83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.06.09 р. Справа № 21/116
Позивач: Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” м. Красноармійськ
про стягнення 5 334,35грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Ігнатова Н.О. - пров. юр.
відповідача: Бондаренко О.О. - інж.
Східної митниці: Зубков О.Г. - гол. інсп., Кононенко В.К. - гол. спец. - юр.
Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулося із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” про стягнення 5 334,35грн., у тому числі:
- 2 246,63грн. - плата за користування вагонами;
- 3 087,72грн. - збір за зберігання вантажу.
В обґрунтування позову Донецька залізниця посилається на те, що:
- вагони належності Укрзалізниці (6 вагонів) і Російських залізниць (11 вагонів) з імпортним вантажем, які прибули на станцію призначення у період з 28 червня 2008р. по 21 липня 2008р., не були одержані відповідачем і знаходились (були затримані) на станції Чумакове в очікуванні здійснення митного оформлення та прийому вантажу одержувачем;
- за час знаходження вагонів під митним оформленням відповідач на підставі ст.119 Статуту залізниць України має сплатити плату за користування вагонами, а також за час затримки вагонів з вантажем, що перевищує одну добу, відповідно до вимог ст.46 Статуту залізниць України залізницею був нарахований збір за зберігання вантажів.
Відповідач позов не визнав з посиланням на те, що згідно пунктів 2.3, 2.4, 2.5, 3.10, 3.12, 3.13 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України і Міністерства транспорту України від 30.03.2001р. № 231/174 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2001р. за № 360/5551 (далі - Порядок) і ч.3 ст.23 Статуту залізниць України:
- до повного митного оформлення вантаж не міг бути виданий перевізником вантажоодержувачу, він мав знаходитись під охороною залізниці, у зв'язку з чим плата за зберігання вантажу на строк митного оформлення не може бути нарахована вантажоодержувачу;
- нарахування плати за користування вагонами інших держав має відбуватись після проходження всіх митних процедур та видачі вантажу вантажоодержувачу.
Також відповідач з посиланням на ст.ст.1, 43, 140 Митного кодексу України та пп. 2.2-2.5, 2.11, 3.10 Порядку наполягає на тому, що невірним є твердження залізниці про затримання вагонів з вантажем на станції, оскільки до моменту видачі вантажу одержувачу вони знаходились в очікуванні проведення митного оформлення і як наслідок акти загальної форми на “затримку” вагонів складені незаконно, а акти про затримання вагонів форми ГУ-23а не складались.
Залізниця вважає заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки:
- чинне законодавство не передбачає, що плата за користування вагонами сплачується виключно після видачі вантажу одержувачу;
- питання користування вагонами врегульовані “Правилами користування вагонами і контейнерами”;
- згідно п.8 “Правил користування вагонами і контейнерами” у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми;
- відповідно до п.12 “Правил користування вагонами і контейнерами” загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника;
- п.13 “Правил користування вагонами і контейнерами” передбачено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці;
- знаходження імпортного вантажу на залізниці в очікуванні здійснення митного оформлення і в період проведення митного оформлення не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами;
- за спірними перевезеннями обов'язки декларанта має виконувати вантажоодержувач, а не залізниця;
- ст.113 Митного кодексу України покладає на працівників залізничного транспорту обов'язок сприяти посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків, а не декларувати вантажу, які знаходяться під митним контролем;
- згідно п.3.10 “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами” транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції та перебувають під охороною залізниці. Про прибуття товару (вантажу) посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. На залізничній станції, на якій розташовано підрозділ митниці призначення, повідомлення здійснюється шляхом передання посадовою особою цієї станції ДКД, перевізних і супровідних документів цьому підрозділу. Цей факт реєструється в спеціальному журналі залізничної станції з обов'язковим зазначенням дати й часу. За відсутності на станції призначення такого підрозділу митниця призначення та залізнична станція погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів залежно від місцевих умов, який відображається в Технологічному процесі роботи станції;
- п.7 “Правил видачі вантажів” визначено, що видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станцій одержувачу під розписку в спеціальній книжці, у якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов'язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції. Такі ж положення передбачені і п.2.2 “Порядку взаємодії Донбаської регіональної митниці і Ясинуватської дирекції залізничних перевезень”, затвердженого спільним наказом начальника Донбаської регіональної митниці та начальника Ясинуватської дирекції залізничних перевезень від 03.08.2004р. № 466/106;
- станція Чумакове належить до сфері керування Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, підрозділ митних органів на цій станції відсутній, тому митне оформлення вантажів, що надходять на станцію Чумакове, мають здійснювати вантажоодержувачі, а не залізниця;
- представники відповідача одержували на станції призначення перевізні документи для здійснення митного оформлення, у зв'язку з чим термін здійснення митного оформлення залежить від вантажоодержувача і ніяким чином не залежить від залізниці.
Спростовуючи вимоги залізниці шахта посилається також на те, що:
- імпортний вантаж за спірними відправками під час перевезення після перетину кордону України і до моменту оформлення видачі його вантажоодержувачу знаходився під митним контролем;
- згідно п.7 (абз.1) і п.8 (абз.2) Правил видачі вантажів “видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування”;
- відповідно до пп. 2.3, 2.6, 2.9, 3.12 “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами” залізниця зобов'язана доставити в митний орган, у зоні діяльності якого розташовано станцію призначення, товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки або стану, а також супровідні й перевізні документи на ці товари (вантажі); посадові особи залізниць не мають права видавати вантажоодержувачу вантажі, що перебувають під митним контролем та виконувати будь-які операції з ними, у тому числі вивантажування без дозволу митного органу;
- згідно 2.11, 3.10 Порядку вантажі, що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною на відповідальності залізниці, а отже залізниця не має права здавати вагони на відповідальне користування вантажоодержувачу, а одержувач - виконувати будь-які дії з вантажем, у тому числі й вивантаження вагонів;
- залізниця незаконно нарахувала плату за користування вагонами Укрзалізниці і належних залізницям Російської Федерації за час від прибуття вагонів з імпортним вантажем до моменту закінчення митного контролю і оформлення видачі вантажу;
- §2 ст.11 Угоди про міжнародне вантажне сполучення (далі УМВС) передбачена відповідальність за затримку вагонів та за збереження вантажу вантажовідправника, вантажоодержувача тільки у тому випадку, коли затримка перевезення або видача імпортних вантажів сталася з їх доведеної вини - у разі недостатності необхідних документів або їх неправильне оформлення;
- чинним законодавством України не передбачена відповідальність вантажоодержувача при прибутті імпортних вантажів у вагонах, незалежно від держави-власника, за час знаходження їх під митним контролем, якщо вина вантажоодержувача не доведена.
На підтвердження правомірності своїх вимог залізниця посилається також на п.3.12 Порядку, яким допускається подача транспортних засобів з вантажами на під'їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих вантажів під охороною за зверненням вантажоодержувача і у разі неможливості здійснити декларування вантажу в обраний митний режим вантажоодержувач може розмістити його згідно з вимогами Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.10.2003р. № 674 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.11.2003 за № 1061/8382, й Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Держмитслужби України від 05.12.2003 № 835 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1186/8507.
Якщо вантажоодержувач не використовує можливість забрати на під'їзну колію з дозволу митниці та під охорону вагони з вантажем, які перебувають під митним контролем, а використовує залізничні вагони як “склади на колесах”, то такий одержувач повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами на підставі ст.119 Статуту і збір за зберігання вантажів на підставі ст.46 Статуту.
Східна митниця роз'яснила порядок митного оформлення вантажів, які надійшли залізничними вантажними поїздами, а також надала документи на підтвердження часу прийняття від Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” для митного оформлення вантажу супровідних документів за залізничними накладними №№ 078614, 078938, 079337, 142832, 078486, 079178 і часу закінчення митного оформлення вантажів за спірними відправками.
Розгляд справи закінчено 03.06.2009р.
Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалася перерва до 11-00год. 15.06.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і Східної митниці у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
У період з 28 червня 2008р. по 21 липня 2008р. на станцію Чумакове ДП “Донецька залізниця” на адресу Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” надішли імпортні вантажі у 17-ти вагонах, у тому числі:
- 2, 10 та 21 липня 2008 року у 11-ти вагонах №№ 62624671, 63414999, 64239775, 63158174, 67327445, 67433201, 67716472, 68693654, 62618343, 60420627, 67710210, що належали Російським залізницям, за перевізними документами № АД 078614 (час прибуття на станцію призначення - 1.07.08р. о 23год.15хв.), № АД 078938 (10.07.08р. о 18год.52хв.), № АД 079337 (20.07.08р. о 22год.02хв.), № С 142832 (21.07.08р. о 08год.05хв.);
- 28 червня і 18 липня 2008 року у 6-ти вагонах №№ 60918182, 63740203, 67873141, 60302049, 65288839, 66194556 належності Укрзалізниці, за перевізними документами № АД 078486 (час прибуття на станцію призначення - 28.06.08р. о 15год.50хв.), № АД 079178 (18.07.08р. о 15год.15хв.).
Про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця належним чином і своєчасно повідомила одержувача.
Зазначені вагони з вантажем від часу їх прибуття на станцію призначення до закінчення митного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, яким заборонена видача з місць загального користування до закінчення митного оформлення транспортних засобів з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем (п.п.3.10, 3.12), знаходились на станції Чумакове і перебували під охороною залізниці.
Товариство не зверталось до залізниці з пропозицією про подачу на свої під'їзні колії транспортних засобів з вантажем без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці. Ініціативи з боку залізниці щодо цього також проявлено не було (відповідних доказів суду надано не було).
Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.11, 3.10 “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України і Міністерства транспорту України від 30.03.2001р. № 231/174 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2001р. за № 360/5551 (в редакції наказу Державної митної служби України і Міністерства транспорту України від 28 травня 2004 р. № 399/442, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2004 р. за № 766/9365):
- товари (вантажі), що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню;
- оформлені відповідним чином у митниці відправлення товари (вантажі) переміщуються з цієї митниці в митницю призначення під митним контролем;
- товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю, які створюються на територіях залізничних станцій згідно з вимогами Митного кодексу України і Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р. № 1947;
- транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції та перебувають під охороною залізниці. Про прибуття товару (вантажу) посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. На залізничній станції, на якій розташовано підрозділ митниці призначення, повідомлення здійснюється шляхом передання посадовою особою цієї станції ДКД, перевізних і супровідних документів цьому підрозділу. Цей факт реєструється в спеціальному журналі залізничної станції з обов'язковим зазначенням дати й часу. За відсутності на станції призначення такого підрозділу митниця призначення та залізнична станція погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів залежно від місцевих умов, який відображається в Технологічному процесі роботи станції.
Пунктом 7 “Правил видачі вантажів” визначено, що видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станцій одержувачу під розписку в спеціальній книжці, у якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов'язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
Відповідно до ч.1 ст.44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
На порушення вимог ч.1 ст.44 Митного кодексу України відповідачем перевізні документи для митного оформлення митниці були передані за перевізними документами: № 078614 - 2.07.08р. об 11год.27хв., № 078938 - 11.07.08р. о 10год.32хв., № 079337 - 21.07.08р. о 10год.42хв., № 142832 - 21.07.08р. о 10год.42хв. (своєчасно), № 078486 - 29.06.08р. о 17год.15хв., № 079178 - 19.07.08р. о 14год.36хв.
Митне оформлення вантажів було завершене і документи відповідачем були повернені залізниці за перевізними документами: № 078614 - 2.07.08р. о 16год.30хв., № 078938 - 11.07.08р. о 15год.30хв., № 079337 - 21.07.08р. о 15год.30хв., № 142832 - 21.07.08р. о 15год.30хв. (своєчасно), № 078486 - 30.06.08р. о 13год.30хв., № 079178 - 19.07.08р. о 21год.00хв. В день повернення відповідачем документів на станцію призначення залізницею вагони з вантажем були видані одержувачу (подані під вивантаження) і останнім прийняті без затримки. Зазначені обставини сторонами не спростовуються.
Після прибуття транспортних засобів з вантажем на станцію призначення і у той час, коли вони знаходились під митним контролем, залізницею були складені акти загальної форми:
- № 26 від 28.06.08р., № 28 від 2.07.08р., № 30 від 11.07.08р., № 40 від 18.07.08р., №№ 43 та 44 від 21.07.08р. про затримку і час початку затримки вищезазначених вагонів “в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з вини клієнта”, “у зв'язку з виконанням операцій по розмитненню вантажу”;
- № 27 від 30.06.08р., № 29 від 2.07.08р., № 32 від 11.07.08р., № 42 від 19.07.08р., №№ 45 і 46 від 21.07.08р. про час початку і закінчення затримки.
Акти загальної форми підписані робітниками станції, представник відповідача від підписання актів відмовся.
Облік часу перебування зазначених вагонів проводився станцією Чумакове за відомостями плати користування вагонами форми ГУ-46 №№ 30061104, 30071120, 12071161, 21071212, 22071213, які відповідачем підписані з зауваженнями. При цьому спору щодо часу подачі вагонів під вивантаження і часу забирання вагонів між сторонами не має.
Застереження, зазначені відповідачем у відомостях, стосуються загального часу користування вагонами, до якого позивачем окрім фактичного часу знаходження їх у товариства (від часу по дачі до повернення) зарахований (на думку відповідача безпідставно) час знаходження вагонів з вантажем під митним оформленням, зазначений у актах загальної форми. Так за відомістю № 30061104 цей час (загальний щодо 3-х вагонів належності Укрзалізниці №№ 60918182, 63740203, 67873141) складає 130год.30хв., № 30071120 (вагони №№ 62624671, 63414999, 64239775 належності Російським залізницям) - 43год.30хв., № 12071161 (вагони №№ 63158174, 67327445, 67433201, 67716472, 68693654 належності Російським залізницям) - 92год.30хв., № 21071212 (вагони №№ 60302049, 65288839, 66194556 належності Укрзалізниці) - 83год.00хв., № 22071213 (вагони №№ 62618343, 60420627, 67710210 належності Російським залізницям) - 36год.00хв.
Позивачем відповідачеві за користування зазначеними вагонами з посиланням на ст.119 Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами була нарахована плата за користування вагонами, у тому числі під час перебування цих вагонів з вантажем під митним контролем і знаходження під митним оформленням у загальній сумі 2 246,63грн. (в т.ч. ПДВ - 374грн.44коп.), від внесення якої відповідач відмовився. Ця сума складається з:
- 1 485,72грн. (в т.ч. ПДВ - 247грн.62коп.) - плата за користування вагонами Укрзалізниці;
- 760,91грн. (в т.ч. ПДВ - 126грн.82коп.) - плата за користування вагонами Російської Федерації.
Окрім плати за користування значеними вагонами з посиланням на ст.46 Статуту залізниць України залізницею на відповідача був нарахований збір за зберігання вантажу у вагонах №№ 60918182, 63740203, 67873141, 60302049, 65288839, 66194556 належності Укрзалізниці, у загальній сумі 3 087,72грн. (в т.ч. ПДВ - 514грн.62коп.) та складені накопичувальні картки №№ 17070382, 21070389. Накопичувальні картки відповідачем підписані з застереженням, що подача не розмитнених вагонів на під'їзну колії відповідно до “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами” не допускається. Залізницею здійснене контр застереження, що збір за зберігання вантажу нарахований у відповідності з вимогами п.8 розділу 7 Правил перевезення вантажів (частина 1).
Предметом спору є стягнення:
- плати за користування 11 вагонами іноземних залізниць і 6 вагонами належності Укрзалізниці за час їх перебування під митним оформленням, а також
- збору за зберігання вантажу у 6-ти вагонах належності Укрзалізниці під час їх перебування під митним оформленням.
Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами хто має здійснювати митне оформлення імпортних вантажів, які надійшли залізничним транспортом, а також чи повинен вантажоодержувач сплачувати залізниці плату за користування вагонами належності Укрзалізниці і інших держав та збір за зберігання вантажу у цих вагонах, у разі перебування вагонів під митним контролем і знаходження їх під митним оформленням.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що:
1. Частинами 1-3 ст.119 Статуту залізниць України передбачено:
· За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
· Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
· Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Частиною 4 ст.119 Статуту передбачено, що вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з цих питань. Тобто у разі використання українськими вантажовласниками, зазначеними у ст.6 Статуту та портами вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на компенсацію за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами відповідно до умов міжнародних договорів з цих питань від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій.
Аналіз зазначених норм (частин 1 - 4 ст.119 Статуту), а також порядок їх викладу у статті дає підстави для твердження, що терміни “плата за користування вагонами” і “відшкодування залізниці плати за користування вагонами” не є тотожними. По-перше, плата вноситься залізниці за користування її (належні саме залізницям України) вагонами, у той час як за користування вагонами інших держав залізниці відшкодовується плата, внесена (сплачена) нею залізницям інших держав. По-друге, суб'єкти внесення плати за користування вагонами залізниць України і відшкодування плати за користування вагонами інших держав є різними: плата вноситься вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а відшкодування плати здійснюється обмеженим колом осіб - тільки вантажовласниками (вантажовідправниками, вантажоодержувачами) і портами. Зокрема, власники під'їзних колій не повинні відшкодовувати залізницям плату за користування вагонами інших держав. По-третє, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, відповідно до ст.5 і ч.1 ст.119 Статуту встановлюється Правилами, затвердженими Мінтрансом України, у той час як порядок відшкодування плати згідно ч.4 ст.119 Статуту має визначати Укрзалізниця з дотриманням норм міжнародних договорів України з цих питань.
Спірні 11 іновагонів з вантажем від часу їх прибуття на станцію призначення до закінчення митного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, яким заборонена видача з місць загального користування до закінчення митного оформлення транспортних засобів з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем (п.п.3.10, 3.12), знаходились на станції Чумакове і перебували під охороною залізниці в очікуванні закінчення митного оформлення.
Статутом залізниць України не передбачено, що у разі затримки вагонів інших держав, пов'язаної з митним оформленням, вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування цими вагонами. До того ж залізницею заявлено позов не про відшкодування плати за користування іновагонами, а про стягнення плати за користування вагонами інших держав, що законодавством України взагалі не передбачено.
Стягнення з вантажовідправників, вантажоодержувачів плати за користування вагонами у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням, передбачене ч.3 ст.119 Статуту залізниць України, стосується тільки вагонів Укрзалізниці, оскільки у 3-х перших частинах цієї статті Статуту мова йде тільки про плату за користування саме українським вагонами, а не іновагонами. Про наслідки користування вагонами інших держав мова йде тільки у ч.4 ст.119 Статуту залізниць України. У ній же (частині 4 ст.119) вказаний часовий відрізок, за який відшкодовується плати - від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій. І жодного слова про відшкодування плати за користування іновагонами у разі їх затримки, пов'язаної з митним оформленням.
Господарський суд вважає позов залізниці про стягнення з вантажовласника:
- плати за користування вагонами інших держав у разі їх затримки, пов'язаної з митним оформленням, є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає;
- плати у сумі 1 485,72грн. за користування вагонами Укрзалізниці у разі їх затримки, пов'язаної з митним оформленням, є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Посиланням залізниці на ч.3 ст.119 Статуту щодо іновагонів є безпідставним, оскільки нею передбачене стягнення з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням, зазначеної плати, тобто зазначеної раніш, а саме у ч.1 ст.119 Статуту, і саме за користування вагонами залізниці, а не усіх вагонів, які надходять на адресу вантажовідправників, вантажоодержувачів.
Частиною 4 ст.119 Статуту, яка регулює питання відшкодування плати, зокрема встановлює обов'язок відшкодування залізницям плату за користування вагонами інших держав і зазначає час, за який має відбуватись таке відшкодування, а саме від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій, не передбачено, що у разі затримки вагонів інших держав, пов'язаної з митним оформленням, вантажовласники та порти повинні відшкодувати залізницям плату за користування цими вагонами.
Посилання залізниці на норми “Правилам користування вагонами і контейнерами” суд також вважає безпідставним, оскільки:
- “Правила користування вагонами і контейнерами” затверджені Мінтрансом України;
- згідно ч.4 ст.119 Статуту порядок відшкодування залізницям плати за користування вагонами інших держав має визначати Укрзалізниця, а не Мінтранс України;
- не є компетенцією Мінтрансу України визначення порядку відшкодування залізницям плати за користування вагонами інших держав.
2. Відповідно до ч.1 ст.46 Статуту залізниць України обов'язком вантажоодержувача є прийняття і вивезення зі станції вантажу, що надійшов на його адресу. Зазначеною нормою передбачено, що терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Статтею 46 Статуту також обумовлено: “Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом”.
“Правилами зберігання вантажів”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за № 866/5087 у розвиток статті 46 Статуту передбачено, що “якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу (п.5). Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)” (абз.1 п.8).
Пунктом 3.12 “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України і Міністерства транспорту України від 30.03.2001р. № 231/174 (згідно ст.5 Статуту залізниць України на підставі Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів, Технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України і інші нормативні документи) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2001р. за № 360/5551 заборонена видача з місць загального користування до закінчення митного оформлення транспортних засобів з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем.
Таким чином чинним законодавством України перевізнику заборонено видавати транспортні засоби з вантажем, що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, до закінчення митного оформлення, у зв'язку з чим вини відповідача у затримці вантажів у вагонах незалежно від їх належності на станції Чумакове не має, а тому позов у частині щодо стягнення збору за зберігання вантажу під час його знаходження під митним контролем після передачі вантажоодержувачем документів митному органу є також безпідставним і задоволенню не підлягає. В той же час затримка в передачі документів за накладною № АД 078486 митниці складає майже добу (час прибуття на станцію призначення - 28.06.08р. о 15год.50хв., документи митниці були передані 29.06.08р. о 17год.15хв., а мали бути передані протягом 3-х годин після отримання від залізниці про прибуття вантажу); відповідно до підпункту 2.5 п.2 “Збір за зберігання вантажів” Розділу 2 “Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів” Тарифного керівництва №1 при нарахуванні зборів за зберігання вантажів неповна доба округляється у всіх випадках до повної, у зв'язку господарський суд вважає, що вимоги залізниці у частині стягнення збору за зберігання вантажу, який надійшов за накладною № АД 078486 протягом 1 доби (до передачі документів митниці) у сумі 1 515,24грн. є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Твердження залізниці про те, що якщо вантажоодержувач не використовує можливість забрати на під'їзну колію з дозволу митниці та під охорону вагони з вантажем, які перебувають під митним контролем, а використовує залізничні вагони як “склади на колесах”, то такий одержувач повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами на підставі ст.119 Статуту і збір за зберігання вантажів на підставі ст.46 Статуту, судом до уваги не взято, оскільки звернення вантажоодержувача до перевізника з пропозицією про подачу транспортних засобів з вантажем на свої під'їзні колії є його правом, а не обов'язком, у разі невикористання якого законодавством не передбачено настання для нього негативних наслідків, зокрема у вигляді сплати плати за користування вагонами чи/та збору за зберігання вантажу. При цьому судом враховано також ту обставину, що у відповідності з останньою частиною п.3.12 Порядку з метою вивільнення транспортних засобів іноземних держав дозволено (не зазначено кому, у зв'язку з чим суд вважає, цей дозвіл стосується як перевізника, так і вантажоодержувача) перевантажувати вантаж, що перебуває під митним контролем, в інші вагони під контролем митного органу, у зоні діяльності якого відбувається перевантаження, але позивач цим правом не скористався.
При прийнятті рішення судом також враховано, що вантажі, що прибули за накладною № АД 079178, незважаючи на несвоєчасну передачу відповідачем документів за цією відправкою митниці, на станції зберігались без перевищення безкоштовного строку зберігання, визначеного ст.46 Статуту залізниць України.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.44 Митного кодексу України, ст.ст.46, ст.119 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” (85300, м. Красноармійськ Донецької області, пл. Шибанкова, 1а, п/р 26008301620160 у Красноармійському відділенні АК ПІБ, МФО 334497, код ЄДРПОУ 13498562) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 2600901517249 у філії “Укрексімбанку” в м. Донецьку, МФО 334817, п/р 260060100247 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) 1 485,72грн. плати за користування вагонами, 1 515,24грн. збору за зберігання вантажу, 57,38 грн. - на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 66,38 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18