79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.12.06 Справа № 10/156
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
Л.Давид
При секретарі Скочко Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне № 22029/10-15 від 05.10.06
на постанову господарського суду Рівненської області від 06.09.06
у справі 10/156
за позовом - ТзОВ»Камаз- Транс- Сервіс»
до відповідача- ДПІ у м. Рівне
про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень
за участю представників сторін:
Від позивача_ - Пашинський В.Я. дор. у справі
Від відповідача- не з»явився
З правами та обов»язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.
Постановою господарського суду Рівненської
області від 06.09.06 у справі 10/156, позов ТзОВ»
Камаз- Транс- Сервіс» задоволено. Визнано нечинними
податкові повідомлення- рішення від 03.07.06 №
0003961743/3/17-123, від 03.07.06 № 0001521742/3/17-124.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДПІ у м. Рівне подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав невірного застосовання норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта судом першої інстанції при прийняті постанови не враховано норми Закон України «Пр внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2035 р. № 2505-ІУ, яким внесено зміни до Закону Україні «Про податок з власників транспортних та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. X 1963-ХП, який визначає платників податку, об'єкти оподаткування, ставки податку , порядок його обчислення і строки сплати, а також встановлює пільги щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Апелянт вказує, що Законом України № 2505 внесено зміни до ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних та інших самохідних машин і механізмів»яким зокрема виділено в окрему позицію сідельні тягачі із встановленням у ст. З цього Закону ставки оподаткування для їх власників у розмірі 15 грн. з 100 см. куб. об'єму циліндрів двигуна.
У зв'язку із збільшенням ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, відповідно до Закону N 2505, позивач зобов'язаний був зробити по сідельним тягачам перерахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2005 рік по строках сплати, які не настали, а саме: 15.07.2005, 15.10.2006, 15.01.2006.
Посилання позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на п.п. 4.1.4 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на думку апелянта не заслуговує на увагу оскільки дана норма звільнила платника податку від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, даному випадку у річній декларації не відображені в повному обсязі податкові зобов'язання податку з власників транспортних та інших, самохідних машин і механізмів з урахуванням змін внесеними у ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних та інших самохідни машин механізмів»Законом №2505. Розділ 12 № 2505 набрав чинності з дня опублікуванн тобто з 31.03.2005 року і є обов'язковим для виконання на всій території України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюдже України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-ІУ внесено зміни в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" викладено у новій редакції та приведено у відповідність норми інших законодавчих актів до дохідної та видаткової частин державного бюджету України на 2005 рік.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 глави 1 Бюджетного кодексу України при здійснень бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в чатині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
Працівниками відповідача проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.05р. по 30.09.05р. (акт № 1263/23-100/03567150 від 08 грудня 2005 р.), в результаті якої встановлено порушення вимог статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".
На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0003961743/3/17-123, яким визначено до сплати 106 455,50 грв. -податку з власників транспортних засобів та податкове повідомлення-рішення № 0001521742/3/17-124 від 03.07.06р. на загальну суму 27 771грн.00коп. - штрафні (фінансові) санкції .
Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення №0003961743/3/17-123 від 03.07.06р. щодо визначення податкового зобов'язання за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на загальну суму 106 455грн.50коп., податковим органом відбулося з урахуванням підпункту "б" підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону-2181; підпункту 6.1.3. пункту 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Відповідно до п.п "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону-2181, самостійне визначення податкових зобов'язань платника податків контролюючим органом передбачено лише уразі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто, за змістом цієї норми дії податкового органу щодо самостійного визначення податкових зобов'язань платника податників полягають у перевірці даних, наведених платником у податковій декларації, співставлення цих даних з отриманими даними перевірки про результати діяльності та отримання висновків про порушення платником податків законодавства при декларуванні своїх податкових зобов'язань.
Виходячи із спірних правовідносин, при оподаткуванні податком з власників транспортних засобів, такими обставинами є визначення позивачем об'єкту оподаткування, ставки податку, періоду оподаткування та інших даних, які були зазначені у розрахунку суми зазначеного податку.
Згідно статті 6 Закону-1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів -виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 Закону-1963.
У Порядку про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби , визначеному податковим органом, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначенні законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Як вбачається із акту перевірки, позивач не припускався порушень законодавства, тобто розрахунок був складений та податкові зобов'язання у ньому були визначені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів станом на 01.01.05 та за ставками визначеними статтею 3 Закону-1963.
З огляду на досліджене вище, у відповідача не було підстав для самостійного визначення податкових зобов'язань позивача на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону-2181.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що позивач зобов»язаний був здійснити перерахунок податку з власників транспортних засобів за ІІ-ІУ квартали 2005 року за ставками, зміненими Законом-2505, а саме надати уточнюючий розрахунок податку за 2005 рік, в якому розрахувати суми податку, по ставках визначених, розділом 12 вищезазначеного Закону, оскільки згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону-2181, якщо у майбутніх податкових періодах із урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що за змістом цієї норми подання уточнюючого розрахунку визначеного Законом як право платника податку, а не його обов'язок, при цьому таке право пов'язане із самостійним виявленням помилок у раніше поданій податковій декларації за встановлений період виявлення помилок та подання уточнюючих розрахунків, а саме майбутні податкові періоди, тобто періоди, наступні за періодом, за якими подано декларацію з помилками.
Як вбачається із матеріалів справи та незаперечувалось апелянтом, розрахунок позивача складений у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент складення та подання розрахунку без помилок .
Слід зазначити, що частиною 3 статті 5 Закону-1963 передбачено виникнення податкових зобов'язань платника податку протягом року тільки у випадках, якщо транспортні засоби знімаються реєстрації, або реєструються нові транспорті засоби, а не через внесення змін у Закон-1963.
Також є безпідставними доводи апелянта про те, що позивач повинен був застосовувати ставки податку з власників транспортних засобів запроваджені Законом-2505 у 2005 році, оскільки він набув чинності 31.03.05р. , оскільки відповідно до частини 8 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування" зміни та доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадку зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єюам підприємницької діяльності або фізичним особам.
Наведена норма є спеціальною нормою у питаннях строків набуття чинності нормами законів, які стосуються зміни податків та/або механізму їх сплати відносно як самих норм, якими такі зміни запроваджені, так і норм щодо строків набуття чинності законами, які встановлюють такі норми.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення №0003961743/3/17-123 .
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001521742/3/17-124 від 93.07.06р., то як вбачається з останнього , сума 27771грн.00коп., визначена з урахуванням положень : підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону-2181; підпункту 6.1.3. пункту б Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Як встановлено апеляційним судом , податкове повідомлення-рішення №0001521742/3/17-124 від 03.07.06р. прийняте в частині додаткового нарахування штрафних санкцій за результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення- рішення від 16.12.05 № 0003961743/1/17-123 та прийняте з тих же підстав, а тому підлягає скасуванню з тих же підстав, що й податкове повідомлення- рішення від 16.12.05 № 0003961743/1/17-123.
Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд -
Ухвалив:
Постанову господарського суду Рівненської області від 06.09.06 у справі № 10/156 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.
Суддя-доповідач Р. Марко
Судді Л. Давид
Т. Бонк