05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-1878/11/1503
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бодашко(Логач) Людмила Іванівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Скрипченка В.О.,
суддів Осіпова Ю.В. та Золотнікова О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок та виплату пенсії, -
11 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01 жовтня 2006 року.
В обгрунтування позову зазначено, що він учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 1-ї групи по захворюванню. Згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус та соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його пенсії повинен складати 10 мінімальних пенсій за віком. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про державний бюджет України» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано дії Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних неправомірними. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05 жовтня 2006 року із розрахунку розміру десяти мінімальних пенсій за віком та 100% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних та нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської в апеляційній скарзі зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку скороченого провадження, в зв'язку з чим, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, вкладкою учасника ліквідації аварії на ЧАЕС НОМЕР_3, виданими відповідно 02.07.1997 року та 26.06.2007 року Одеською обласною державною адміністрацією, є інвалідом 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.09.2007 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 231-V від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року, оскільки згідно ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у порушення вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач отримував і отримує пенсію по інвалідності в істотно меншому розмірі, ніж передбачено вимогами ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду І групи - у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.
Також, слід зазначити, що при обчисленні пенсії та додаткової пенсії згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за основу береться розмір мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 11 квітня 2011 року, та оскаржує дії відповідача починаючи з жовтня 2006 року.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких підстав, апеляційний суд вважає, що права позивача підлягають захисту з 11 жовтня 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, однак позивач такі вимоги не заявляв. Таким чином позов в частині вимог за 01 жовтня 2006 року по 10 жовтня 2010 року необхідно залишити без розгляду.
Відтак, апеляційна скарга Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 183-2, 184, 195, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 жовтня 2006 року по 10 жовтня 2010 року - скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов