13.05.2014 р. Справа № 914/894/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , м. Кам'янка-Бузька Львівської області
до відповідача-2 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова , м. Львів
про стягнення 131 056,18 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Луцик С.В. - представник (довіреність №502-5078/2 від 17.12.2013р.);
від відповідача-1 не з'явився;
від відповідача-2 Куцак В.Л. - представник (довіреність №3 від 08.01.2014р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 131 056,18 грн., з яких 120 981,76 грн. боргу за електроенергію, 5 155,89 грн. пені, 1 057,94 грн. інфляційних втрат та 3 860,59 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 21.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.04.2014р. Ухвалою суду від 09.04.2014р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова та відкладено розгляд справи на 23.04.2014р. Ухвалою суду від 23.04.2014р. відкладено розгляд справи на 13.05.2014р.
Представник позивача подав клопотання (від 12.05.2014р. вх.20166/14) про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 12 981,76 грн. основного боргу за активну електроенергію у зв'язку із погашенням відповідачем вказаної заборгованості. Представник позивача решту позовних вимог підтримав повністю, просив стягнути з відповідача-2 5 155,89 грн. пені, 1 057,94 грн. інфляційних втрат та 3 860,59 грн. 3% річних.
Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив.
Представник відповідача-2 подав заяву (від 13.05.2014р. вх.20322/14) про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРЮО та ФОП та відзиву на позовну заяву. У відзиві на
позовну заяву відповідач-2 зазначає, що суму основного боргу було погашено та просить зменшити розмір пені у зв'язку із тим, що КЕВ м.Львова не мав можливості вчасно провести оплату згідно виставлених рахунків в повному обсязі, оскільки відповідні кошти не були перераховані з державного бюджету і враховуючи те, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією та інших доходів для фінансування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача-1 за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд,-
встановив:
23.04.2001р. між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” (надалі - енергопостачальна організація) та Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №12166 (надалі - договір), за умовами якого електропостачальна організація зобов'язувалась постачати електричну енергію споживачу, а споживач - оплачувати електропостачальній організації її вартість і здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.
Розділом 2 договору встановлено зобов'язання електропостачальної організації, розділом 5 - обов'язки та відповідальність споживача.
Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Так, відповідно до пункту 5.1. договору споживач зобов'язаний вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок електропостачальної організації, а також здійснювати оплату пені, перевищення договірного електроспоживання тощо за розрахунковий період згідно з умовами договору на поточний рахунок електропостачальної організації.
Відповідно до пункту 5.7. договору за кожен день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.
19.03.2010 року між ПАТ “Львівобленерго” (кредитор), Військовою частиною НОМЕР_1 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (третя особа) було укладено Договір №10/212 про виконання обов'язку боржника іншою особою.
Пунктом 1 Договору № 10/212 передбачено, що у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пені, 3 % річних, інфляційних, згідно з Договором про постачання електроенергії №12166, укладеним між кредитором та боржником.
Пунктом 4 договору від 19.03.2010 року №10/212 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року. Даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за десять днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не повідомить іншій стороні про припинення терміну його дії.
Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні доказів розірвання або визнання недійсним договору від 19.03.2010 року №12/212 сторонами суду не заявлено та не подано.
У зв'язку із викладеним позивач подав заяву (вх.№1795/14 від 08.04.2014р.) в якій Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” просить з метою з'ясування всіх обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення залучити Квартирно-
ксплуатаційний відділ м.Львова в якості відповідача-2 у справі №914/894/14.
Ухвалою суду від 09.04.2014р. вказану заяву позивача задоволено та залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.
Як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви заборгованість за поставлену відповідачу-1 електричну енергію становить 131 056,18 грн., з яких 120 981,76 грн. боргу за електроенергію, 5 155,89 грн. пені, 1 057,94 грн. інфляційних втрат та 3 860,59 грн. 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання (від 12.05.2014р. вх.20166/14) про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 12 981,76 грн. основного боргу за активну електроенергію у зв'язку із погашенням вказаної заборгованості. Представник позивача решту позовних вимог підтримав повністю, просив стягнути з відповідача-2 5 155,89 грн. пені, 1 057,94 грн. інфляційних втрат та 3 860,59 грн. 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2001р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір про постачання електричної енергії №12166, за умовами якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу-1, а відповідач-1 - оплачувати позивачу її вартість і здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу-1 теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
В порушення вищенаведених положень договору та закону, відповідач-1 не здійснив оплати за спожиту теплову енергію за період з квітня 2013р. по січень 2014р., таким чином, у сукупності заборгованість відповідача станом на день подання позивачем позовної заяви до господарського суду за вказаний період становила 120 981,76 грн.
Однак, як вбачається із поданого в судовому засіданні представником позивача клопотання (від 12.05.2014р. вх.20166/14) основний борг в розмірі 120 981,76 грн. за поставлену електричну енергію погашений. Представник позивача просив припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.
Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Пунктом 4.4. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що господарський суд припиняє провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представниками сторін, відповідачем-2 після порушення провадження у справі погашено суму основного боргу за спожиту відповідачем-1 електричну енергію в розмірі, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку правильності їх нарахування.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.7. договору за кожен день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.
Відтак, здійснивши перерахунок суми пені, суд дійшов висновку правильності її нарахування.
Як зазначалося вище, 19.03.2010 року між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір №10/212 про виконання обов'язку боржника іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Щодо відзиву відповідача-2, в якому Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова просить зменшити розмір пені, суд зазначає наступне.
Нобхідність зменшення розміру пені відповідач-2 обгрунтовує наступним.
КЕВ м.Львова не мав можливості вчасно провести оплату згідно виставлених рахунків в повному обсязі, оскільки відповідні кошти не були перераховані з державного бюджету, а також відповідач-2 просить врахувати те, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.
Враховуючи те, що відповідач-2 є бюджетною організацією і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, а також те, що відповідач-2 вживав всіх заходів щодо погашення заборгованості, погасив основний борг
перед позивачем, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 відсотків та стягнути з відповідача-2 на користь позивача пеню в розмірі 2 577,94 грн.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати у справі слід розподілити відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача-2 на користь позивача 2 621,12 грн.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд , -
1. Позов задоволити частково.
2. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 120 981,76 грн. припинити провадження у справі.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, буд.3-А; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) пеню в розмірі 2 577,94 грн., 3% річних в розмірі 3 860,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 057,94 грн. та судовий збір в розмірі 2 621,12 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 19.05.2014р.
Суддя Петрашко М.М.