79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.12.06 Справа № 1/745-26/269
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Скочко Ю. І.
розглянувши апеляційну скаргу ПП»ГВІ- СЕРВІС»без номера та дати
на рішення господарського суду Львівської області від 07.09.06
у справі № 1/745-26/269
за позовом - ТзОВ»Спорт»
до відповідача - ПП»ГВІ- СЕРВІС»
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення
за участю представників сторін:
Від відповідача - Дем»яновський Ю.
Від позивача- Вихованський К.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.06 задоволено повністю позов ТзОВ »Спорт». Розірвано угоду оренди нежитлових приміщень № 17 від 20.07.2001 р. укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт" та Приватним підприємством «ГВІ- СЕРВІС" . Зобов'язано ПП «ГВІ-СЕРВІС" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м. за адресою: м. Львів, площа Соборна, 10. Стягнуто з ПП «ГВІ-СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт", 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з»ясування обставин справи , що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду нормам цивільного права. Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що відповідачем здійснено оплату орендної плати до моменту подання позовної заяви в сумі 866,05 грв.. На дату прийняття ухвали про відкриття провадження у справі заборгованості по орендній платі перед ТзОВ»Спорт»не існувало. Судом також не враховано того факту, що позивач жодного разу не звертався з претензіями про погашення заборгованості.
У поданому відзиві, позивач заперечив проти доводів апелянта з підстав викладених у відзиві, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
ТзОВ «Спорт", м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «ГВІ-СЕРВІС", м. Львів про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив істотну умову договору, а саме протягом тривалого терміну не сплачував орендної плати, що в силу ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.
20.07.2001 р. між сторонами по справі укладено угоду оренди нежитлових приміщень № 17 .
На виконання умов угоди оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове володіння та користування) нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м., розташоване у будинку за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 10 (перший поверх).
Відповідно до п.п. 2.2.1. п. 2 угоди оренди, відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу орендну плату. Орендна плата повинна була сплачуватися відповідачем щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем платіжним дорученням в розмірі 2,00 грн. за кожний квадратний метр.
Термін дії угоди з 20.08.01 по 31.12.07.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
З матеріалів справи вбачається і підтверджується викладеними апелянтом доводами в апеляційній скарзі, що орендна плата за договором не сплачувалась 4 роки підряд за період з грудня 2001 р. по січень 2006 р., а була лише сплачена згідно платіжного доручення від 01.03.06, від 13.03.06 № 49, від 11.04.06 № 66, від 11.05.06 № 82, від 13.06.06 № 92 на загальну суму 866,05 грв. , лише 2006 році.
Враховуючи положення п.п 2.2.1 договору № 17 , суд першої інстанції вірно зазначив, що погашення відповідачем боргу по орендній платі лише в 2006 році за попередні періоди дії договору, є порушенням п.п. 2.2.1. п. 2 угоди оренди, де чітко визначено термін здійснення орендної плати (щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем) та ч. 2 ст. 651 ЦК України, що є підставою для розірвання договору № 17.
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна копія листа позивача направленого відповідачу № 49/5 від 15.05.06, яким позивач попереджає відповідача про розірвання угоди № 17 у зв»язку із систематичною не сплатою орендної плати.
Доводи апелянта про те, що позивач зобов»язаний був попереджати його про погашення боргу по орендній платі є безпідставними, так як укладаючи договір № 17, відповідач взяв на себе обов»язок сплачувати орендну плату у визначені договором строки, а не тоді, коли вважає за потрібне .
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи представників апелянта про те, що орендна плата по спірному приміщенню сплачувалася відповідачем , ТзОВ»Унікод- Олавтекс»згідно договору оренди № 145 від 01.12.01. не підтверджуються належними доказами. Долучені апелянтом до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату орендної плати не містять посилання ні на договір оренди № 145 від 01.12.01, ні на договір № 17 від 20.07.01.
Не обґрунтованими є також доводи апелянта про те, що ним проводилася орендна плата за спірну площу ( 8 кв. м.) на підставі договору оренди № 145 від 01.12.01 укладеного з ТзОВ»Унікод- олавтекс», яку останній отримав в оренду на підставі договору оренди від 07.11.01 № 3 укладеного з позивачем, оскільки як вбачається із договору № 3 від 07.11.01 та акту прийому- передачі від 20.11.01, спірна площа 8 кв. м., яку використовував апелянт не була включена у площу 38,7 кв.м., яку ТзОВ»Унікод- олавтекс»отримав в оренду у позивача, а відтак спірні 8 кв. м. не могли передаватися ТзОВ»Унікод- олавтекс»апелянту.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вище наведене, доводи апелянта спростовуються обставинами справи, а тому вимоги апелянта не підлягають до задоволення.
Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 07.09.06 у справі № 1/745-26/269 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Р. Марко
Суддя Т. Бонк
Суддя С. Бойко