К/С № К-33865/06
20.05.2009 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.В.
при секретарі Кризі В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Волинської області від 06.07.2006 р.
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р.
у справі № 03/26-2А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттен"
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Волинської області від 06.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003212301/0 та № 0003222301/0 від 21.07.2004 р. про визначення завищення СП ТОВ «Віттен» бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 80063,32 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67405,50 грн., в тому числі 44937 грн. основного платежу та 22468,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Луцька ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Актом позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП ТОВ «Віттен» за серпень 2002 року встановлено, що за висновками зустрічної перевірки ТОВ АТД «Олекса» за серпень 2002 року останнє не здійснило коригування при повернення товару на суму 125000 грн., у зв'язку з чим, у СП ТОВ «Віттен» відсутнє право на бюджетне відшкодування та порушено вимоги п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), що зумовило заниження податкового зобов'язання за серпень 2002 року на суму 125000 грн.
За результатами акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003222301/0 від 21.07.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67405,50 грн., в тому числі 44937 грн. основного платежу та 22468,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0003212301/0 від 21.07.2004р. про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80063,32 грн.
У грудні 2001 року ТОВ АТД «Олекса» отримало від СП ТО»³ттен» фронтальний навантажувач на суму 750000 грн., в тому числі 125000 грн. податку на додану вартість.
СП ТОВ «Віттен» включило суму податку на додану вартість у податкове зобов'язання за грудень 2001 року.
У серпні 2002 року ТОВ АТД «Олекса» повернуло СП ТОВ «Віттен» даний товар, у зв'язку з чим СП ТОВ «Віттен» здійснило перерахування податку, нарахованого у зв'язку з таким продажем, відповідно до змін бази оподаткування, зменшивши суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, що відповідає вимогам на п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції стосовно того, що факт заниження та несплати ТОВ АТД «Олекса» - покупцем товару податку на додану вартість до держбюджету, який зумовлений непроведеням коригування останнім перерахунку податку відповідно до змін бази оподаткування, позбавляє позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту виконання платником податку вимог закону щодо подання до податкового органу податкової декларації, як то передбачено п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 цього Закону, позивач має право на відшкодування податку на додану вартість.
Позиція про залежність права платника податку на формування податкового кредиту та, відповідно, права на відшкодування податку на додану вартість, від дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобов'язань, зокрема сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету, суд касаційної інстанції визнає такою, що суперечить вимогам законодавства, зокрема п. 7.4, п. 7.5 та 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість та порядок відшкодування від'ємного значення з податку.
До того ж, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом за висновками перевірки контрагента позивача про заниження податкового зобов'язання внаслідок непроведення коригування винесено податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Отже, підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає, і, оскільки неврахування судами попередніх інстанцій вищевикладеної правової позиції не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне оскаржені судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 06.07.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді О.А. Сергейчук
О.І. Степашко
Т.М. Шипуліна
М.О. Федоров