79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.12.06 Справа № 7/226-2005
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Хустської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Хуст
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006р.
у справі № 7/226-2005
за позовом підприємця Кірюхіна Сергія Васильовича, с.Голятин Міжгірського району
до Хустської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Хуст
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2005р. № 0001421730/0/378/2352911915/2719/17/к та від 13.06.2005р. № 0001421730/1/378/2352911915/5024/к/17/1
За участю представників сторін:
від позивача: не з»явився.
від відповідача: не з»явився.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006р. у справі № 7/226-2005 задоволено позов підприємця Кірюхіна Сергія Васильовича, с.Голятин Міжгірського району до Хустської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Хуст та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 0001421730/0/378/2352911915/2719/17/К та від 13.06.2005р. № 0001421730/1/378/2352911915/5024/К/17/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20300,35 грн., з яких 12669,20 гри. - основний платіж та 7631,15 грн. - штрафні санкції.
Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98 в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999р. та Закону України «Про податок на додану вартість».
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Сторони не забезпечили участі уповноважених представників у судовому засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 0001421730/0/378/2352911915/2719/17/К про донарахування суми 12669,20 грн. податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій у сумі 7631,15 грн. прийнято відповідачем за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем Кірюхіним С.В., позивачем у справі, за період 2002-2004рр., якою встановлено факти неподання позивачем до податкового органу декларацій по податку на додану вартість за періоди 2002р., 2003р. та 2004р., в зв'язку з чим підприємцем було занижено податкове зобов'язання по зазначеному податку на суму 12669,20 грн., про що складено акт перевірки від 31.03.2005р. № 263/17. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що позивач з 20.06.2000р. був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а з 01.01.2002р. - перейшов на спрощену систему оподаткування, але реєстрацію його, як платника податку на додану вартість було анульовано лише на підставі поданої заяви від 10.09.2004р. № 2161/К. Внаслідок цього, виходячи з обсягів доходу визначеного у звітах по єдиному податку, позивачу проведено розрахунок по податку на додану вартість, у результаті чого збільшено податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 12669,20 грн.
Позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 0001421730/0/378/2352911915/2719/17/К в апеляційному порядку, яке рішенням Хустської ОДПІ від 13.06.2005р. № 5024/к/23 залишено без змін. 13.06.2005р. Хустською ОДПІ повторно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001421730/1/378/2352911915/5024/К/17/1, яке також є предметом даного спору.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98 в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999р. запроваджено застосування спрощеної системи оподаткування.
Як свідчать матеріали справи, на підставі заяви від 14.12.2001р. у відповідності з вимогами вказаного Указу позивач з 01.01.2002р. став платником єдиного податку, що стверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 25.12.2001р. № 526650.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як, зокрема податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Відповідно до наведеної норми п.6 Указу позивач у зв»язку з набуттям статусу платника єдиного податку з 01.01.2002р. не є платником податку на додану вартість. Хоча станом на 01.01.2002р. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав процедури анулювання свідоцтва платника ПДВ у випадку переходу на спрощену систему оподаткування. Лише Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV було ліквідовано прогалину в законодавстві та внесено зміни і доповнення до Закону України «Про податок на додану вартість", зокрема у статтю 9, пунктом 9.8 якої встановлено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку. У такому випадку, згідно із абз.6 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість" податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
У даному випадку посилання відповідача на п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", яким встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується нормами пункту 6 вказаного Указу, із змісту якої випливає, що одночасне застосування загальної та спрощеної системи оподаткування можливе лише для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість", а не для фізичних осіб - приватних підприємців, для яких не передбачено одночасного оподаткування єдиним податком та податком на додану вартість.
На з»ясування причин фактичного анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача лише 10.09.2004р., судом першої інстанції було з»ясовано, що заява про виключення з реєстру платника податку на додану вартість приватного підприємця Кірюхіна С.В. була подана відповідачу саме 10.09.2004р., хоча, як стверджує позивач, свідоцтво платника податку на додану вартість було здано ним до податкового органу разом із заявою від 14.12.2001р. про перехід на спрощену систему оподаткування з 01.01.2002р., і заява від 10.09.2004р. ним не подавалась. Однак, достовірно встановити момент повернення вказаного свідоцтва є неможливо, оскільки при огляді справи б/н з оподаткування підприємця Кірюхіна С.В. судом першої інстанції було встановлено, що вказана справа не пронумерована та не містить хронологічного переліку документів.
За таких обставин в сукупності, висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" не ґрунтується на законодавстві та не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи наведене та те, що згідно з вимогами п.2 ст.71 КАС України доводами апеляційної скарги правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та здійсненого ними нарахування податку на додану вартість не доведено, правомірності висновку суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006р. у справі № 7/226-2005 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.