01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.06.2009 № 6/139
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сироткіна С.О.
від відповідача - Ткаченко О.П.
від третьої особи - 1 Амбелікопуло В.М.
від третьої особи - 2 Фролова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету "Києво-Могилянська академія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2008
у справі № 6/139 (суддя
за позовом Національного університету "Києво-Могилянська академія"
до Гете-інституту Інтер Націонес
третя особа позивача Фонд державного майна України
третя особа відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про зобов"язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції та стягнення 8631320,79 грн.
Позивач, Національний університет „Києво-Могилянська академія” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Гете-інституту Інтер Націонес про зобов'язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції та стягнення суми.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 року у справі № 6/139 в задоволенні позову Національного університету „Києво-Могилянська академія” до Гете-інституту Інтер Націонес про зобов'язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції та стягнення суми було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у зобов'язання відповідача на внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Представник відповідача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення судом першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
21.07.2000 року між позивачем Національним університетом „Києво-Могилянська Академія” та відповідачем Гете-інститутом Інтер Націонес було укладено договір оренди № 106.
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець, позивач, передає, а орендар, відповідач, приймає в оренду приміщення у західному крилі будинку (об'єкт оренди), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 12/4.
Площа об'єкту оренди становить 1367 кв. м. Частину площі будівлі відповідач використовує разом з Британською Радою, площа території, яка використовується спільно, складає 342,4 кв. м.
Пунктом 1.4 договору зазначено, що об'єкт оренди перебуває у державній власності, позивач має право бути орендодавцем об'єкту оренди на підставі дозволу Фонду державного майна України № 10-16-3020 від 25.03.1999 року.
Згідно з п. 5.1 договору оренда плата визначається на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, базова орендна плата встановлюється Фондом державного майна України.
Орендна плата за перший та подальші місяці оренди визначається відповідно до встановленого законом порядку шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції.
Позивачем було одержано дозвіл на передачу в оренду спірних приміщень згідно з дорученнями Кабінету Міністрів України від 24.03.1999, 12.07.2001 та листом Фонду державного майна України № 10-16-6605 від 30.05.2001.
Фондом державного майна України був погоджений розрахунок орендної плати, про що безпосередньо було зазначено в його листі № 10-16-6605 від 30.05.1999 року.
Відповідно до п. 4.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання, а орендні відносини починаються з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Пунктом 4.2 договору встановлювалося, що об'єкт оренди передається орендарю строком на 15 років з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Згідно з додатком № 3 до договору від 21.07.2000 року період оренди було визначено у 18 років.
30.05.2001 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору.
Згідно з даною угодою сторони домовились про наступне:
- орендодавець передає, а орендар приймає в користування приміщення загальною площею 1520,6 кв. м., розташовані за вказаною вище адресою, вартістю 2464277 грн. згідно з експертною оцінкою (приміщення, які використовуються спільно з Британською радою, визначені п. 1.2);
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року (зі змінами та доповненнями) та становить 2175 грн. за базовий місяць, включаючи ПДВ;
- розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідно до Методики;
- угода набуває чинності з дати підписання сторонами;
- строк оренди складає 19 років та починається з дати підписання угоди.
Акт приймання-передачі об'єкту оренди між сторонами був підписаний 30.05.2001 року.
21.08.2007 року позивач направив відповідачу лист № 10/942 з пропозицією укласти додатковий договір про внесення змін до Договору, надавши три примірники такого договору з розрахунком орендної плати.
Відповідач додатковий договір не підписав.
Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положення договору оренди від 21 липня 2000 р. № 106 (в редакції угоди від 30 травня 2001 року про внесення змін та доповнень до договору оренди № 106 від 21 липня 2000 р.) не надають для цього підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї сторони, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
01.07.2007 року набрав чинності Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до ст.118 якого Кабінету міністрів України надано право затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду та зобов'язано орендодавців у 6-місячний строк з моменту набрання чинності даним законом здійснити перегляд договорів, укладених до 01.01.2007 року, відповідно до даної правової норми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” внесено зміни в вказану методику та визначено оренду ставку у разі розміщення фінансових установ, згідно додатку 2 до Методики.
Представником позивача суду апеляційної інстанції надавалася порівняльна таблиця угоди, яка була підписана сторонами та угоди, яка була запропонована позивачем відповідачу, і яка не була підписана останнім.
З аналізу вказаних угод вбачається, що запропонована позивачем угода істотно відрізняється від чинної угоди від 30.05.2001 року, в ній підлягає зміні майже всі істотні умови договору, вона передбачає іншій склад учасників, встановлює інші права, обов'язки, строк дії договору, тощо.
Таким чином, фактично запропонована угода є пропозицією про зміну одних орендних правовідносин іншими.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни чи розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.
Відповідно до п. 10.3 угоди від 30.05.2001 року про внесення змін та доповнень до договору оренди від 21.07.2000 року, зміна або розірвання угоди можуть мати місце за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від виконання угоди та внесених змін не допускається.
А п. 12.1 договору оренди № 106 від 21.07.2000 року передбачено, що зміни та доповнення у договорі оренди мають бути укладені у письмовій формі за обопільною згодою сторін договору.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін сторони не досягли обопільної згоди щодо змін до договору, запропоновані позивачем.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника регіонального відділення ФДМУ, запропонований позивачем договір не був погоджений з останнім, як того вимагає чинне законодавство України, регіональним відділенням був направлений лист, в якому зазначалося, що спочатку дане питання повинно бути погоджене з орендарем тобто з відповідачем Гете-інститутом Інтер Націонес, а як зазначалося вище, відповідач не погодився з запропонованим договором.
Також, підвищення розміру орендної плати позивач мотивував тим, що відповідач не зареєстрований в Україні як благодійна організація, відповідно до Закону України „Про благодійництво та благодійні організації”, його слід вважати нерезидентом України, а тому визначений розмір орендної ставки в 1% є порушенням методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.
Колегія суддів не погоджується з даним твердження та не вважає це за підставу для значної зміни розміру орендної плати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про благодійництво та благодійні організації” учасники благодійної діяльності мають право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з витягу з статуту Гете-інституту Інтер Націонес від 21.09.2000 року в редакції від 08.01.2001 року, товариство зареєстроване за кордоном, місце його розташування Мюнхен.
Відповідно до параграфу 2 статуту метою товариства є сприяння поширенню знання німецької мови за кордоном, сприяння міжнародному співробітництву в галузі культури і розповсюдження всебічного образу Німеччини шляхом інформування про культурне, суспільне та політичне життя країни.
Діяльність товариства є благодійною.
Мета, зазначені в статуті здійснюється завдяки виконанню завдань, що випливають з Рамкового договору від 30.06.1976 року, підписаного між Федеративною республікою Німеччина та Гете-інститутом Інтер Націонес.
Відповідач, як благодійна організація, здійснює свою діяльність на території України на підставі угоди, підписаної між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про культурне співробітництво від 15.02.1993 року.
Позивач, змінюючи розмір орендної ставки, зазначає, що відповідач не надав доказів реєстрації на території України як благодійної організації.
Проте дане твердження позивача суперечить чинному законодавству, зокрема ЗУ „Про благодійництво та благодійні організації”.
Так ст. 27 вказаного закону передбачає, що іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні і міжнародні організації мають право здійснювати благодійництво та благодійну діяльність на території України.
Проте, зазначено норою закону не встановлюється обов'язковість реєстрації іноземної благодійної організації на території України.
Статті 7, 8 Закону встановлюють, що реєстрації Міністерством юстиції України підлягають благодійні організації, в тому числі міжнародні, які створені в України, діяльність яких поширюється на територію України та хоча б однієї іншої держави.
Як вбачається з витягу зі статуту відповідача та листом посла Федеративної Республіки Німеччина Д.Штюдеманн від 03.04.2001 року Гете-інститут Інтер Націонес організаційно належить до Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні.
Даний статус відповідає домовленостям, досягнутим управліннями Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства освіти України при відкритті Гете-інституту Інтер Націонес в 1993 року.
Таким чином, додаткова реєстрація відповідача на території України як благодійної організації не є необхідною.
Отже, враховуючи все вище зазначене, позовні вимоги Національним університетом „Києво-Могилянська Академія” про зобов'язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявляв також вимогу про стягнення з відповідача боргу по сплаті орендної плати в розмірі 3568322,44 грн., обґрунтовуючи тим, що внаслідок недотримання вимог законодавства, зокрема Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року, а саме додатку 2, де визначена ставка орендної плати для офісів нерезидентів України, позивачем недоотримано орендну плату в період з 30.05.2001 року по 31.07.2007 року в розмірі 3568322,44 грн.
Дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки як зазначалося вище відповідач Гете-інститут Інтер Націонес є благодійною організацією, на яку не розповсюджується дія вказаного додатку 2 методики.
Крім того, відповідач не погодився на підписання договору в запропонованій позивачем редакції зі збільшенням розміру орендної ставки за користування державним майном.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Національного університету „Києво-Могилянська академія”, а тому апеляційна скарга Національного університету „Києво-Могилянська академія” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного університету „Києво-Могилянська академія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 року у справі № 6/139 - без змін.
Матеріали справи № 6/139 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді