Справа № 404/4039/14-к
Номер провадження 1-кп/404/285/14
підготовчого судового засідання
19 травня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання у м. Кіровограді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014120020001644 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області, проживаючої по АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та
клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вказаному кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровограда, проживаючої по АДРЕСА_1 ,
- у зв'язку із вчиненням суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_10 ,
13.05.2014 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшов складений у вказаному кримінальному провадженні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_10 , які затверджені прокурором прокуратури м. Кіровограда ОСОБА_11 та ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_10 ініційовано питання про повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, у зв'язку із невідповідністю останніх вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши прокурора, який поклався на розсуд, потерпілих, обвинувачену та особу, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, які підтримали клопотання захисника, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно із ч.2 ст.292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам, висунутим до обвинувального акту.
Проте, у порушення вказаних вимог при формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 не зазначено які саме фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, а які - за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто раніше вказані вимоги Закону не виконано.
Наведений недолік порушує право на захист обвинуваченої від цілком зрозумілого та конкретного обвинувачення, оскільки позбавляє її можливості знати, які саме дії ставлять їй в провину окремо за ч.2 ст.185 КК України без кваліфікуючої ознаки повторності, а які - за ч.2 ст.185 КК України з кваліфікуючою ознакою повторності, що також позбавляє реалізувати нею свої права у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду, а суд позбавляє можливості забезпечити їх реалізацію.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положеннями п.1 ч.3 ст.42 КПК України визначено право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Відповідно до пункту «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Не досліджуючи доведеність обставин вчинення кримінального правопорушення та не аналізуючи їх, суд, перевіривши обвинувальний акт на відповідність вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, зважаючи на положення ст.8, ч.6 ст.22, п.1 ч.3 ст.42 КПК України, п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що обвинувальний акт складений із порушенням цих вимог Закону.
Положеннями ст.338 КПК України передбачено можливість зміни прокурором обвинувачення лише під час судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання.
Водночас, суд має забезпечити реалізацію права на захист та передбачених законом процедур не тільки під час судового розгляду, а у тому числі й під час підготовчого судового засідання.
За відсутності конкретного та зрозумілого обвинувачення у кримінальному провадженні суд позбавлений можливості забезпечити реалізацію обвинуваченим своїх прав щодо захисту від нього.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (а не лише ст.291 КПК України). Вказані положення безпосередньо вказують, що при складанні обвинувального акту необхідно не тільки формально виконати положення ст.291 КПК України, а й усі інші положення КПК України, які стосуються цього, у тому числі зазначені раніше.
Відтак, суд вважає, що допущені недоліки, про які вказано раніше, перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та вони не можуть бути усунуті у підготовчому судовому засіданні, під час якого неможливо змінити обвинувачення, проте, вони порушують право обвинуваченого на захист від цілком зрозумілого обвинувачення (право знати в чому обвинувачують - п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім вказаного, обвинувальний акт на другому аркуші містить суттєву суперечність, оскільки в ньому зазначено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 21.03.2014 року вступили у зговір на вчинення крадіжки майна ОСОБА_7 , яку вчинили 20.03.2014 року, що є фізично неможливим та позбавляє можливості розуміти висунуте обвинувачення та належно розглянути його судом.
Абсолютно аналогічні порушення вимог закону допущено органом досудового розслідування при складанні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_10 , а тому воно підлягає поверненню прокурору разом із обвинувальним актом у цьому ж провадженні стосовно ОСОБА_9 .
Окрім цього, саме клопотання стосовно ОСОБА_10 не відповідає вимогам ч.1 ст.503, ч.2 ст.504, п.2 ч.4 ст.374 КПК України, згідно з якими досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення в стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру. Проте, незважаючи на те, що прокурор посилається у клопотанні на те, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення в стані обмеженої осудності, звернувся до суду із клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, що позбавляє суд можливості розглянути провадження за загальними правилами та ухвалити вирок, який може бути ухвалений лише за результатами судового розгляду обвинувального акту.
Більше того, до надісланого до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру долучено розписку ОСОБА_10 про отримання ним відповідно до вимог ст.293 КПК України копії обвинувального акту у кримінальному провадженні (а.п.17), що взагалі унеможливлює розгляд стосовно нього клопотання, яке він не отримував.
Поміж іншого суд вказує про порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України при складанні обвинувального акту, який не містить обов'язкових згідно із вказаними нормами відомостей про місце народження потерпілих.
Керуючись п.3 ч.3 ст.314, ст.ст. 369-372, 392 КПК України, суд,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014120020001644 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , у зв'язку із вчиненням суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, - повернути прокурору прокуратури м.Кіровограда ОСОБА_11 .
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали буде проголошено о 15 год. 00 хв. 19.05.2014 року в приміщенні зали судових засідань №8 Кіровського районного суду м. Кіровограда.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда ОСОБА_1