ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 22/267
02.06.09
За позовом ЗАТ „Райз -Максимко”;
До ВАТ НАСК „Оранта”;
Про стягнення 283 831,58 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Приходько І.С., представник, довіреність №1 від 24.02.2009 р.;
Від відповідача: Кучма О.Л., представник, довіреність №0808-03-14/219-08
від 23.06.2008 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2005 р. порушено провадження у справі №22/267.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2005 р. провадження у справі №22/267 зупинене до вирішення справи №34/254 за позовом Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” до Закритого акціонерного товариства „НВП „Райз -Агро” про визнання недійсним договору страхування врожаю озимої пшениці від 12.02.2003 р. №606/2.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.08.2007 р. справа №22/267 передана для подальшого розгляду судді Мандриченку О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. провадження у справі №22/267 поновлено, справа призначена слуханням на 09.04.2009 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 09.04.2009 р. до 07.05.2009 р., з 07.05.2009 р. до 02.06.2009 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 50 196,49 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 233 635,09 грн. інфляційних втрат, 2 838,32 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що між сторонами 12.02.2003 р. укладений договір страхування врожаю озимої пшениці №606/2. Пунктом 8.3.3. зазначеного договору передбачено, що відповідач (страховик) зобов'язаний за несвоєчасне здійснення страхової виплатити на користь позивача (страхувальника) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми страхового відшкодування, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. Рішенням суду з відповідача стягнута сума страхового відшкодування. Відповідач зазначає про те, що відповідальність відповідача у вигляді виплати позивачеві трьох процентів річних та інфляційних втрат за неналежне виконання договірних зобов'язань не передбачена умовами договору, а тому вважає, що у позові має бути відмовлено.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
12.02.2003 р. між сторонами укладений договір страхування врожаю озимої пшениці №606/2, за умовами якого позивач зобов'язався сплатити страхові платежі, а відповідач -здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором страхування врожаю озимої пшениці №606/2 від 12.02.2003 р.; з відповідача на користь позивача стягнуто 1 816 475,58 грн. страхового відшкодування, 140 487,34 грн. інфляційних втрат, 194 284,81 грн. пені, 1 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2004 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. у справі №17/640 змінені в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних.
На виконання вищезазначених рішень господарських судів Господарським судом міста Києва 09.12.2004 р. видані накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №17/640.
Підрозділом примусового виконання рішення ВДВС Київського міського управління юстиції за вищевказаними наказами Господарського суду міста Києва 17.03.2005 р. було частково здійснено примусове стягнення з відповідача та зараховано на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 908 460,16 грн., що підтверджується платіжними дорученням Київського міського управління юстиції від 17.03.2005 р. №U271646 (18 081,66 грн.), №U271647 (890 378,50 грн.). Відповідач платіжним дорученням №2684 від 22.03.2005 р. добровільно перерахував страхове відшкодування на користь позивача.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми здійснений за період з 14.04.2005 р. (у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 розрахунок зазначених сум був здійснений до 14.04.2005 р.) по 17.03.2005 р. (день виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004р. у справі №17/640).
Посилання відповідача на ту обставину, що відповідальність останнього за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми не передбачена укладеним між сторонами договором є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язкової письмової форми угоди для застосування до боржника інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи №01-11828, не підлягає задоволенню, виходячи з вимог статті 79 ГПК України, якою передбачений чіткий перелік підстав для зупинення провадження у справі. Слід зазначити про те, що кримінальна справа №01-11828 ніяким чином не впливає на вирішення спору у даній справі.
Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національної акціонерної компанії „Оранта” (інд. 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 34-в, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Закритого акціонерного товариства „Райз -Максимко” (юридична адреса: інд. 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; поштова адреса: інд. 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 30382533) 233 635 (двісті тридцять три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 50 196 (п'ятдесят тисяч сто дев'яносто шість) грн. 49 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 32 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко
Дата підписання 17.06.2009 р.