Справа № 2-83/11
№ 2/183/50/14
06.05.2014 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря Кравченко О.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,
11 березня 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.
Судом до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 була залучена ОСОБА_1.
08 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася дол. Суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_3 є її сестрою.
Їх мати, ОСОБА_4 була власником житлового будинку. Розташованого АДРЕСА_1
Приблизно у 1996-1998 роках її мати ОСОБА_4 перенесла тяжку операцію по видаленню жовчного міхура, після чого, стан її здоров'я погіршився, вона потребувала стороннього догляду.
Позивачка зазначила, що доглядала матір тільки вона, оскільки відповідач ОСОБА_3 проживала останні 20 років в Росії, дуже рідко навідувала матір.
Все життя ОСОБА_4 говорила, що вона, ОСОБА_1, нарівні з сестрою, успадкує все майно.
Влітку 2006 року ОСОБА_3 приїхала до матері, запропонувала їй уклади договір довічного утримання, пообіцявши, що переїде до неї жити, буде доглядати до самої смерті, відвезла мати до БТІ, де замовила витяг з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно.
29 серпня 2006 року відповідач ОСОБА_3 відвезла матір до Новомосковської міської державної нотаріальної контори, де домовившись з нотаріусом, уклала договір дарування, а не договір довічного утримання.
В наступному, мати розповідала їй, що в нотаріальній конторі не читала документи, підписала їх, не розуміючі змісту договору, тобто, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
В 2005 році ОСОБА_4 перенесла інсульт, після чого страждала на невиліковні хвороби: ОНМК по ішемічному типу (тромбоемболія) судин головного мозку на фоні ІБС, атеросклероз судин головного мозку з сенсомоторною афазією, тому, вона взагалі не розуміла змісту паперів, які вона підписувала у нотаріуса,
На початку вересня ОСОБА_3 забрала свої речі, правовстановлюючі документи та поїхала до Росії.
Через рік, наприкінці вересня 2007 року, ОСОБА_3 приїхала до матері, а вже на початку жовтня 2007 року перевезла ОСОБА_4 до Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря, а сама виїхала до Росії.
Позивач зазначила, що її мати три місяці знаходилася в монастирі, поки вона не забрала її додому.
ОСОБА_4 надала їй доручення вияснити, який саме нею був підписаний договір, а встановивши, що нею був підписаний договір дарування, вирішила звернутися до суду.
Позивач зазначила, що у відповідності до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотні значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування, укладений 29 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 отримала в дар житловий будинок, розташований АДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позов в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просили суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи допитаною, Холм-Жирковським районним судом Смоленської області Російської Федерації, позов не визнала. Посилалася на те, що її мати все життя допомагала сестрі, у ОСОБА_1 був великий будинок, але вона продала його. Її мати, ОСОБА_4 запропонувала їй оформити договір дарування житлового будинку, зазначені обставини можуть підтвердити сусіди. В 2007 році мати захворіла, її викликали телеграмою, вона приїхала в м. Новомосковськ, доглядала матір з 29 вересня по 28 жовтня 2007 року. Спочатку мати знаходилася в лікарні, але пізніше, приїхав священик з монастиря, запропонував перевезти матір до монастиря, оскільки вона була прихожанкою. В квітні 2008 року також вона приїздила до матері. Доглядала за нею. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла її сестра ОСОБА_1 не повідомила її про смерть матері, телеграму їй направила квартирантка, яка проживала у матері в будинку.
Представник третьої особи - Новомосковської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, докази, надані сторонами, приходить до наступного.
У відповідності до статті 717 ЦК України, 1. за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. 2. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Судом встановлено, що 29 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 отримала в дар житловий будинок, розташований АДРЕСА_1
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до спадкової справи, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася дочка - ОСОБА_1.
Як зазначалося вище, на обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_5 мала намір укласти з ОСОБА_3 договір довічного утримання.
На підставі статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно вимог статті 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до статті 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
На підставі статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до роз'яснень, викладених в п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України, правочин вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На підставі статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Сама по собі наявність у відчужувача захворювань не є підставою для визнання договору недійсним.
Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу того, що її мати ОСОБА_4 мала намір укласти договір довічного утримання, посилання позивачки на те, що ОСОБА_4 не читала документи, які підписувала в нотаріальній конторі, також не є підставою в задоволенні позову.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 кожний окремо в судовому засіданні пояснили, що їм нічого не було відомо про укладення ОСОБА_4 договору дарування, але, ОСОБА_4 сподівалася на отримання від ОСОБА_3 допомоги.
Пояснення свідків про те, що ОСОБА_4 сподівалася на допомогу ОСОБА_3 не є доказом наявності у сторін наміру укласти договір довічного утримання, оскільки, у відповідності до вимог статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, тобто, обов'язок утримання непрацездатних батьків визначений законодавством України.
В зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, ЦПК України, ст.ст.203, 215, 229, 717, 744 ЦК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Д.І. Городецький
| № рішення: | 38735363 |
| № справи: | 2-83/11 |
| Дата рішення: | 06.05.2014 |
| Дата публікації: | 21.05.2014 |
| Форма документу: | Рішення |
| Форма судочинства: | Цивільне |
| Суд: | Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
| Категорія справи: | Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування |
| Стадія розгляду: | (18.05.2021) |
| Результат розгляду: | Приєднано до провадження |
| Дата надходження: | 18.05.2021 |
| Предмет позову: | про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту |
| 13.02.2020 12:00 | Львівський апеляційний суд |
| 05.03.2020 11:30 | Львівський апеляційний суд |
| 26.03.2020 12:00 | Львівський апеляційний суд |
| 14.05.2020 12:00 | Львівський апеляційний суд |
| 16.07.2020 12:00 | Львівський апеляційний суд |
| 21.08.2020 15:00 | Славутицький міський суд Київської області |
| 03.09.2020 12:00 | Львівський апеляційний суд |
| 29.10.2020 10:45 | Львівський апеляційний суд |
| 26.11.2020 11:45 | Львівський апеляційний суд |
| 10.12.2020 11:45 | Львівський апеляційний суд |
| 05.03.2021 11:30 | Рокитнянський районний суд Київської області |
| 26.04.2021 11:00 | Рокитнянський районний суд Київської області |
| 25.05.2021 14:30 | Тетіївський районний суд Київської області |
| 07.07.2021 10:00 | Рокитнянський районний суд Київської області |
| 27.07.2021 11:00 | Тетіївський районний суд Київської області |
| 20.09.2021 09:00 | Тлумацький районний суд Івано-Франківської області |
| 12.10.2021 14:00 | Кілійський районний суд Одеської області |
| 19.10.2021 10:00 | Тлумацький районний суд Івано-Франківської області |
| 03.11.2021 14:00 | Кілійський районний суд Одеської області |
| 04.11.2021 08:00 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 18.11.2021 13:30 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 01.12.2021 16:30 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 01.12.2021 17:00 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 02.12.2021 14:00 | Кілійський районний суд Одеської області |
| 25.01.2022 14:30 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 25.01.2022 15:00 | Звенигородський районний суд Черкаської області |
| 08.06.2023 10:00 | Баришівський районний суд Київської області |
| 23.05.2024 11:00 | Славутицький міський суд Київської області |
| 27.06.2024 10:00 | Славутицький міський суд Київської області |
| 23.07.2024 12:00 | Славутицький міський суд Київської області |
| 10.10.2024 15:30 | Яготинський районний суд Київської області |
| 16.12.2024 14:00 | Славутицький міський суд Київської області |
| 31.01.2025 10:00 | Печерський районний суд міста Києва |