79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.09 Справа№ 2/69
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача Федиш В.Б., Слюсарчука Ю.М., представника відповідача-1 Старак Н.М., відповідача-2 Гаврушко А.І., представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кузишина М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м.Жидачів до відповідача-1: Жидачівської міської ради, м.Жидачів, відповідача-2: Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Львівської регіональної філії, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління Держкомзему у Жидачівському районі, м.Жидачів, про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2007р. та зобов'язання вчинити дії
10.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м.Жидачів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Жидачівської міської ради, м.Жидачів, відповідача-2: Жидачівського районного відділу земельних ресурсів, м.Жидачів, про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2007р. та зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.09.2008р. порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 7.10.2008р.
В судове засідання 7.10.2008р. з'явився позивач, позов підтримав з врахуванням уточнень предмету позову та позовних вимог, відповідно до поданої ним заяви від 17.09.2008р. Позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2007 року площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, укладеного між Жидачівською міською радою та ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005; зобов'язати Жидачівський районний відділ земельних ресурсів скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20.11.2007 р. площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, укладеного між Жидачівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005; визнати за ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8226 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №14, зареєстрованого 12.09.1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач-2 позов визнав частково, в частині покладення судових витрат на відповідача -2 просив відмовити.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 07.10.2008р., 23.10.2008р., 3.11.2008р.
Ухвалою суду від 3.11.2008р. відповідно до поданного сторонами письмового клопотання продовжено строк вирішення спору, замінено відповідача-2 -Управління Держкомзему у Жидачівському районі на належного відповідача: Львівську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», м.Львів. Управління Держкомзему у Жидачівському районі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
В судовому засіданні 3.02.2009р. позивач подав заяву про зміну підстав позову. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.11.2007 року між позивачем (орендар) та відповідачем-1 (орендодавець) укладено договір оренди землі загальною площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, який зареєстровано у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП “Центр ДЗК” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005.
Відповідно до п.2 оспорюваного договору об'єктом оренди виступає земельна ділянка, яка складає частину земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, що посвідчується Державним актом на право постійного користування Серія ЛВ № 14, зареєстрованим в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 під № 6 як правонаступник Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року № 887-XII, п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993 року, з наступними змінами та доповненнями, ч. 2 ст. 108 ЦК України та ч. 5 ст. 59 ГК України.
У зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування частиною земельної ділянки, у період з 1998 року по 2005 рік позивач звертався до відповідача-1 з клопотаннями про вилучення із постійного користування окремих частин земельної ділянки. За розглядом вказаних клопотань позивача, відповідачем-1 були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування земельних ділянок, загальна площа яких становить 16,7847 га, за рахунок земель, якими користується позивач на підставі Державного акту на право постійного користування землею.
Зміни, зумовлені зазначеним вилученням частин земельної ділянки, до Державного акту на право постійного користування не вносилися.
Як зазначає позивач у 2006 році проведено інвентаризацію земель позивача при складанні технічної документації із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди на землю позивача та встановлено фактичну площу земель, якими користується підприємство на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації № 4010 від 26.01.2007 року фактична площа земель, що перебувають у користуванні позивача склала 141,2862 га та складається з семи земельних ділянок, щодо яких між сторонами було укладено договори оренди земельних ділянок від 20.11.2007 року, в тому числі спірний договір оренди землі.
Частиною 2 ст. 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Згідно п. 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”№ 563-ХІІ від 18.12.1990 року та п. 6 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі непереоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
Однак, 22.09.2005 року Рішенням Конституційного Суду України № 5рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), п. 6 розділу X Перехідних положень ЗК України та п. 6 Постанови про земельну реформу були визнані неконституційними, у зв'язку з чим позивач вважає, що право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування він не втратив та що зазначений акт є чинним.
Також позивачем зазначається, що чинним земельним законодавством України передбачений вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування землею, жодна з яких щодо права користування землею позивачем не настала. Так, позивач не звертався до відповідача-1 із заявою про добровільну відмову від права постійного землекористування, а також відповідач-1 не приймав рішення про вилучення земельної ділянки, наданої позивачу у постійне користування, що також свідчить, що право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування позивача не припинялося.
Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ст.ст. 92, 93 ЗК України право користування реалізується у формі права постійного користування або оренди.
Таким чином, позивач вважає, що передання йому відповідно до договору оренди землі від 20.11.2007 року у користування на праві оренди земельної ділянки, яка не була попередньо вилучена із користування на праві постійного користування, є порушенням припису ч. 5 ст. 116 ЗК України, що є підставою визнання договору оренди землі від 20.11.2007 року недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв'язку з недодержанням в момент його укладення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що “зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства”.
В судове засідання з'явився представник відповідача-1, проти позову заперечив, зазначив, що земельна ділянка була передана у користування державному підприємству „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, яке наказом Фонду державного майна України від 29.12.1995 року було перетворено у ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, що є юридичним фактом для припинення користування земельною ділянкою у зв'язку з перетворенням державного підприємства у ВАТ.
Також відповідачем-1 зазначається, що жодне із прийнятих рішень Жидачівської міської ради по питанню виготовлення технічної документації та укладення договорів оренди земельних ділянок, починаючи з 2005 року, позивачем у судовому порядку оскаржене не було.
Відповідачем1 вказується, що в Державному акті на право постійного користування землею зазначена земельна ділянка площею 170,23 га, в той час як за даними інвентаризації та виготовленої Технічної документації у користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 141,2862 га.
При цьому, порядок оформлення та видачі Державних актів регулюються Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 (далі -Інструкція від 4 травня 1999 р. № 43), якою не передбачено можливості внесення будь-яких змін до Державних актів на право власності та на право постійного користування землею щодо площі земельної ділянки, зміни власника та назви власника земельної ділянки, що, на думку Жидачівської міської ради, є підставою для оформлення нових документів на користування земельними ділянками.
Відповідно до ст. 92 ЗК України позивач не може отримати в користування земельну ділянку на праві постійного користування, у зв'язку з чим укладення договору оренди землі від 20.11.2007 року відповідач-1 вважає правомірним та єдиним можливим способом отримання позивачем земельної ділянки у користування.
Представник відповідача-2 пояснив, що під час реєстрації спірних договорів порушень законодавства виявлено не було. Представник третьої особи позов підтримав.
Ухвалою суду від 31.03.2009р. замінено відповідача-2: Львівську регіональну філію ДП „Центр Державного земельного кадастру” на належного відповідача: Державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Львівської регіональної філії.
Представникам позивача, відповідачів, третьої особи роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третьої особи, суд встановив наступне.
20.11.2007 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди землі площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП “Центр ДЗК” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005.
Відповідно до п.2 оспорюваного договору об'єктом оренди виступає земельна ділянка, яка складає частину земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, що посвідчується Державним актом на право постійного користування Серія ЛВ №14, зареєстрованим в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 під № 6.
26.12.1995 року створено Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” за наказом Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995 року шляхом перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” у відкрите акціонерне товариство з наступним продажем акцій, що належали державі в майні товариства згідно плану приватизації.
Факт правонаступництва відповідачем не оспорювався та підтверджується наданими суду статутом підприємства позивача та іншими наданими позивачем доказами.
У зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування частиною земельної ділянки, у період з 1998 року по 2005 рік позивач звертався до відповідача з клопотаннями про вилучення із постійного користування окремих частин земельної ділянки.
За розглядом вказаних клопотань позивача, відповідачем були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування земельних ділянок, загальна площа яких становить 16,7847 га, за рахунок земель, якими користується позивач на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Зміни, зумовлені зазначеним вилученням частин земельної ділянки, до Державного акту на право постійного користування не вносилися.
У 2006 році проведено інвентаризацію земель позивача при складанні Технічної документації із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди на землю позивача та встановлено фактичну площу земель, якими користується підприємство на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації № 4010 від 26.01.2007 року фактична площа земель, що перебувають у користуванні позивача склала 141,2862 га та складається з семи земельних ділянок, щодо яких між сторонами було укладено договори оренди земельних ділянок від 20.11.2007 року, в тому числі спірний договір оренди землі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
12.09.1995 року Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат отримав на праві постійного користування земельну ділянкою площею 170,23 га, на якій розміщені виробничі приміщення підприємства, біовідстійник, під'їзна колія та сміттєзвалище, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за № 6.
26.12.1995 року було створено Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” відповідно до наказу Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995 року шляхом перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат у відкрите акціонерне товариство з наступним продажем акцій, що належали державі в майні товариства згідно плану приватизації.
Відповідно до ч.7 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року №887-XII (в редакції, яка діяла на момент перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”), при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Аналогічно у п.15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993 року, з наступними змінами та доповненнями (в редакції, яка діяла на момент перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”), передбачено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства; акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.
Відповідно до наданих позивачем Статуту ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, зареєстрованого в Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області (розпорядження № 900 від 26.12.1995 року, реєстраційний № 00278807), наказу Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995 року, балансу підприємства на 01.01.1996 року та Акту оцінки цілісного майнового комплексу від 23.11.1995 року, затвердженого головою Фонду державного майна України, достовірність яких не оспорюється відповідачем-1, судом встановлено, що ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” є правонаступником (шляхом перетворення) майнових та немайнових прав і обов'язків Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”.
Слід також зазначити, що вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, передбачений пунктами 1-9 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII зі змінами і доповненнями (далі -ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) (в редакції, яка діяла на момент перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”) та ст. 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами і доповненнями (далі - ЗК України) (після 01.01.2002 року).
В ч. 1 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року зі змінами і доповненнями (далі -ЦК УРСР) (в редакції, яка діяла на момент перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Тобто, правова норма ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР не пов'язує припинення юридичної особи з її перетворенням.
Крім того, згідно вимог ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів -сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Однак, як пояснив представник відповідача, Жидачівська міська рада не виносила рішення про припинення права користування землею у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, згідно з ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, що свідчить про те, що Жидачівська міська рада визнала факт користування ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування.
Тому, посилання відповідача-1 на пункт 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, як на підставу припинення права користування ВАТ “ЖЦПК” земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування, є безпідставними, а тому не беруться судом до уваги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою з інших підстав, передбачених ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.
Крім того, суд не може погодитися з доводами відповідача-1 про те, що у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” припинилося право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, обгрунтовуючи це тим, що після прийняття Жидачівською міською радою відповідних рішень про вилучення з постійного користування у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” частини земельної ділянки, відповідно до Технічної документації із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди, що була затверджена рішенням Жидачівської міської ради № 1501 від 23.05.2007 року та включала інвентаризацію земель, площа земельної ділянки, якою користується ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на праві постійного користування становить 141,2862 га, а в Державному акті на право постійного користування землею зазначено 170,23 га.
По-перше, абз. 1 п. 3.5. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. № 28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за № 31 (далі -Інструкція від 15 квітня 1993 р. № 28), було передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.
Однак, новою Інструкцією від 4 травня 1999 р. № 43, не передбачено можливості внесення змін до державного акта у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта.
Суд погоджується з твердженнями позивача, які спростовують наведені доводи відповідача-1, про те, що ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” не мало можливості внести зміни до Державного акту на право постійного користування землею.
По-друге, ані ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, ані ст. 141 ЗК України (після 01.01.2002 року), у яких зазначений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, не пов'язує припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною із зміною (зменшенням) розмірів земельної ділянки, яка відбулася після видачі державного акта.
Також суд не може погодитися з доводами Жидачівської міської ради, що відповідно до чинного законодавства України Державний акт на право постійного користування землею не може бути документом, що підтверджує право користування ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на земельні ділянки для ведення підприємницької діяльності, тому що це суперечить вимогам ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України, а єдиним можливим способом оформлення правовстановлюючого документу на землю, як зазначає відповідач-1, є закріплення права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки.
Дане твердження відповідача-1, крім зазначеного вище, також спростовується наступним.
