вул. Московська, 8 м. Київ, 01029
02.06.2009№ К-1921/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 по справі № 11/126 «НА»
за позовом Дочірнього підприємства «Модітал»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Дочірнє підприємство «Модітал» (далі - ДП «Модітал») звернулося до суду із позовною заявою (з уточненням), в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ (правонаступником якої визнано ДПІ у м. Житомирі) від 09.07.2004 № 2078/23-01/2/43478 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 54 690 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 280 грн. та від 26.04.2004 № 2078/23-01/20499 в частині донарахування в сумі 54 690 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 280 грн., винесених на підставі Акту перевірки від 21.04.2004 № 23-01/21624160/0110, де зазначено про те, що по залишках готової продукції на кінець звітного періоду підлягає коригуванню вартість витрат підприємства, безпосередньо пов'язаних з доведенням давальницької сировини до стану, в якому вона придатна для використання у запланованих цілях, без урахування вартості самої давальницької сировини, а отже ДП «Модітал» було порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Постановою Господарського суду Житомирської області від 03.04.2006 по справі № 11/126 «НА» - позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 09.07.2004 № 2078/23-01/2/43478 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 54 690 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 280 грн. та від 26.04.2004 №2078/23-01/20499 в частині донарахування в сумі 54 690 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 280 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 по справі № 11/126 «НА» постанову Господарського суду Житомирської області від 03.04.2006 скасовано в частині відмови у позові. Позов задоволено та викладено резолютивну частину постанови у новій редакції.
При цьому судами встановлено, що при складанні декларації з податку на прибуток за 2003 рік ДП «Модітал» дотримувалось позиції, що при веденні обліку приросту: (убутку) вартості матеріальних ресурсів в незавершеному виробництві або залишків готової продукції слід визначати вартість не всього незавершеного виробництва залишків готової продукції, а тільки вартість матеріальних ресурсів, у які використовувалися у виробництві продукції (робіт, послуг), тобто при розрахунку приросту (убутку) запасів у готовій продукції та у незавершеному виробництві в 2003 році на виконання вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» /зі змінами та доповненнями/ - приймає участь виробнича собівартість.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що на початок звітного періоду (на 01.01.2003) та на кінець цього періоду (31.12.2003) балансова вартість запасів незавершеного виробництва та готової продукції була взята платником в частині матеріальних витрат.
Суди також зазначили, що нормою п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» /зі змінами та доповненнями/ чітко не визначено, які саме витрати слід враховувати платнику при веденні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів.
Розглядаючи підстави відмови у частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд першої інстанції помилково не врахував уточнення позовних вимог, а тому безпідставно відмовив у частині позовних вимог, які не було заявлено. Крім того суд апеляційної інстанції звернув увагу на визначення позовних вимог щодо визнання недійсними або визнання нечинними, або визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, викладаючи резолютивну частину постанови у новій редакції.
Не погодившись із постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 по справі № 11/126 «НА», відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що судами не враховано порядок здійснення операцій з давальницької сировини. Таким чином, на думку скаржника по залишках готової продукції на кінець звітного періоду підлягає коригуванню вартість витрат підприємства, безпосередньо пов'язаних з доведенням давальницької сировини до стану, в якому вона придатна для використання у запланованих цілях, без урахування вартості самої давальницької сировини, що і передбачалось Наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 № 124, де при веденні обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві і залишках готової продукції визначалася вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції, а лише вартість матеріальних ресурсів, які використані в виробництві продукції. Коли при розрахунку приросту (убутку) незавершеного виробництва та готової продукції в 2003 році, необхідно враховувати залишки незавершеного виробництва та залишків готової продукції в повному обсязі з врахуванням матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат. Однак судами не враховано, що коригування вартості витрат підприємства, безпосередньо пов'язаних з доведенням давальницької сировини до стану, в якому вона придатна для використання у запланованих цілях, без урахування вартості самої давальницької сировини проведено починаючи з ІІ кварталу 2002 року, так як Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» діє з 1995 року, а період перевірки складає з 01.04.2002 до 01.01.2004.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
В силу п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» /зі змінами та доповненнями від 24.12.2002 № 349/ - платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що до набрання чинності Законом України від 24.12.2002 №349 «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємства користувались Порядком ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та півфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 № 124. Наказ втратив чинність згідно з Наказом Мінфіну України від 20.02.2003 №146, новий Порядок не прийнятий.
Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди правомірно послались на п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначаючи про те, що в редакції цього пункту чітко не визначено, які саме витрати слід враховувати платнику при веденні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів.
Таким шляхом суд касаційної інстанції визнав, що обґрунтовуючи свою позицію, суди вірно зазначили про те, що при складанні декларації з податку на прибуток за 2003рік, підприємство дотримувалось тієї позиції, що при веденні обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів в незавершеному виробництв або залишках готової продукції визначати вартість не всього незавершеного виробництва і залишків готової продукції, а тільки вартість матеріальних ресурсів, які використовувались у виробництві продукції (робіт, послуг).
Крім того на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити про правомірність позиції судів, щодо міркувань про те, що такий порядок податкового обліку приросту (убутку) запасів не можна розглядати як порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 по справі № 11/126 «НА» належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону і не підлягає скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 по справі № 11/126 «НА» залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров