79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.07 Справа№ 14/304
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімтранспостач”, м.Жидачів, Львівська область
До відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль, Львівська область
Про: стягнення 28 900,64 грн.
Суддя С.Б.Кітаєва
Секретар Ю.О.Митник
Представники:
від позивача: не з”явився.
від відповідача: Хробак Г.В. -представник (довіреність № 8/12-1 від 2.01.2007р.); Стреченюк В.В. -представник (довіреність № 8/12 від 2.01.2007р.).
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України роз”яснено.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Ексімтранспостач”, м.Жидачів, Львівська область до Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль, Львівська область про стягнення 28 900,64 грн. заборгованості, в тому числі: 20 244,22 грн. - боргу по оплаті за поставлену продукцію; 6 883,03 грн. - інфляційних втрат; 1 773,39 грн. - 3% річних та відшкодування судових витрат по справі.
Ухвалою від 16.10.2007р. порушено провадження у справі і призначено справу до розгляду в засіданні на 01.11.2007р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалі про порушення провадження у справі
В судовому засіданні 01.11.2007 року відповідачем подано Заперечення на позовну заяву за № 8/2202 від 31.10.2007 р та документальні докази в обґрунтування обставин, на яких грунтуються заперечення на позов.
Позивачем не виконано в повному обсязі вимоги ухвали про порушення провадження у справі щодо подання документів, які витребовувались судом.
У зв”язку із неподанням витребовуваних документів позивачем та для надання останньому ( за його усним клопотанням) можливості ознайомитись із Запереченнями на позов відповідача та доданими до нього документами , судом було оголошено в судовому засіданні 01.11.2007 року перерву до 15.11.2007 року до 14 год.30 хв., про що представники сторін повідомлені під розписку ( запис на обкладинці судової справи).
Відповідно до ст.22 ГПК України 02.11.2007 року представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (зареєстрована в канцелярії суду 02.11.2007 р за вх.номером 23785) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та зробити з них копії. Клопотання судом задоволено: з матеріалами судової справи представник позивача ознайомився та зняв копії, про що свідчить письмовий запис представника позивача на зазначеній заяві .
13 листопада 2007 року в канцелярію суду від представника позивача поступило клопотання від 12.11.2007 р без номера ( зареєстроване за вх. номером 24607) про відкладення розгляду справи, у зв”язку із зайнятістю уповноваженого представника позивача в іншому судовому засіданні. При цьому, обставини, на які посилається представник позивача у клопотанні, документально ним не підтверджені.
В продовжене судове засідання 15.11.2007 року від позивача повноважний представник не з”явився, документи, які витребовував суд, позивачем до справи не подані. Клопотання про відкладення розгляду справи розглянуто в засіданні, яке відбулось за участю представників відповідача, і ухвалою від 01-15.11.2007 року розгляд справи відкладено на 27.11.2007 року . Даною ухвалою суд зобов”язував сторони виконати в повному обсязі вимоги ухвали про порушення провадження у справі та додатково зобов”язував позивача надати письмове, обґрунтоване документально та нормативно спростування заперечень відповідача по справі, в тому числі навести причини і довести їх поважність, які обумовили звернення з даним позовом до господарського суду лише 11.10.2007 року.Явка повноважних представників сторін в засідання була визнана судом обов”язковою.
З невідомих суду причин позивач в засідання 27.11.2007 року явку повноважного представника не забезпечив, документів, пояснень, що витребовувались в ухвалах -не подав, причин невиконання суду не повідомив. Ухвалою від 27.11.2007 року розгляд справи (через вказані обставини) було відкладено на 11.12.2007 року та зобов”язано позивача виконати вимоги ухвал суду від 16.10.2007 року, від 01-15.11.2007 року та подати документи, які витребовувались; додатково надати в оригіналах та засвідчених копіях Статут, довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію позивача.
Ухвала про відкладення розгляду справи надіслана сторонам 27.11.2007 року і отримана позивачем 29.11.2007 року, що підтверджується повідомленням за № 239182 3 про вручення рекомендованого поштового відправлення.
В судове засідання 11.12.2007 року позивач в черговий раз не забезпечив явку повноважного представника, витребовуваних документів, пояснень суду не подав. Клопотання від позивача до суду не надходили.
Представники відповідача підтримали заперечення на позов, просять у позові відмовити.
У відповідності до ч.2 ст.4-3 ГПК України господарським судом було створено сторонам усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. З ініціативи суду було вчинено запит, зокрема у Управління державного казначейства у Личаківському районі м.Львова для з”ясування питання про дотримання позивачем встановленого порядку сплати державного мита при поданні даного позову на розгляд до господарського суду (надати суду довідку з держказначейства в підтвердження зарахування в держбюджет сплаченого по справі держмита в сумі 289,00 грн по платіжному дорученню № 478 від 10.10.2007 року суд зобов”язував позивача, що вбачається з ухвал суду, однак, з невідомих причин зазначена вимога товариством «Ексімтранспостач»не була виконана). Відповідь за № 3-08/311 від 03.12.2007 р Управління держказначейства у Личаківському районі м.Львова на запит суду долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відтак, в судовому засіданні 11.12.2007 року, відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України, за письмовою згодою представників відповідача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Згідно ст.75 ГПК України спір розглянуто за наявними в судовій справі документами.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, встановив:
Позовні вимоги ТзОВ “Ексімтранспостач” обґрунтовує тим, що 20.12.2002р. між ним ( як Постачальником) та ДВАТ “Західвуглезбутпостач” ( як Покупцем), правонаступником якого є ДП “Львіввугілля” (Відповідач по справі) було укладено Договір № 20/12-01.
Пунктом п.1.1. наведеного Договору передбачено,що Постачальник зобов”язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в 2003 році продукцію в кількості, асортименті та по цінах згідно заяки Покупця, що є невід”ємною частиною Договору (Додаток №1).
Згідно Додатку №1 Постачальник мав поставити канат 42,0-ГЛ-В-Н-Т-1770 ГОСТ 7668-80 в кількості 710 метрів, з розрахунку 34,40 грн. за 1м. включаючи ПДВ.
ТзОВ “Ексімтранспостач” поставило, а ДВАТ “Західвуглезбутпостач” згідно довіреності серія ЯЕЧ № 028044 від 25 лютого 2003р. прийняло, стверджує позивач, продукцію на суму 20 353,33 грн. (разом з ПДВ-24 424.00 грн.).
Відповідно до п.3.2. розрахунок Покупець здійснює грошовими коштами на розрахунковий рахунок Постачальника шляхом передоплати або на протязі 30-ти банківських днів з дня відправлення продукції.
Датою відправлення являється дата, вказана в календарному штемпелі на залізничній або автотранспортній накладній.
Позивач стверджує, що оскільки автотранспортна накладна № 2602-01 датована 26.02.2003р. то відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за продукцію до 09.04.2003 року.
19.10.2004р. між ТзОВ “Ексімтранспостач” та ДП “Львіввугілля” було укладено Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого останній визнав основний борг в сумі 20 244,22 грн. Таким чином, стверджує позивач, заборгованість відповідача перед ним по оплаті поставленої продукції згідно вказаної вище накладної становить 20 244,22 грн.
Посилаючись на ст.ст.. 256 та 257 ЦК України та п.5 ст.261 ЦК України, позивач зазначає, що оскільки остаточний розрахунок між сторонами мав бути проведений до 09.04.2003 року, то в даному випадку початком перебігу строку позовної давності є 09.04.2003 року. Однак, враховуючи, що 19.10.2004 року між сторонами було складено Акт звірки, що (на думку позивача) свідчить про визнання ДП “Львіввугілля” свого боргу перед ТзОВ “Ексімтранспостач”, то відповідно до пунктів 1 та 3 статті 263 ЦК України 19.10.2004 року перебіг позовної давності переривається та починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У разі порушення зобов”язання, відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Керуючись ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов”язання основний борг із врахуванням інфляційних втрат в розмірі 6 883,03 грн. та 3 % річних в сумі 1773,39 грн. за весь час прострочення.
Відповідач, його представники в судових засіданнях позовні вимоги не визнають з мотивів, наведених у Запереченнях на позов. Зокрема, вважають, що оскільки автотранспорта накладна № 2602-01 датована 26.02.03р., та згідно умов договору остаточний розрахунок повинен бути проведений до 09.04.2003 року, то саме з цього часу позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, то трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару сплинув 09.04.2006 року. Посилання позивача на те, що підписання акту звірки розрахунків від 19.10.2004 р, перериває строк позовної давності відповідач вважає безпідставним, оскільки акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, а є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Окрім того, відповідач стверджує, що підписання Акту звірки розрахунків від 19.10.2004 року не свідчить про те, що ДП “Львіввугілля” визнає суму боргу саме по Договору № 20/12-01 від 20.12.2002 року, оскільки зведене сальдо випливає з декількох окремих правочинів, що зазначено в самому акті звірки, а відтак, наданий позивачем суду акт звірки не може переривати строк позовної давності по зобов”язанню, що виникло по Договору, оскільки не відповідає вимогам п.1 ст.264 ЦК України. Повідомляє відповідач і про те , що жодних інших дій , які б переривали строк позовної давності, або його зупиняли, не було вчинено ні позивачем , ні відповідачем.
Повідомив відповідач також і про прийняття наказу № 263 від 29.12.2006 р про списання безнадійної кредиторської заборгованості, яким списано кредиторську заборгованість по ТзОВ “Ексімтранспостач”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення на позов представників відповідача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
За змістом ст.34 ГПК України , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Також, згідно ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Як на підставу своїх вимог про стягнення з ДП «Львівугілля»20 244,22 грн. основного боргу, 6 883,03 грн. інфляційних втрат та 1 773,39 грн. -3 % річних ТзОВ “Ексімтранспостач” посилається на те, що ним на виконання укладеного між сторонами Договору № 20/12-01 від 20.12.2002 року було поставлено ДВАТ “Західвуглезбутпостач” , правонаступником якого є відповідач по справі -ДП “Львіввугілля”, по накладній № 2602-01 від 26.02.03 р згідно довіреності ЯЕЧ № 028044 від 25.02.2003 року продукцію на суму 20 353,33 грн ( разом з ПДВ -на суму 24 424,00 грн).
Керуючись умовами договору ( п.3.2) позивач вважає, що розрахунок за продукцію відповідач повинен був провести до 09.04.2003 р , виходячи з того, що накладна № 2602-01 датована 26.02.2003р., та згідно умов договору остаточний розрахунок повинен бути проведений до 09.04.2003р. Таким чином, саме з цього часу ( з 09.04.2003 р) позивач повинен був дізнатися ( а виходячи з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги - таки дізнався) про порушення свого права.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст.257,261).
Відтак, трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару сплинув 09.04.2006р.
Суд вважає правомірними доводи відповідача про безпідставність посилання позивача на те, що підписання акту звірки розрахунків від 19.10.2004р. перериває строк позовної давності.
Акт звірки має своїм наслідком використання, як правило, даних лише бухгалтерського обліку сторін, тобто йдеться про взаємну фіксацію наявності певних господарських операцій в обліку сторін. З огляду на це, такий документ не можна визнавати навіть первинним бухгалтерським документом ( ст..1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні), що, відповідно до принципу допустимості сам по собі може виконувати функцію доказу в господарському судочинстві. Цей документ не може тягнути цивільно-правові наслідки.
Акт звірки -це акт звірки бухгалтерів, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов»язань сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками та ін. Відповідно, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
Аналогічна позиція висвітлена ВГС України в Постанові від 22.07.2003р. № 21/308, в якій вказується, що акти звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відповідно, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
Те, що наданий суду позивачем акт звірки розрахунків від 19.10.2004р. є актом, за яким бухгалтерії підприємств лише звіряли бухгалтерський облік операцій свідчить і те, що зазначений акт не підписаний керівником підприємства, а лише бухгалтером.
Крім цього, згідно п.1 ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов”язку.
Так як зазначає в своїй позовній заяві позивач, позовні вимоги ТзОВ “Ексімтранспостач”, а саме сума заборгованості, виникла на підставі Договору № 20/012-01 від 20.12.2002р., поставка товару на суму 24424,00 грн.
Однак, в акті звірки розрахунків від 19.10.2004р. між ДП “Львіввугілля” та ТзОВ “Ексімтранспостач” відсутні посилання на Договір № 20/12-01 від 20.12.2002р. та розмір боргу в сумі 24424,00 грн. Крім того, як вбачається, у зазначений акт звірки розрахунків включена заборгованість по відокремлених підрозділах ДП “Львіввугілля”, а також дебіторська заборгованість ТзОВ “Ексімтранспостач” перед ДВАТ “Західвуглезбутпостач”, та встановлене зведене сальдо на користь позивача в сумі 20244,22 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність доводів відповідача про те, що підписання відповідного акту звірки розрахунків від 19.10.2004р. не свідчить про те, що ДП “Львіввугілля” визнає суму боргу саме по Договору № 20/12-01 від 20.12.2002р., оскільки зведене сальдо випливає з декількох окремих правочинів, що зазначено в самому акті звірки.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що наданий позивачем до справи акт звірки не може переривати строк позовної давності по зобов”язаннях що виникли по Договору, оскільки не відповідає вимогам п.1 ст.264 ЦК України.
Рішенням Вищого Господарського суду від 15.06.2006р. по справі № 29/374-05, зазначено, що акт звірки розрахунків не може бути прийнято до уваги, якщо відсутні підстави вважати, що він свідчить про визнання відповідачем свого боргу в розумінні ст.264 ЦК України, а саме зазначення Договору на підставі якого виникла заборгованість.
Належних і допустимих доказів того, що сторонами були вчинені інші дії, які б переривали строк позовної давності, або його зупиняли суду не надано.
Відповідачем також не вказано жодних поважних причин пропущення строку позовної давності.
Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі ( в даному випадку -відповідачем), є підставою для відмови у позові.
Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, відповідно, враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач втратив право вимоги також щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 6883,03 грн. та 3% річних в розмірі 1773,39 грн.
Крім цього ДПІ у Сокальському районі з 29.09.2006р. по 26.10.2006р. проводилась планова виїзна перевірка ДП “Львіввугілля” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р. про результати перевірки був складений акт від 09.11.2006р. 778/23-1/32323256.
Перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість, за якою минув термін позовної давності. Саме до перевірки представлено акт прийому-передачі від 01.08.2004р., відповідно до якого на виконання наказу ВАТ ДХК “Львіввугілля” № 39 від 28.03.2003р. “Про реорганізацію ВАТ ДХК “Львіввугілля”, наказу № 55 від 26.09.2003р. “Про зміни до наказу від 28.03.2003р.” - ДВАТ “Західвуглезбутпостач” передав, а ДП “Львіввугілля” прийня кредиторську заборгованість.
Перевіркою встановлено, що дана кредиторська заборгованість є безнадійна, тому, що по закінченні терміну позовної давності загальний строк якого відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється в три роки, ДП “Львіввугілля” не розрахувалось з постачальниками за раніше отримані товари, сума такої заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до вимог п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-р, із внесеними змінами та доповненнями, чим зазначено скоригований валовий дохід підприємства.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Сокальському районі прийнято податкові повідомлення-рішення, якими донараховано податок на прибуток, а також податок на додану вартість ДП “Львіввугілля” (податкові повідомлення-рішення №№ 001061231/3, 001062231/3).
ДП “Львіввугілля” оскаржило Рішення до ДПА у Львівській області, ДПА України, відповідні податкові органи залишили без змін податкові повідомлення-рішення, а скарги без задоволення.
Постановою Господарського суду Львівської області від 16.10.2007р. по справі № 13/238А відмовлено в задоволенні позову ДП “Львіввугілля” про визнання недійсним податково повідомлення-рішення № 001061231 від 26.06.2007р.
На підставі наведеного ДП “Львіввугілля” прийнятий наказ № 263 від 29.12.2006р. про списання безнадійної кредиторської заборгованості, яким списано кредиторську заборгованість по ТзОВ “Ексімтранспостач”.
Розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не спростовано належними та допустимими доказами заперечення відповідача на позов, не подано документів, які витребовував суд з ціллю повного та об»активного з»ясування всіх обставин справи, в тому числі і : виписок з банківських документів про поступлення від відповідача коштів в рахунок часткового проведення розрахунку за поставлену по накладній № 2602-01 від 26.02.03 р продукцію, відтак, не обґрунтовано і не підтверджено, що сума основного боргу, яка заявлена до стягнення є залишком боргу від вартості отриманої відповідачем по накладній № 2602-01 від 26.02.03 р продукції на виконання умов договору № 20/12-01 продукції; не надано суду доказів в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, а тому у задоволенні позову слід відмовити
Окрім того, позивач з клопотанням про поновлення строків позовної давності до суду не звертався, причини пропуску строку, їх поважність -не повідомляв і не доводив. Відтак, підстави для його продовження відсутні.
Позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача по справі.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні у судовій справі матеріали, керуючись ст.ст.1,2,32,33, 34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Суддя Кітаєва С.Б.