Згідно абз. 6 ч. 5 ст. 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, яка діяла на момент перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям. Слід зазначити, що на той час Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561-XII не пов'язував право постійного користування юридичних осіб із формою власності.
У період з 1998 по 2005 р.р. позивач звертався до відповідача-1 з клопотанням про вилучення із постійного користування певних частин земельної ділянки, у зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування на такі частини земельної ділянки. За результатами розгляду вказаних клопотань позивача, відповідачем-1 були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування саме ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” земельних ділянок, а не у державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (що підтверджується відповідними рішеннями Жидачівської міської раді про вилучення земельних ділянок у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, які були прийняті відповідно до вимог ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII ), із загальної земельної ділянки, якою користується ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на підставі Державного акту на право постійного користування землею:
- рішенням № 377 від 09.10.1998 року вилучено земельну ділянку площею 3,552 га;
- рішенням № 522 від 31.12.1998 року -земельну ділянку площею 2,00 га;
- рішенням № 1505 від 23.05.2000 року -земельну ділянку площею 2,6 га;
- рішенням № 2203 від 15.03.2001 року -земельні ділянки площею 5,1973 га, 0,5490 га;
- рішенням № 2803 від 14.11.2001 року -земельну ділянку площею 0,1935 га;
- рішенням № 2104 від 13.07.2004 року -земельну ділянку площею 0,7136 га;
- рішенням № 3217 від 25.05.2005 року -земельні ділянки площею 1,06 га, 0,6493 га, 0,0354 га, 0,0208 га, 0,1538 га, 0,06 га.
Тому, суд виходить з того, що Жидачівська міська рада приймаючи рішення про вилучення із земельного користування у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” вказаних вище земельних ділянок, визнала тим самим факт, що після перетворення Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” у ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” продовжує користуватися землею на підставі Державного акту на право постійного користування.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача про те, що до нього в порядку правонаступництва перейшли все майно, всі права та обов'язки Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, в тому числі право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування.
З аналогічних підстав суд спростовує відповідні заперечення відповідача про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням Державного підприємства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”.
Крім того, судом на підставі матеріалів наявних в справі встановлено, що 06.12.1996 року відповідачем-1 прийнято ухвалу, якою визнано недійним зазначений Державний акт на право постійного користування землею, як такий, що виготовлений з порушенням земельного законодавства.
13.02.1997 року рішенням арбітражного суду Львівської області по справі № 3/133 за позовом ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”до Жидачівської міської ради ухвалу Жидачівської міської ради від 06.12.1996 року визнано недійсною, а Державний акт на право постійного користування землею визнано таким, що виданий без порушень земельного законодавства, що діяло на момент винесення цього рішення.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, встановлений рішенням арбітражного суду Львівської області по справі № 3/133 від 13.02.1997 року факт чинності Державного акту на право постійного користування та належність права постійного користування землею ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” станом на 13.02.1997 року є преюдиційним, у зв'язку з чим береться до уваги суду як встановлений.
01.01.2002 року набрав чинності ЗК України, ч.2 ст. 92 (в редакції від 12.05.2004 року) якого передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Згідно п. 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”№ 563-ХІІ від 18.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова про земельну реформу) та п. 6 розділу X “Перехідні положення” ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі не переоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
22.09.2005 року Рішенням Конституційного Суду України № 5рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), п. 6 розділу X Перехідних положень ЗК України та п. 6 Постанови про земельну реформу були визнані неконституційними.
Абзацом 11 п. 5.3. рішення КСУ від 22.09.2005 року встановлено, що використання терміну “набувають”, що означає “ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь”, після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.
Абзацом 3 п. 5.4. рішення КСУ від 22.09.2005 року визначено, що поняття “набувають права” за змістом ч. 2 ст. 92 ЗК України поширюється лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності.
Також, абз. 18 п. 5.5. зазначеного рішення встановлено, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою”№ 449 від 02.04.2002 року раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до чинного земельного законодавства України ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” не втратило право постійного користування земельною ділянкою та Державний акт на право постійного користування землею є чинним.
Також судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” не припинялося згідно ст. 141 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік припинення такого права.
Зокрема, ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” не зверталося до Жидачівської міської ради із заявою про добровільну відмову від права постійного землекористування в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 142 ЗК України, а також Жидачівська міська рада не приймала рішення відповідно до ч. 1, 3 ст. 149 ЗК України про вилучення земельної ділянки, наданої ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” у постійне користування, для суспільних або інших потреб.
У матеріалах справи також відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою з інших підстав, передбачених ст. 141 ЗК України.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 зі змінами і доповненнями, державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Внесення до державного реєстру земель відомостей про припинення постійного користування здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за № 641/7962.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження внесення відомостей до реєстру земель про припинення права постійного користування ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” земельною ділянкою та повернення земельної ділянки власнику.
Отже, судом встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору оренди земельна ділянка, що складає його предмет, перебувала (та перебуває на даний момент) у постійному користуванні ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” та не була вилучена з такого користування позивача.
Прядок укладення договору оренди регламентовано ЗК України та Законом України “Про оренду землі”№ 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 161-XIV).
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок вилучення земельної ділянки регламентується ст. 149 ЗК України.
Таким чином, надання земельної ділянки в користування на праві оренди без попереднього її вилучення з постійного користування є протиправним та порушує вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України.
Отже, судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі від 20.11.2007 року, його сторонами було допущено порушення вимог чинного законодавства України щодо об'єкту оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.
Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі від 20.11.2007 року в зв'язку з його невідповідністю вимогам ч.5 ст. 116 ЗК України та ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-ХІІ, а також визнання за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою площею 6,5840 га під біовідстійником на підставі Державного акту на право постійного користування землею.
Відповідно до п. 2 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно” державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Відповідно до пункту "г" статті 15, статті 204 Земельного кодексу України ведення державного земельного кадастру, у тому числі державної реєстрації земельних ділянок, належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. Згідно зі статтею 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Указом Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", наказом Держкомзему України від 23.05.2003 № 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них” та іншими нормативно-правовими актами України повноваження з реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі, а також забезпечення створення і ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру покладено на Центр державного земельного кадастру (далі - Центр ДЗК).
Враховуючи зазначене, реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі відноситься до компетенції Центру ДЗК.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962.
Згідно з абзацом 11 підпункту 1.2 Тимчасового порядку реєстратори державного реєстру земель - це структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також ведуть книгу реєстрації. Крім того, Тимчасовим порядком визначено порядок взаємодії між територіальними органами земельних ресурсів, структурними підрозділами Центру ДЗК та виконавцями робіт при веденні державного реєстру земель. Підпунктом 1.2 Типового положення про районний (міський) відділ регіональної філії Центру ДЗК (далі - філія Центру ДЗК), схваленого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 31.10.2003 № 279, визначено, що Відділ є структурним підрозділом філії Центру ДЗК.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що Державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Львівської регіональної філії, м.Львів є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, в тому числі делеговані повноваження.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Згідно п.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Львівської регіональної філії скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20.11.2007 р. площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, укладеного між Жидачівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
Оскільки спір виник з вини відповідача-1, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача-1 відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст. 144 Конституції України, ст. 1 Закону України „Про оренду землі”, ст. 104, ч.2 ст.108, ч.1 ст.ст. 203, 215, 792 Цивільного кодексу України, ст. 7, ст.30, ч.2.ст. 92, 93, 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2007 року площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, укладеного між Жидачівською міською радою та ВАТ “Жидачівський целлюлозно-паперовий комбінат”, який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005.
3. Визнати за ВАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8226 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №14, зареєстрованого 12.09.1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
4. В частині позовних вимог щодо зобов'язання Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Львівської регіональної філії скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20.11.2007 р. площею 0,8226 га під площадкою, на якій розташована залізнична колія, укладеного між Жидачівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100005, провадження у справі припинити..
5. Стягнути з Жидачівської міської ради (Львівська область, м. Жидачів, вул.Шашкевича, 2, код ЄДРПОУ 04056167) на користь Відкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (Львівська область м.Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя