справа № 5020-13/211-12/586-7/036-1/011-2/238
"28" травня 2009 р. 10:12 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
суддів Шевчук Н.Г. (головуючий),
Головко В.О., Рибіної С.А.
при секретарі: Макущенко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За адміністративним позовом Приватного підприємства „Телерадіокомпанія ”Омега-ТВ”, м. Севастополь,
до відповідача -Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, м. Київ,
про визнання вимог відповідача про припинення позивачем трансляції реклами російською мовою протиправними та визнання права на трансляцію реклами російською мовою
за участю представників:
позивача - Заєць С.А.,
відповідача -не з'явився,
прокурор -Шульга А.М.
Приватне підприємство Телерадіокомпанія «Омега-ТВ»відповідно до пункту 6 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України звернулось у господарський суд з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання вимоги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про припинення Приватним підприємством Телерадіокомпанія «Омега-ТВ»трансляції реклами російською мовою та про визнання за Приватним підприємством Телерадіокомпанія «Омега-ТВ»права на трансляцію реклами російською мовою.
Позов мотивований тим, що на адресу Приватного підприємства Телерадіокомпанія «Омега-ТВ»(далі -ПП ТРК «Омега-ТВ») надійшли приписи представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у м.Севастополі №17 від 11.02.2008 та №34 від 09.04.2008 щодо виявлених у діяльності Приватного підприємства Телерадіокомпанія «Омега-ТВ» порушень вимог законодавства про рекламу та необхідності приведення діяльності у відповідність до вимог чинного законодавства, які, на думку позивача, є вимогою про припинення трансляції реклами російською мовою, що є втручанням у свободу слова з боку державних органів.
В обґрунтування позову позивач посилається на статті 9, 10 Конституції України, статті 6. 13 Закону України «Про рекламу», статтю 35 Закону України «Про мови в Українській РСР», частину 1 статті Закону України «Про основи національної безпеки України», Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»від 17.07.1997, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, статтю 10 Європейської конвенції про захист прав людини, Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин»від 09.12.1997, Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»від 15.05.2003 та статтю 11 пункт с) іі) Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі -Національна рада) проти позову заперечує, вважає свої дії правомірними, вимоги представника Національної ради до ПП ТРК «Омега-ТВ»щодо усунень порушень законодавства та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства законними та вчиненими в межах його повноважень, а зафіксований представником Національної ради факт трансляції позивачем рекламного ролику тур-фірми «Ласпі»російською мовою з перекладом на українську мову за допомогою «бігучого рядка»у нижній частині екрана вважає порушенням законодавства про мови, а саме статті 35 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР»(т. 1 арк. с. 73-74, 112-116).
Суд також встановив, що представником Національної ради у м.Севастополі на адресу ПП ТРК «Омега-ТВ»були направлені приписи №17 від 11.02.2008 та №34 від 09.04.2008, в яких повідомлялось, що під час моніторингу мовлення ПП ТРК «Омега-ТВ»у січні-лютому 2008 року зафіксовані ознаки порушень Закону України «Про рекламу»з боку ПП ТРК «Омега-ТВ», що зафіксовані рекламні ролики транслювались з порушенням частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про рекламу», що рекламний ролик фірми «Ласпі»транслювався російською мовою.
У приписах також заявлялась вимога до позивача про термінове приведення його діяльності до вимог чинного законодавства (т. 2 арк. с. 32-33).
ПП ТРК «Омега-ТВ»листом №85 від 05.05.2008 на припис №34 від 09.04.2008 повідомило представника Національної ради про усунення порушень частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про рекламу», а також просили повідомити його про те, у чому саме полягає порушення законодавства про мови та які норми при цьому порушені, а також визначити, які саме заходи необхідно вжити до усунення порушень законодавства про мови у рекламі (т. 2 арк. с. 34-36).
У відповідь на цей лист представник Національної ради листом від 12.05.2008 за №45 поінформував позивача про те, що трансляція ним рекламних роликів турфірми «Ласпі»російською мовою з перекладом на українську мову за допомогою «бігучого рядка»є порушенням статті 6 Закону України «Про рекламу»та статті 35 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР»(т. 2 арк. с. 37).
У подальшому 01.09.2008 за вих..№130 ПП ТРК «Омега-ТВ»звернулось до Національної ради із заявою про скасування листів представника Національної ради, у якій просили висловити офіційний погляд Національної ради щодо можливості трансляції реклами російською мовою; скасувати приписи (листи) представника Національної ради за №34 від 09.04.2008 та №45 від 12.05.2008 (т. 2 арк. с. 39-41).
Листом №16а/2446 від 15.09.2008 Національна рада повідомила позивача про відповідність дій її представника у м.Севастополі положенням частин 9, 10 статті 11 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», а також зобов'язала повідомити представника Національної ради про припинення порушень статті 6 Закону України «Про рекламу»та статті 35 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР»(т. 2 арк. с. 42).
Зазначені приписи і листи Національної ради та її представника у м.Севастополі позивач вважає вимогою про припинення ним трансляції реклами російською мовою і просить визнати цю вимогу протиправною.
Відповідно до Статуту ПП ТРК «Омега-ТВ»та довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ПП ТРК «Омега-ТВ», зокрема, є діяльність у сфері радіомовлення і телебачення, рекламна діяльність (т. 2 арк. с. 10-19).
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ПП ТРК «Омега-ТВ»видана ліцензія серія НР №0086-м на ефірне мовлення (телебачення) строком дії з 29.01.2003 по 29.01.2010, згідно якої канал є місцевим мовленням з територією розповсюдження -м.Севастополь (т. 2 арк. с. 22-30).
Додатком №7 до Ліцензії встановлено, що відсоток української мови у мові, якою вестимуться передачі, становить не менше 75%.
Згідно статті 3 Закону України «Про рекламу»законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 цього Закону, якою визначена мова реклами, передбачено, що застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.
Стаття 35 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР», який є чинним на теперішній час, визначає, що тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Українська мова відповідно до статті 2 цього Закону є державною мовою в Українській РСР.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Згідно статті 6 Закону України «Про основи національної безпеки України», на яку поряд з наведеними нижче положеннями міжнародних договорів посилається в обґрунтування своєї позиції позивач, пріоритетами національних інтересів України є:
- гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;
- розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
- захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
- зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;
- забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України.
За положеннями статті 9 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованої Верховною Радою України відповідно до Закону України від 09.12.1997, Україна взяла на себе зобов'язання визнати, що право на свободу виявлення поглядів кожної особи, яка належить до національної меншини, включає свободу дотримуватися своїх поглядів та одержувати і поширювати інформацію та ідеї мовою своєї національної меншини без втручання держави і незалежно від кордонів. Сторони забезпечують, в рамках своїх правових систем, щоб особи, які належать до національної меншини, не дискримінувалися у їхньому доступі до засобів масової інформації.
Пункт 1 Конвенції не перешкоджає Сторонам вимагати ліцензування, без дискримінації та на основі об'єктивних критеріїв, радіо-, теле або кінопідприємств.
Сторони не перешкоджають особам, які належать до національної меншини, створювати та використовувати друковані засоби масової інформації. В рамках законодавства, що регулює радіо та телебачення, вони, по можливості, забезпечують особам, які належать до національної меншини, враховуючи положення пункту і, можливість створення та використання своїх власних засобів масової інформації.
В рамках своїх правових систем, Сторони вживають належних заходів для полегшення доступу осіб, які належать до національної меншини, до засобів масової інформації з метою сприяння поглибленню терпимості та розвитку культурного плюралізму.
Відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованої Законом України від 15.05.2003, положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.
За приписами пункту с) іі) статті 11 Хартії щодо засобів масової інформації сторони зобов'язуються, для осіб, які вживають регіональні мови або мови меншин, в межах територій, на яких ці мови використовуються, відповідно до стану кожної мови, якщо органи державної влади, безпосередньо чи опосередковано, мають компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері, та із поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації заохочувати трансляцію телевізійних програм регіональних мовами або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти такій трансляції.
Національна рада згідно статей 1, 2, 11 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про телебачення і радіомовлення», цим Законом, іншими законами України.
Для забезпечення виконання повноважень Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються представники Національної ради.
Представник Національної ради зобов'язаний здійснювати:
- нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензії;
- нагляд за виконанням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензії;
- моніторинг телерадіопрограм;
- нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів, інформування Центральної виборчої комісії, відповідних територіальних виборчих комісій, Національної ради про виявлені порушення;
- надсилати до Національної ради подання про факти порушень законодавства у галузі телерадіомовлення.
Представник Національної ради зобов'язаний надсилати ліцензіатам повідомлення про порушення ними законодавства та/або ліцензійних умов і умов ліцензії не пізніше 10 днів після їх виявлення.
Представник Національної ради має право отримувати від посадових осіб ліцензіатів документи і пояснення, необхідні для виконання ним своїх повноважень.
Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач відповідно до норми частини 3 статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган.
Згідно статті 53 цього Закону відносини, які виникають під час рекламної діяльності та спонсорства на телебаченні і радіо, регулюються Законом України «Про рекламу».
Статтею 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»встановлено, що ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.
За приписами статті 10 названого Закону телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.
Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.
Мова (мови) програм та передач телерадіоорганізації визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.
Таким чином, направлення представником Національної ради у м.Севастополі на адресу ліцензіата ПП ТРК «Омега-ТВ»приписів, якими останній поінформований про допущені ним при трансляції рекламного ролику фірми «Ласпі»порушення, зокрема статті 35 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», та необхідність усунення таких порушень, вчинене у відповідності з повноваженнями, покладеними законом на представника Національної ради.
При цьому суд звертає увагу, що приписи №17 від 11.02.2008 та №34 від 09.04.2008, а також відповіді Національної ради та її представника у м.Севастополі на листи і заяви ПП ТРК «Омега-ТВ»з приводу трансляції ПП ТРК «Омега-ТВ»рекламних роликів турфірми «Ласпі»російською мовою з перекладом на українську мову за допомогою «бігучого рядка»не містять прямої заборони на трансляцію позивачем реклами російською мовою.
Що стосується позовної вимоги про визнання за Приватним підприємством Телерадіокомпанія «Омега-ТВ»права на трансляцію реклами російською мовою, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до діючого законодавства суд не наділений повноваженнями визначати умови трансляції телепередач.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Роз'яснити сторонам, що:
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Н.Г.Шевчук
Суддя С.А.Рибіна
Суддя В.О.Головко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
02.06.2009.