Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2014 р.Справа № 922/891/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Приватного підприємства "Харків-енергостройконтакт", с. Нижній Бишкин
про стягнення коштів в розмірі 59384,71 грн.
за участю :
Представник позивача - Гроссу Г.В. довіреність №38-2071/471 від 10.05.2012 року; Шиман К.Б. довіреність №38-1516/31 від 30.04.2014 року;
Представник відповідача - Скребець О.М. довіреність б/н від 03.04.2014 року, Мовчан Р.П., директор.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Харків-енергостройконтакт" про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 59384,71 грн., яка утворилась за період з жовтня 2011 року по січень 2014 року включно. Свої позовні вимоги він обґрунтовує безпідставним споживанням відповідачем теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень першого поверху житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 1, система опалення яких централізована і є невід'ємною частиною системи опалення усього житлового будинку, посилаючись при цьому на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримували в повному обсязі та просили їх задовольнити, .
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, в задоволенні позову просили суд відмовити повністю, у тому числі з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с.55-56) та додаткових запереченнях (а.с.96).
Розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі будівельної експертизи (вх.№12300 від 10.04.2014р.), суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Статтею 41 ГПК України зазначно, що господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Як вбачається з наданого відповідачем клопотання про призначення експертизи (вх. 12300), відповідач в його обгрунтування посилається на необхідність встановлення того, чи дійсно приміщення за адресою: м. Харків, вул.. Морозова, 1, літ «А-5», площею 150,7м.кв. обладнане системою опалення та постачання теплової енергії.
У п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" господарським судам роз"яснено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, які є взаємно суперечливими, та дійсно потребують спеціальних знать як то зазначено в ст. 41 ГПК України для встановлення фактичних данних, що є предметом доказування.
Таким чином, клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом.
За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як встановлено, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст.. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.
Приватне підприємство "Харків-енергостройконтакт" займає нежитлове приміщення першого поверху житлового будинку за адресою м. Харків, вул.. Морозова, б.1, загальною площею 150,7кв.м. (з 07.09.2011р. по 10.02.2012р. на підставі договору оренди №871 від 07.09.2011р., а.с.17-20, а.с.21, та з 10.02.2012р. - на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4793-В-С від 10.02.2012р., а.с.22-24).
Як стверджує позивач, приватним підприємством "Харків-енергостройконтакт" у період з жовтня 2011 року по січень 2014 року отримувалася теплова енергія, оскільки останній має систему опалення єдину з системою опалення житлових будинків, що підтверджується актами про включення та відключення опалення: №171/9079 від 09.04.2012р., №171/7528 від 16.10.2011р., №171/9398 від 20.10.2012р., №171/9099 від 14.04.2013р., №171/265 від 16.10.2013р., (а.с. 13-15), підписаними позивачем та балансоутримувачем будівлі за адресою : м. Харків, вул.. Морозова, б.1.
Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з жовтня 2011 року по січень 2014 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.
Позивач поставляв теплову енергію відповідачу в спірний період та її вартість обчислювалась на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений та затверджений відповідними Постановами НКРЕ України.
В період з жовтня 2011 року по січень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 59384,71грн. і направляв відповідачу вимогу про оплату №122/юр від 27.02.2014р. (а.с.16), але доказів оплати станом на момент розгляду даної справи в матеріалах справи не міститься.
Натомість відповідач стверджує, що факт підключення та відключення споживача до джерела теплової енергії не може підтверджуватися актами, наданими позивачем до позовної заяви, оскільки вони не підписані представником відповідача, а також на те, що останній не погоджувався із тарифом за яким нарахована сума позову (899,94грн. за 1 Гкал). Крім того, відповідач стверджує, що у період з 2011 по 2013 роки приміщення не використовувалося у господарській діяльності, в зв»язку з аварійним станом приміщення, що свідчить, на думку відповідача, що послуги з теплопостачання позивачем не надавалися.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 59384,71 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Слід зазначити, що твердження відповідача про те, що факт підключення та відключення споживача до джерела теплової енергії не може підтверджуватися актами, наданими позивачем до позовної заяви, оскільки вони не підписані представником відповідача, не відповідають обставинам справи, оскільки вказані акти підписуються позивачем та балансоутримувачем відповідних приміщень.
Щодо заперечень проти тарифу, за яким нарахована сума позову (899,94грн. за 1 Гкал), а саме в частині того, що відповідач не погоджував її з позивачем, то слід зазначити, що цей тариф встановлений на загальному рівні, і підставою позову є саме безпідставне споживання теплової енергії, тому що договір між сторонами не укладався. При цьому, відповідний договір не укладався відповідачем в порушення умов п.4.10 договору оренди №871 від 07.09.2011р., згідно якого укладення договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), - є обов'язком відповідача.
При цьому, посилання відповідача про те, що у період з 2011 по 2013 роки приміщення не використовувалося у господарській діяльності, в зв»язку з аварійним станом приміщення, не можуть бути підставою для відмови у даному позові, оскільки виникли не з вини позивача і не можуть бути підставою для перекладення відповідальності на останнього.
Крім того, суд критично ставиться до доказів, наданих відповідачем на підтвердження відсутності теплової системи у приміщенні, а саме фотографій (72-77), оскільки останні не надають можливості встановити час та місце фотографування і не можуть бути прийняті судом як докази у справі, у розумінні положень ст.ст. 32, 33 ГПК України.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.
Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 59384,71грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Харків-Енергостройконтакт» (63453, Харківська область, Зміївський район, с. Нижній Бишкин, вул.. 40 років Перемоги, б.32, код ЄДРПОУ 33872506) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) вартість безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 59384,71грн., 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 19.05.2014 р.
Суддя Т.С. Денисюк