (Компанія Ютіліа Лімітед) про звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації із судовим дорученням задоволено. Компетентному органу Швейцарської Конфедерації доручено надати сприяння щодо: 1) розшуку доказів наявності у громадянина України ОСОБА_3 на території Швейцарської Конфедерації будь-якого нерухомого майна, корпоративних прав чи грошових коштів; 2) встановлення місця проживання/перебування громадянина України ОСОБА_3; 3) встановлення осіб, що спільно з ним проживають; 4) встановлення осіб, за якими зареєстровано право власності на нерухоме майно та земельну ділянку, де проживає/перебуває ОСОБА_3; 5) повернення ОСОБА_3 до країни походження.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що зазначена ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку із урахуванням положень ч. 2 ст. 292, ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Встановлене законодавством право на апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Згідно із ч. 2 ст. 292 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено ухвали, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 оскаржував в апеляційному порядку ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року, якою задоволено заяву представника EUTILIA LIMITED (Компанія Ютіліа Лімітед) про звернення до компетентного органу із судовим дорученням. Зазначену ухвалу суд постановив на підставі ст. 415 ЦПК України.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 із посиланням на ч. 2 ст. 293 ЦПК України, апеляційний суд не звернув увагу, що особливість оскаржуваної ухвали про звернення до компетентного органу із судовим дорученням полягає в тому, що її постановлено судом на стадії виконання судового рішення, оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому зазначена ухвала може бути оскаржена тільки самостійно.
Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що оскаржувана ухвала постановлена на підставі ст. 415 ЦПК України, а процесуальний закон не містить прямої заборони на оскарження такої ухвали.
За таких обставин, постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги викладене та належним чином не мотивував відмову у прийнятті апеляційної скарги.
З огляду на викладене, ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України та передати питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року скасувати та передати питання про відкриття апеляційного провадження у справі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
В.О. Савченко