К/С № К-394/07
27.05.2009 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Костенка М.І.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі Кризі В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
на постановуГосподарського суду Хмельницької області від 27.04.2006 р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р.
у справі № 20/73-НА
за позовом Приватного підприємства «Джемете»
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2006 р. у позові приватного підприємства «Джемете» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001272302/0/670 від 03.03.2006р., №000128230/0/671 від 03.03.2006 р., №0001292302/0/672 від 03.03.2006 р. відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2006 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001272302/0/670 від 03.03.2006 р. та №0001282302/0/671 від 03.03.2006 р., резолютивну частину постанови викладено у редакції, за якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0001272302/0/670 від 03.03.2006 р. та № 0001282302/0/671 від 03.03.2006 р. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 2,55 грн. судового збору.
ДПІ у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить змінити судове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2006 р., скасувавши постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272302/0/670 від 03.03.2006 р. в сумі 64734 грн. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 4.1, п.4.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошуючи на тому, що, якщо реалізується імпортований товар необхідно застосовувати спеціальну норму - п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, відповідно, митна вартість килимових виробів відповідає рівню звичайної ціни на такі килимові вироби. Підстав, передбачених п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України, для застосування непрямих методів у податкової інспекції не було, тому податкове зобов'язання визначалося з використанням первинних документів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Актом № 1113/23-3/32179670 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005 року, заявленого у декларації за листопад 2005 року, зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні бази оподаткування податком на додану вартість на 512587грн., зумовлене тим, що договірна ціна поставки килимових виробів нижче їх звичайної ціни, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 102517 грн. за період з червня 2005 року по листопад 2005 року.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272302/0670 від 03.03.2008 р. про зменшення позивачеві за період: листопад-жовтень 2005 року на 83877 грн. суму бюджетного відшкодування; податкове повідомлення-рішення № 000128230/0/671 від 03.03.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18642,00 грн., в тому числі 12428,00 грн. основного платежу та 6214,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0001292302/0672 від 03.03.2006 р. про виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, а саме: заниження бюджетного відшкодування на 14014 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що висновки суду узгоджуються з обставинами справи та не суперечать вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.
Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін килимових виробів податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.
Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.
За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.
А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору не було порушено вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на що посилається податковий орган у касаційній скарзі, оскільки згідно з даною нормою оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється. Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару - килимових виробів на митній території України, а тому, згідно з вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правильно визначав базу оподаткування операції з реалізації килимових виробів виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Суд касаційної інстанції визнає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції про застосування податковим органом при донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін непрямих методів та застосування останніх за відсутності правових на те підстав, оскільки податковим органом взагалі не були застосовані непрямі методи.
Непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Таких підстав у податкової інспекції не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати і його не застосовувала.
Оскільки помилкове посилання суду апеляційної інстанції на застосування податковим органом непрямих методів при донарахування податкових зобов'язань не призвело до неправильного вирішення спору, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
М.І. Костенко
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко