Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
27.04.2009
Справа №2-15/10264-2008
За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.. Совхозна, 18а, ідентифікаційний код 26225110)
До відповідача Військового комісаріату АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 152, ідентифікаційний код 07785820) в особі Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, пров. Гагаріна 5а, ідентифікаційний код 09948678)
За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Феодосійського КЕВ (95000, АР Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, 134)
Про стягнення 65 809,07 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Дмитрієв М. О., довіреність б/н від 09.01.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Від третьої особи - не з'явився
Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату про стягнення 65809,70 грн., в тому числі 64404,85 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1404,85 грн. грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 621 від 01.11.2002 р. на суму 52008,99 грн. за період з лютого 2007 р. по жовтень 2008 р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.
04.12.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому він зазначає, що не є юридичною особо, просить суд здійснити заміну відповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України на Військовий комісаріат АР Крим. Крім того, просить суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача Феодосійський КЕВ, який має сплачувати вартість спожитої Нижньогірсько- Советським районним військовим комісаріатом теплової енергії.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2008 р. було замінено відповідача Нижньогірсько- Советський районний військовий комісаріат в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України на Військовий комісаріат АР Крим в особі Нижньогірсько-Советського районного військового комісаріату. Крім того, вказаною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Феодосійський КЕВ.
У судовому засіданні 27.01.2009 р. представник третьої особи надав письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначає, що Феодосійська КЕЧ району на підставі договору № 621 від 06.01.2008 р. та додаткової угоди, яка укладена з 06.01.2008 р. за № 621, здійснює розрахунки за спожиту теплову енергію Нижньогірсько-Советським районним військовим комісаріатом з 06.01.2008 р. В акті звірки станом на 31.01.2008 р. вказується борг за спожиту теплову енергію Нижньогірсько-Советським районним військовим комісаріатом у сумі 37158,55 грн. Отже Феодосійська КЕЧ району не визнає борг Нижньогірсько-Советського районного військового комісаріату перед позивачем у сумі 37158,55 грн.
13.02.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з Військового комісаріату АР Крим заборгованість за відпущену теплова енергію за період з 10.02.2007 р. по 06.01.2008 р. в сумі 37158,55 грн., інфляційні втрати в сумі 12976,33 грн., 3% річних в сумі 1509,07 грн.
Судом вказана заява була прийнята до розгляду.
У судовому засіданні 02.03.2009 р. представником відповідача Військового комісаріату АР Крим наданий відзив, в якому відповідач вважає, що заборгованість, яка виникла, має бути стягнута безпосередньо з Феодосійського КЕВ, в частині річних, інфляційних втрат, то відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки заборгованість виникла в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування із Південного оперативного командування.
У судовому засіданні 27.04.2009 р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача - Військового комісаріату АР Крим в особі Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату суму заборгованості за послуги теплопостачання на підставі договору № 621 від 01.11.2002 р. за період з 01.02.2007 р. по 06.01.2008 р. у розмірі 37158,55 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2007 р. по 10.02.2009 р. у розмірі 1509,07 грн., інфляційні втрати за період з 01.02.2007 р. по 01.01.2009 р. у розмірі 12976,33 грн.
Судом вказана заява задоволена частково, оскільки остання у разі її задоволення у повному обсязі порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача у справі та суперечить статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Слухання справи відкладалось у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.11.2002 р. між Джанкойською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (Теплопостачальна організація) та Нижньогірсько- Советським районним військовим комісаріатом (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 145 (а.с. 7-8)
Згідно з пунктом 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язується відпускати Споживачу теплоенергію для опалення приміщень по вул.. Гагаріна, 5-а в смт. Нижньогірський.
Відповідно до пункту 5.1 Договору підставою для оплати є рахунок Теплопостачальної організації.
Розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. (пункт 5.2 Договору).
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що опалення організації площею 654,6 кв.м по 3,29 грн. за кв.м здійснюється щомісячно протягом року.
Згідно до пункту 5.5 Договору тривалість опалювального сезону встановлюється з урахуванням пункту 2.3 Договору та оплата здійснюється за 160 календарних днів з урахуванням передбачених тарифів. При опаленні зверх кількості зазначених вище днів Споживач компенсує Теплопостачальній організації за кожен день додатково, із розрахунку затвердженої тарифної ставки.
Договір укладений строком на 1 рік починаючи з дня його підписання та вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово одній зі сторін про припинення або зміну договору. Дострокове розірвання Договору можливо лише з письмової згоди сторін або за рішенням суду.
Сторони не представили суду доказів зміни умов вказаного договору, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з лютого 2007 р. по жовтень 2008 р. (а.с. 13-32)
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Разом із тим, сторонами в судовому засіданні представлений договір № 621 на відпуск теплової енергії від 06.01.2008 р., предметом якого є так само опалення приміщень по вул.. Гагаріна, 5-а в смт. Нижньогірський, укладений між Джанкойською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (Теплопостачальна організація), Нижньогірсько- Советським районним військовим комісаріатом (Споживач) та Феодосійською КЕЧ району (Платник).
Отже, з вказаного можна зробити висновок, що з моменту укладення договору № 621 від 06.01.2008 р. припинив дію договір № 621 від 01.11.2002 р., а отже і зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг.
Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання за договором № 621 від 01.11.2002 р. становить за період з 01.02.2007 р. по 06.01.2008 р. суму в розмірі 37158,55 грн.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору № 621 від 01.11.2002 р. та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за теплопостачання по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 37158,55 грн. за період з 01.02.2007 р. по 06.01.2008 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12976,33 грн., 3% річних у розмірі 1509,07 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки заборгованість відповідача за договором № 621 від 01.11.2002 р., яка підтверджена матеріалами справи, становить 37158,55 грн., сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить суму в розмірі 12976,32 грн. за період з 01.02.2007 р. по 01.01.2008 р.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військового комісаріату АР Крим в особі Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату інфляційних втрат у розмірі 12976,33 грн. за період з 01.02.2007 р. по 01.01.2008 р.. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Військового комісаріату АР Крим в особі Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату 3% річних у розмірі 1509,07 грн. за період з 11.03.2007 р. по 10.02.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військового комісаріату АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 152, ідентифікаційний код 07785820) в особі Нижньогірсько- Советського районного військового комісаріату (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, пров. Гагаріна 5а, ідентифікаційний код 09948678) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.. Совхозна, 18а, ідентифікаційний код 26225110, р/р 26034020213 в КФ «Експрес-Банк» м. Сімферополь МФО 384674) заборгованість у розмірі 37158,55 грн., 1509,07 грн. річних, 12976,33 грн. інфляційних втрат, 516,44 грн. державного мита та 92,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.